Колонка написана у співавторстві з Ілоною Сабо, співзасновницею та президенткою Інституту Ігарапе, Джаяті Гош, професоркою економіки Массачусетського університету в Амхерсті, Пунам Гіміре, членкинею Консультативної ради з ефективного багатостороннього підходу при генсеку ООН

Наше колективне майбутнє залежить від трансформації наших відносин із планетою. Цього тижня, під час засідання Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, розпочнуться перемовини на рівні міністрів щодо планування Саміту майбутнього у 2024 році. Об'єднання зусиль з порятунку нашого спільного дому має посісти чільне місце в порядку денному.

Потрійна планетарна криза, пов’язана зі зміною клімату, втратою біорізноманіття та забрудненням довкілля, останніми роками прискорилася і посилилася. Ба більше, світ небезпечно наближається до незворотних переломних моментів, як-от руйнування льодовикових щитів Західної Антарктики та Гренландії, знебарвлення коралових рифів і значної втрати тропічних лісів. Остання доповідь Міжурядової групи експертів зі зміни клімату показує, що в найближчі два десятиліття глобальне потепління сягне або перевищить узгоджений на міжнародному рівні цільовий показник у 1,5 градуса за Цельсієм, навіть за найсприятливішого сценарію досягнення чистого нульового рівня викидів до 2050 року.

Незважаючи на ці ризики та виклики, досягнення «зеленої» та справедливої глобальної економіки все ще можливе. Слушною відправною точкою для цього могло б стати визнання країнами і спільнотами, які отримали найбільші вигоди від десятиліть експлуатації планети, своєї особливої відповідальності за надання допомоги в пом’якшенні наслідків кліматичної кризи.

Заможні країни з усього світу несуть відповідальність приблизно за половину історичних викидів вуглекислого газу, який був украй важливий для їхнього розвитку. Таким чином, у Паризькій угоді щодо клімату прямо наголошується, що управління навколишнім середовищем має здійснюватися на підставі «спільної, але диференційованої відповідальності» — основного принципу Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, ухваленої на Саміті Землі 1992 року в Ріо-де-Жанейро.

Світ небезпечно наближається до незворотних переломних моментів

Але відповідальність за здійснення «зеленого» і справедливого переходу лежить на нас усіх. У багатих країнах, де заможні несуть відповідальність за набагато більшу кількість викидів, ніж бідні, екологічні рішення мають бути диференційовані між країнами з високим і низьким рівнем викидів. І хоча країни з низьким і середнім рівнем доходу мають незаперечне право на зростання, вони повинні розвиватися на більш стійкій основі заради своїх громадян. Двостороння співпраця, а також багатосторонні інститути повинні допомогти їм узгодити свою політику відповідно до цілей зі скорочення викидів, захисту біорізноманіття та переходу до економіки замкненого циклу.

Для формування необхідної політичної волі для прийняття зобов’язань щодо справедливого «зеленого» переходу країни повинні мати бачення енергетичного достатку, багатого біорізноманіття і квітучої планети. У зв’язку з цим ми, як члени Консультативної ради високого рівня з ефективного багатостороннього підходу при Генеральному секретарі ООН (HLAB), пропонуємо, щоб Пакт заради майбутнього, запропонований за підсумками Саміту майбутнього, містив у собі низку рекомендацій щодо відновлення балансу відносин між людьми та планетою, викладених у доповіді, яку HLAB представив Генеральному секретареві ООН у квітні.

Наші пропозиції визнають те, що здорова планета є глобальним суспільним благом, яке приносить користь усьому людству. Це дасть змогу узгодити наявні договірні зобов’язання, підвищити колективні амбіції та мобілізувати ресурси, щоб дати можливість державам і недержавним суб'єктам побудувати майбутнє з нульовим рівнем викидів.

Для країн, що розвиваються, «зелений» перехід надає шанс увійти до числа країн світу з високим рівнем доходу. Незважаючи на те що в них недостатньо фінансових коштів для фінансування амбітної політики, як-от Закон США про зниження інфляції та Європейська зелена угода, багато хто з цих країн володіють величезними природними ресурсами, як-от ліси, які повинні бути захищені для збереження планети, а також критично важливими мінералами та рідкісноземельними елементами, необхідними для досягнення енергетичного переходу. Більш того, глобальні зміни в розстановці сил надали їм додаткові важелі для пошуку нових шляхів фінансування і більш справедливих угод для вирішення кліматичних проблем.

Будучи активними учасниками переговорів щодо Пакту заради майбутнього, країни з низьким і середнім рівнем доходу можуть посилити свої екологічні амбіції, взяти на себе провідну роль у створенні сталого майбутнього і дати відсіч старому «міжнародному розподілу праці», за якого їхні природні ресурси експлуатували для створення багатства та прискорення декарбонізації у країнах із розвиненою економікою. Однак на наступному Саміті майбутнього вони зможуть запропонувати і провести переговори щодо багатосторонніх угод і механізмів фінансування для забезпечення справедливого кліматичного переходу поряд із Цілями сталого розвитку.

Основи Пакту заради майбутнього, який працюватиме на благо людей і планети, вже закладено. Першим кроком має стати підтвердження наявних договірних зобов’язань, включно з Паризькою угодою з клімату, Куньмінсько-Монреальською глобальною рамковою програмою зі збереження біорізноманіття та іншими, а також пришвидшення прогресу в досягненні цілей зі встановленими термінами. Пакт також має передбачати зобов’язання щодо нульових викидів; поетапну відмову від викопного палива; забезпечення чистою енергією 800 мільйонів людей, які не мають доступу до електрики; припинення вирубування лісів (включно з новим механізмом стимулювання для захисту наявних лісів); цілі зі збереження біорізноманіття з дотриманням прав корінних народів і місцевих громад; відновлення природних систем; позбавлення планети від забруднення.

Проблема в тому, що без інвестицій ці зобов’язання залишаться лише обіцянками на папері. Тому HLAB підтримує рекомендації Експертної групи високого рівня ООН щодо зобов’язань недержавних суб'єктів по досягненню нульових викидів від 2022 року, які визначають масштаб інвестицій, необхідних для досягнення нульових рівнів викидів, а також практичні кроки, які мають здійснити держави-члени та багатосторонні банки, щоб почати вдовольняти ці потреби.

HLAB також наголошує, що, крім мобілізації фінансових ресурсів, справедливий перехід до «зеленої» економіки вимагає передачі знань і технологій. І це підкреслює важливість ціноутворення та регулювання викидів вуглецю, ліквідації субсидій на викопне паливо, підвищення транспарентності щодо викидів й уловлювання вуглецю, а також створення стимулів для прискорення переходу до екологічно чистої енергії.

Всупереч поширеній думці, боротьба зі зміною клімату — це не гра з нульовою сумою. Відновлення балансу з природою не тільки забезпечить виживання майбутніх поколінь, а й створить безліч можливостей для нинішніх. Однак для того, щоб пакт мав успіх, він повинен містити затверджені зобов’язання і встановлювати чіткі очікування. Зараз, коли триває підготовка до Саміту майбутнього, настав час уявити наш спільний шлях до стійкого і справедливого переходу.

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2023

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV