Погляд зі США. Зовнішня підтримка України після скандалу у Вашингтоні
Коли публічні слухання завершені, хочу поділитися своїми враженнями щодо впливу скандалу з імпічментом на українські позиції. Виділю три ключові виклики
«Цікаво подивитися на обличчя охоронців, коли ти покажеш їм свій паспорт», — пошуткував один з моїх одногрупників перед візитом в Білий Дім. І можна було б посміятися разом, якщо б це не відображало реальність в США та реакції на «Україна» серед пересічних громадян. Тепер, коли публічні слухання завершені, хочу поділитися своїми враженнями щодо впливу скандалу з імпічментом на українські позиції. Тут виділю три ключові виклики:
Відносини Україна-США
Бачила, як українці часто коментують в соціальних мережах, що у ситуації з «україно-американським» скандалом є позитивний результат — тепер всі американці знають, що таке Україна. Змушена не погодитися: набагато важливіше у цьому випадку: в якому контексті і поряд з якими визначеннями звучить «Україна». На жаль, це слова «скандал», «імпічмент», «корупція"(і хай вона американського походження, але прив’язана до нас), «тиск», «нечесна політична боротьба», «зловживання». І те, що це не про Україну на емоційне сприйняття не впливає.
Весь цей «яскравий» набір негативу створив серйозну токсичність навколо України та ідей підтримки на Капітолійських пагорбах. Так, США продовжать публічно підтримувати Україну, але на мінімально достатньому рівні. Отримати практичну допомогу чи розширення стратегічного партнерства буде надзвичайно важкою задачею для української дипломатії та політиків, як мінімум, протягом наступного року.
Розумом більшість американців усвідомлюють, що Україна стала лише інструментом в політичних протистояннях США, але відчуття дотичності до чогось нечесного та сумнівного кидає тінь на хороше ставлення до нас. Правило про будь-який піар, крім некрологу, — тут точно не працює.
З хороших новин треба окремо відзначити свідчення в конгресі США більшості дипломатів, що працювали або працюють в Україні. Їх меседжі про необхідність підтримки України, пояснення зрозумілою мовою, що відбувається в Україні, чітке розставлення акцентів щодо Російської агресії та засвідчення реальних намірів й спроб українців в непростих умовах війни та економічних втрат трансформувати Україну в демократичну державу близьку за правилами та стандартами до Європи та США, — серйозно допомогло збалансувати контекст.
Скажу більше, якщо українська влада не сидітиме склавши руки, мовчки спостерігаючи за тим, як російська пропаганда та розгорнута в США проти України широкомасштабна дезінформаційна компанія, нищить нашу репутацію: у нас є реальний шанс розвернути ситуацію на власну користь.
Кадрові дипломати в США мають серйозний рівень довіри й поваги в суспільстві. Кожне позитивне слово про Україну зараз має бути повторено, масштабовано та закріплено в головах як американського народу, так політичного істеблішменту. Ці люди своїм позитивом та рішучістю у підтримці України зробили для нас більше, ніж будь хто інший коли-небудь в США. Злочинна недбалість впустити цей момент і контекст. Це наш шанс подолати токсичність і штучно створене російською дезінформацією відчуття в окремих колах, що Україна тотально корумпована, слабка і неспроможна.
Відносини Україна — ЄС
Американський скандал призвів до певного замороження активної позиції США щодо агресії Росії в Україні: позиції залишилися незмінні, але інтенсивність комунікації явно послаблена. Плюс внутрішня кадрова криза в Державному департаменті призвела до того, що по регіону інструкції щодо співробітництва майже відсутні.
Як наслідок, лідер світової коаліції щодо жорсткої позиції у російській війні проти України на певний час деактивізувався. Це дає з одного боку простір для перехоплення лідерства ЄС, зокрема учасникам Нормандської четвірки. З іншого — послаблює позиції європейських партнерів, які завдяки активній позиції США, постійно підтримували продовження санкцій.
Очевидним є бажання Макрона увійти в історію та посилити свої лідерські позиції в Європі через врегулювання військового конфлікту в самому серці континенту. Плюс за рахунок вирішення українського питання покращити економічну ситуацію після зняття санкцій. Ніби нічого поганого в цьому намірі немає, але проблема в тому, що суть домовленостей та їхні наслідки для внутрішньої ситуації в Україні, французького лідера мало хвилюють. І це сьогодні становить ключову загрозу для нас.
Через мінські домовленості та розставлені на їх основі акценти українська сторона сьогодні опинилася в ситуації, коли відмова від переговорів на умовах Кремля буде сприйнята як саботаж з нашого боку і небажання врегулювання. Чотири роки інформаційної кампанії російської пропаганди не минули даремно: акценти змістилися з «суті домовленостей» і оцінки їх неприйнятності в бік «домовленості за будь-яку ціну».
Нікого не хвилює, що цією ціною може стати державність України, активізація внутрішнього протистояння через російських агентів, які залишаться на територіях Донбасу, ще й претендуватимуть на виборні посади в центральних органах влади нашої держави. І щоб там не розказували про рівність та демократію — в Україні не створені сильні інститути, механізми, а головне запобіжники від зловживання цими правами. Тому сьогодні інституційно країна не витримає такого «навантаження», я вже мовчу, що ми не маємо плану реінтеграції та фінансового ресурсу відновлення цих територій. Цих трьох чинників достатньо, щоб говорити про катастрофічні наслідки для України у сценарії домовленостей на умовах Росії. А всі три разом — це вирок для майбутнього держави.
В цій ситуації, готовності європейських лідерів залишити Україну один на один з Росією, у Зеленського та офіційного Києва є один єдиний шанс не допустити цього сценарію: запропонувати свій, як мінімум, жорстко та впевнено комунікувати червоні лінії й аргументи щодо їх наявності.
Сподівання переграти чи перетягнути позицію на власну сторону вже підчас самих перемовин — утопія. За столом, де три сторони прагнуть домовленостей на будь-яких умовах, четверта сторона завжди в програші. Тому червоні лінії мають бути чітко озвучені сьогодні, до початку перемовного процесу.
Відносини Україна — Росія + ЄС
Однозначно у центрі уваги двосторонніх відносин продовження контракту про транзит газу. І я тут недаремно зазначила додаткового гравця в цих відносинах, бо труднощі насправді створені саме через нього — європейську сторону. Якщо б не існувало проекту альтернативного газопроводу Північний потік-2, питання умов та продовження контракту взагалі б не стояло. Це було б вирішеним питанням.
Проте, реалії інші, створено всі передумови для запуску Північного потоку-2 і деактивізація США по напрямку нашого регіону прибирає (принаймні на певний час) єдину можливість завадити цьому проекту — жорсткі дії США.
Більше того, газові перемовини намагаються приєднати до перемовин по мирному врегулюванню, тим самим збільшуючи левередж (переваги в перемовній позиції) Росії.
Я не буду окремо писати про те, що й безпосередньо українська сторона стріляє собі не тільки в ногу, а, можливо, в голову, бо відновлення постачання газу та електроенергії з Росії не просто повертає нас до повної залежності, але й дає нашим супротивникам аргументи для подальшого зняття санкцій з Росії. Причому найбільш цинічне те, що робиться це для задоволення ряду бізнес-інтересів, а не українського населення.
В цій ситуації важко запропонувати гарантований план дій, принаймні публічно. Проте, три речі мають бути однозначно зроблені: по-перше, ні за яких умов не можна поєднувати різні за своєю природою та суттю перемовини. Навіть якщо ми розуміємо, що через захист європейцями проекту Північний потік-2, та переваги Росії щодо умов для довгострокового контракту з гарантованими обсягами, ми можемо отримати найгірший сценарій та енергетичний шантаж.
По-друге, зупинити процес повернення в енергетичну залежність від Росії, й активізувати роботу над власним видобутком та моделлю самозабезпечення, в тому числі через зменшення обсягів споживання.
По-третє, активізувати увагу та повернути фокус США в питанні проекту Північний потік-2. І мова навіть не йде про захист інтересів України та безпеки Європи, — у США тут власні інтереси: стратегічно безпекові та прагматично економічні. Просто зараз весь політичний істеблішмент поглинув процес внутрішньої боротьби та протистояння, але це не означає, що ситуацію не можна змінити.
Загалом, можу точно сказати, що наступні півроку-рік Україну чекає серйозне випробування і ризик залишитися один на один у захисті власних інтересів. З одного боку — це великий ризик та загроза, з іншого — за умови системного та прагматичного підходу у зовнішній політиці, шанс відштовхнутися від власних інтересів та подорослішати.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
