Точніше на те, що похідною цього треку стане зміна ставлення держав ЄС до підтримки України. І тут ключове питання — пропозиції щодо спільної зі США торгівлі газом на європейському ринку.

На тлі заяв лідерів держав Євросоюзу та ухвалених рішень щодо продовження політики мінімізації російської частки на європейському ринку вуглеводнів звучить абсурдно?

Можливо. Спробую пояснити логіку дій РФ за допомогою арифметики. Вже вибачте за зайве спрощення, але так, думаю, буде ясно.

Завдання: баланс енергетичного ринку Євросоюзу. Це електроенергія на потреби економіки і для домогосподарств. Насамперед дивимося на цю зиму. І тут важлива як власне електроенергія, так і газ, який частково використовується для генерації.

Газ сьогодні ЄС отримує трубопроводами (де РФ має невелику частку на турецькому напрямку), власним видобутком і потужностями LNG.

У попередні роки була суттєва частка поставок газопроводами. І був «резерв» у вигляді газу, який зберігався в українських ПСГ.

Позначимо споживання ЄС змінною «C». Позначимо наявні (без РФ) можливості поставок на ринок ЄС змінною «D». Потужності українських ПГС змінною «S». І, нарешті, споживання України змінною «UC».

У Кремлі сподіватимуться на холодну зиму

Очевидно, що в нормальних умовах D≥C. До того ж є запас в Україні -- «на чорний день».

Але РФ цілеспрямовано знищує газовидобувну інфраструктуру України. За різними оцінками видобуток впав від 40 до 60%. Відповідно, Україна повинна імпортувати газ. У разі використання європейського газу з ПСГ (СВОП схеми купівлі, коли немає фізичного перекачування через кордон), європейська газова інфраструктура залишалася б у формулі D≥C.

Але запаси європейського газу в українських ПГС дорівнюють 0. Тобто доведеться фізично імпортувати паливо з Європи понад заплановані обсяги. І таким чином формула поставок на європейський ринок трансформується в бажану D≥C+0,4*UC (якщо вважати, що ми втратимо лише 40% видобутку і нових ударів не буде). Навантаження на європейську ГТС, яка замість проєктної системи подачі палива працюватиме на реверс (перекачуючи в Україну), опускаємо як малозначний елемент. Тобто будемо вважати, що його немає.

І тут ми стикаємося зі ще однією проблемою — спроби РФ знищити українську енергетику. Тобто держави ЄС змушені будуть витрачати додаткові обсяги палива для генерації е/енергії, яка піде в Україну. Необхідна нова змінна — СUE — витрати газу на генерацію для українського ринку.

І нова формула: D≥C+CUE+0,4*UC.

При цьому потужності європейської системи «на вхід» — не змінюються. «Запасу на чорний день» у вигляді українських ПГС немає: S=0.

І ключовим для нас і наших європейських партнерів стає питання, наскільки потужності приймання газу перевищуватимуть пікове споживання. Якщо різниця буде менш ніж 10% - це вже паніка на ринку і стрибок цін, що б'є по європейському споживачеві. Про що, до речі, останні два місяці активно говорить російська пропаганда в ключових європейських державах. Фактично починається інформаційна операція, яка за 3−4 тижні стане хвилею навколо тез «дорогий газ = проблеми європейських економік» «Росія є постачальником дешевого газу. І може продавати його за „нетоксичними“ схемами» — «Росія може вирішити проблеми європейських економік». Але для цього, мовляв, необхідно або зміни політики щодо РФ — неможлива вимога, поки триває війна. Значить необхідно, наприклад, «перемир'я».

Саме в цій логіці в Кремлі навіть «обурюючись» ідеєю Трампа продати Томагавки Україні, знову заговорили про «логіку переговорів на Алясці». І я не здивуюся швидкій поїздці Дмитрієва до Вашингтона або в одну з нейтральних держав для зустрічі з представниками Трампа.

Саме в цій логіці Путін пішов на приниження, визнавши перед Алієвим російську провину за збитий азербайджанський літак. Адже з «нетоксичних» для ЄС схем — розблокування імпорту трубопроводами, але насамперед не російського газу. Азербайджан готовий почати, але не має вільних обсягів, понад 5−6 млрд кубів на рік (з 2026 можливо 12−15, але до цього треба дожити). А отже, якщо буде політичне рішення запустити один із газопроводів, там частково буде і російський газ. Точніше, «російсько-американський».

У цій логіці для Путіна вкрай важливо продовжувати удари не тільки по енергетиці (в частині генерації та передачі електроенергії), а й по системі видобутку та доставки газу.

Друга складова — розгортання інформаційної операції на європейському напрямку. Де буде просування необхідних тез через соціальні мережі, нові медіа. Пізніше — програми та заяви політиків, політичних партій. І, в разі успіху перших двох складових, інтерв'ю та цитати «бояр Путіна, які бажають миру з Європою». Фейків при цьому буде вкрай мало. А отже щедро фінансована раніше, але малоефективна мережа «антифейк ГО-шек», яку щедро фінансували раніше, виявиться просто марною.

І, нарешті, у Кремлі сподіватимуться на холодну зиму — тим паче, що кілька попередніх були значно теплішими за норму.

І в разі успіху Кремль запропонує як США, так і ЄС «трохи натиснути» на Україну задля бодай перемир’я з, природно, поступками, вигідними йому.

Чи є механізми протидії?

Природно. На першому етапі арифметика:

1. Сценарії. клімат, ступінь руйнування нашої системи. І, як наслідок, потреби в імпорті.

2. Визначення, за яких сценаріїв згадана вище формула D≥C+CUE+0,4*UC безпечна для нас і наших партнерів (тобто потужності на вхід більші за максимальні потреби).

3. Пріоритезація завдань і визначення що необхідно зробити, щоб не допустити катастрофічного сценарію. В умовах дефіциту часу і ресурсів першочергові завдання — не красиві роботи «скрізь», а концентрація на недопущенні вкрай негативних сценаріїв.

4. Лише після забезпечення ресурсами (і впевненості, що їх використовують і захищають як від некомпетентності, так і від розпилу) йде обговорення можливостей і механізмів виходу зі складних сценаріїв у хоча б нейтральні.

А також активна робота (вже на вчора) з вироблення комунікаційної кампанії в країнах ЄС. Масштабні інформаційні операції перебивають своїми. Тобто потрібні тези, узгодження з партнерами, спільна робота. Уже на вчора.

Нормальна, продумана робота може перекинути плани Путіна. А ось надія на збіг обставин або красиві назви масштабних проєктів без аналізу і конкретики може занадто дорого коштувати.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора