Прогноз, який стане реальністю у 2019 році

9 січня, 23:11
5513
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Дві найбільш населені країни світу, Китай та Індія, розгорнули цифрові системи моніторингу та класифікації громадян

Характерною ознакою нового року є ймовірність протистояння між все більш потужною можливістю електронного нагляду та послабленням демократичного контролю. Протиотрутою цьому ризику є демократичний дух та громадські свободи – і всі вони нині страждають по всьому світу. Вони ще не мертві, але прихворіли, а подекуди залишені напризволяще.

Дві найбільш населені країни світу, Китай та Індія, що разом становлять близько 37% населення планети, розгорнули на своїх територіях цифрові системи моніторингу та класифікації громадян. Це поєднання збору інформації, необхідної для більш повного громадянства, з можливістю більш широкого нагляду та втручання з боку держави.

Китайська система відверто прагне моніторити поведінку 1,4 млрд людей та оцінювати їхні дії, які держава/Комуністична партія визначає як «хороші», або карати ті, що визначає як «погані». Це світська альтернатива керованих релігією суспільств, що заміняє заповіді бога, які передають священики, на критерії держави, керівна партія якої претендує на віртуальну непогрішність через інтерпретацію філософії Карла Маркса та за допомогою глянця, випущеного президентом під назвою «Думки Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайськими характеристиками для нової ери», нині вписаного в конституцію Китаю.

Китайська система відверто прагне моніторити поведінку 1,4 млрд людей

Національна «соціальна система довіри» поєднує в собі технологію розпізнавання лиця, голосу, відбитків пальців, а також моніторинг публічної та приватної поведінки на кшталт використання інтернету, вибір освіти та активності в соціальних мережах, так само як і величезну мережу проплачених інформаторів, які докладають про якісь незвичні вчинки. Китайський уряд використовує ці елементи для створення картинки соціального, політичного, професійного та приватного життя кожної людини – та передбачає нагороди у вигляді балів, що допомагатимуть у кар’єрі чи іншій діяльності, або ж покарання антисоціальної та антипартійної поведінки через позбавлення громадян прав, промоції та можливостей подорожувати. Офіційний партійний опис цієї системи зазначає, що вона «дозволить надійності вільно розгулювати під небесами, водночас значно ускладнюючи дискредитованим зробити бодай якийсь крок». Там уже передбачили нагороди та покарання: у 2019 році це мають довести до кінця, щоб до 2020-го моніторити кожного в країні.

Індійська «Аадхаар» («база» на хінді), тобто національна технологія ідентифікаційних карток має на меті бути такою ж всебічною, як і китайська модель, та за задумом не така нав’язлива. Вона починалась як волонтерська ініціатива, дітище бізнесмена-програміста Нандана Нілекані, який хотів зробити так, щоб «кожен індус, без різниці наскільки бідний чи маргіналізований, став видимим для держави». З початку минулого року в окремих індійських штатах цю систему більше не обирають, тепер з’явились амбіції зробити її обов’язковою, з планами прив’язати до доступу до найбільш необхідних продуктів, вищої освіти, урядових субсидій та охорони здоров’я.

Скарги про те, що Аадхаар порушує право на приватне життя, нині направлені в суди, а до битви приєднались громадянськими лібертаріанці та держава. Економіст Реєтіка Хера написала в the Washington Post, що ця система слугує прикладом «найбільш нахабного порушення права на приватне життя, ініційованого урядом демократичної країни».

Західні демократії не мають цифрових амбіцій китайських – чи навіть індійських – розмірів. Але після публікації у 2013 році документів, прийнятих від Агентства національної безпеки США, багатьом їхнім спецслужбам надали повноваження контролювати всі комунікації своїх громадян – хоча і з підвищеними гарантіями безпеки.

Найбільш потужна з демократій, а саме США, є місцем народження та штаб-квартирою найбільших цифрових корпорацій, які – з Facebook на чолі, наразі зіштовхуються з усе більшою кількістю запитань від громадськості та урядів щодо здатності зберігати приватність та відсіювати, чи принаймні ідентифікувати існування неправомірної мови ненависті та прихованої пропаганди, що виходить під маскою новин.

Кілька років тому, коли Facebook набирав популярність, його засновник Марк Цукерберг виразив думку про те, що берегти дані при собі більше не є «соціальною нормою». Він, без сумніву, змінив, або був змушений показати, що він змінив відтоді свої погляди, але бізнес-модель Facebook, так само як й інших частин пакету цього технологічного гіганта, залишається залежною від розповсюдження цією соцмережею персональної інформації рекламодавцям.

Ці тенденції набирають важливості та оборотів у той же час, як збільшується у розмірах та стає все більш обмеженим авторитарний світ. У тривожному есе, опублікованому минулого року, професори Яша Моунк і Роберто Стефан Фоа написали, що «впродовж чверті століття ліберальні демократії відходили від позиції безпрецедентної економічної сили до позиції безпрецедентної економічної слабкості». Вони вважають, що протягом ХХ століття глобальні справи були домінантними для ліберальних демократій не стільки через відволікання на лібералізм або демократію, а й через той приклад, який вони демонстрували в створенні матеріальних благ.

Не беручи до уваги відвертих авторитарних правителів, існують обрані демократичним шляхом популісти – ось як у США, Італії, Польщі, Угорщини та інших місцях – які зазвичай приймають авторитарні практики щодо таких питань як міграція, сексуальні та етнічні меншини, неурядові громадські організації. Останнє оновлення – президентство Жаіра Болсонару в Бразилії. На перший же день при посаді він погрожував землям, наданим корінним народам, а також усунути ЛГБТ зі списку тих, хто підлягає захисту з боку Міністерства прав людини.

Ні авторитарні режими, ні націонал-популісти не схильні використовувати нові можливості нагляду та здатність дисциплінувати населення з натиском на дотримування прав людини – принаймні прав тих, кого вони воліють маргіналізувати. Натомість ці сили, а особливо китайська система, схильні до використання лідерами, які воліють у радикальний спосіб скасовувати ліберальні свободи та традиції, ними успадковані.

Небезпека не в технології. Зрілі демократії, чия громадськість, суди, ЗМІ та інституції громадського суспільства залишаються вільними та пильними, можуть – за деякими винятками та прецедентами – забезпечити, щоб технології використовувались для протидії загрозам, чи були ефективними в громадській сфері. Вони можуть забезпечити, щоб дебати за використання технологій були надійними, і щоб вага громадської думки була відчутною, і могла змінити політичний намір. Передбачення про те, що демократія впаде перед лицем авторитарної влади, стане реальністю лише за умови, що громадськість дозволить цьому статися. 2019-й не може стати роком більшого контролю – тільки роком відродження ліберального духу.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікація повної версії тексту заборонена

Вперше опубліковано на Reuters

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Зверніть увагу

19 грудня 2018, 10:32
Лонгріди
thumb img
Спецпроект
19 грудня 2018, 15:12
Лонгріди
thumb img
Спецпроект
4 січня, 09:45
Лонгріди
thumb img
Спецпроект

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

LIFE

Сьогодні, 11:24

article_img
Україна - на 39 місці. Названо країни, які будуть найпопулярнішими в Instagram в 2019 році
LIFE

Сьогодні, 16:30

article_img
Cтрах і дикий захват. Які враження може подарувати Кенія
Події

Сьогодні, 15:52

article_img
Заради дитини. В Україні пропонують урівняти права батьків-одинаків