Схоже, що після широкої міжнародної критики та публічних протестів президент України Володимир Зеленський змінив своє рішення щодо планів з обмеження повноважень антикорупційних органів країни.

Тисячі людей вийшли на вулиці міст по всій Україні після того, як парламент ухвалив закон, що обмежує незалежність антикорупційних агентств, створених після Революції Гідності 2014 року. Протести, які стали першими в країні з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії понад три роки тому, набрали обертів у середу.

Зробивши явний розворот від своєї первісної позиції, Зеленський тепер заявив, що схвалив новий законопроєкт, який відновлює всі повноваження антикорупційних організацій країни та значною мірою забезпечує їм свободу ведення розслідувань без нагляду з боку держави. Новий законопроєкт уже передано на розгляд Верховної Ради, а антикорупційні органи підтримали цей розворот у політиці та закликали до якнайшвидшого ухвалення закону наступного тижня.

Скандал навколо антикорупційних органів України, можливо, ще не досяг своєї розв’язки, і попереду можуть бути нові повороти. Однак на цьому етапі, безумовно, можна говорити про значну перемогу протестувальників. Що особливо важливо, вони підкреслили живучість демократичних інстинктів України та її незмінну прихильність основним свободам — тоді як реалії війни роблять проведення виборів неможливим.

Українці хочуть європейського майбутнього, а не російського

Українська влада не змогла провести заплановані президентські та парламентські вибори 2024 року через обмеження воєнного стану і цілу низку перешкод у сфері безпеки та логістики, пов’язаних із вторгненням Росії, що триває. З огляду на те, що більш ніж 6 млн українців проживають як біженці в ЄС, і мільйони інших перебувають наразі на територіях, окупованих Росією, значна частина виборців не змогла б узяти участь у будь-яких виборах. Додайте до цього практику Росії атакувати цивільні об'єкти: і ті, хто залишився в країні, не змогли б безпечно відвідувати передвиборчі заходи або збиратися на виборчих дільницях.

Попри широкий консенсус серед української опозиції, громадянського суспільства та міжнародних партнерів країни щодо практичних перешкод для організації виборів у воєнний час в Україні, Кремль намагається використати це питання, щоб поставити під сумнів легітимність Зеленського та затаврувати його як диктатора. На початку цього року президент Росії Володимир Путін навіть висунув ідею про тимчасовий перехід України під управління ООН.

Однак насправді Путін добре обізнаний про сильні демократичні позиції незалежної України. Саме зміцнення молодої демократії в країні допомогло переконати диктатора Кремля розпочати військову інтервенцію 2014 року, а потім, вісім років потому, переконало його в необхідності повномасштабного вторгнення.

Як і мільйони його співвітчизників, Путін так і не змирився з втратою України і продовжує вважати цю країну частиною історичного серця ядра Росії. Саме тому він глибоко вороже ставиться до прагнення незалежної України до демократичної європейської ідентичності, яку він розглядає як екзистенційну загрозу своєму власному, дедалі авторитарнішому режиму. Появу демократичної України Путін та інші лідери Кремля розглядають як потенційний каталізатор наступного етапу занепаду російської імперії, що розпочався наприкінці XX століття з падінням Берлінського муру та розпадом радянської імперії.

Путін був одержимий ідеєю знищення української демократії з моменту Помаранчевої революції 2004 року, яку він особисто допоміг розпалити, намагаючись сфальсифікувати президентські вибори в країні. У відповідь на це мільйони українців зібралися у Києві та домоглися повторного голосування, в результаті якого перемогу здобув кандидат від опозиції Віктор Ющенко.

Це стало проривом для української демократії. У період між Помаранчевою революцією і початком повномасштабного вторгнення Росії майже вісімнадцять років потому Україна провела загалом вісім президентських і парламентських виборів. І всі з них були визнані вільними та справедливими незалежними міжнародними спостерігачами. Тим часом путінська Росія продовжувала неухильно рухатися в протилежному напрямі.

Рішучий захист демократичних свобод українським населенням був постійним джерелом конфронтації між Москвою та Києвом. Коли 2010 року президентом було обрано прокремлівського українського політика Віктора Януковича, який спробував скасувати демократичні здобутки країни, українці знову піднялися на боротьбу та влаштували другу продемократичну революцію. Через кілька днів після цього успішного повстання Путін розпочав вторгнення в Україну — із захоплення Криму.

Для мільйонів українців демократичний вибір країни залишається однією з ключових цінностей, поставлених на карту в поточній війні. Цей настрій яскраво проявився під час нинішньої хвилі протестів: багато учасників наголошували, що українські солдати сьогодні ризикують життям заради тих свобод, яким, вочевидь, погрожував сам Зеленський своїм недемократичним наступом на антикорупційні органи країни.

Колишня перша леді України Катерина Ющенко, чоловік якої, Віктор Ющенко, очолив Помаранчеву революцію, наголосила на спадкоємності між нинішніми протестами воєнного часу і двома проєвропейськими революціями пострадянської епохи. «Українці вийшли на вулиці сьогодні з тієї самої причини, що і в 2004 році під час Помаранчевої революції, і під час Революції Гідності. Вони хочуть європейського майбутнього, а не російського», — прокоментувала вона.

На тлі жаху та болю найбільш руйнівної європейської війни з часів Другої світової готовність стількох простих українців вийти на протест з метою захисту своїх насилу завойованих свобод говорить сама за себе. Вони розуміють, що саме за це борються їхні співвітчизники на фронті, і налаштовані зробити все, щоб ці жертви не були марними. Вражаючою була і присутність на протестах безлічі чоловіків і жінок у військовій формі. Це, безумовно, знак прийдешніх змін в українській політиці.

Путін протягом двох десятиліть намагався корумпувати українських політиків і дискредитувати демократичні інститути країни, але йому так і не вдалося переконати український народ відмовитися від свобод, смак яких він уже відчув. Саме тому тепер російський диктатор так рішуче прагне стерти українську державність. І саме в цьому — одна з головних причин, через яку його вторгнення, швидше за все, завершиться провалом.

Оригінал

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.