Вони ігнорують це. В якій реальності живе Трамп
Існує п’ять випадків, у яких Трамп і його прихильники користуються тими ж стратегіями, що й ті, хто заперечує науку
Дивлячись на слухання у справі імпічменту президента США, я зрозумів, що моє двадцятирічне дослідження причин, чому люди ігнорують або заперечують науку, можна застосувати в політичній площині.
Всі заперечники науки — як ті, хто заперечує еволюцію або відмовляється від вакцинації, так і ті, хто не вірить у зміну клімату або вірить в плоску Землю — слідують одній і тій же помилковій моделі аргументації. Вони заперечують те, у що вірити не бажають, а приймають лише те, що їм подобається. І все це через нерозуміння того, як наука працює з доказами. Я помітив, що деякими з цих доводів зараз користується президент Дональд Трамп і його прихильники в Конгресі.
Характерна тактика
Є п’ять тактик, типових для тих, хто заперечує науки. У 1998 році брати Марк і Кріс Гуфнейгли (юрист і фізіолог) написали матеріал про тих, хто не вірить у науку. За ним послідували роботи фахівця у сфері економетрії Паскаля Дітгельма, дослідника громадської охорони здоров’я Мартіна Маккі, а також когнітивістів Джона Кука і Стефана Левандовскі. Вони зійшлися на таких діях, які характеризують тих, хто заперечує науки:
· Віра в теорію змови;
· Вкрай вибірковий підхід до доказів;
· Довіра до помилкових експертів (і заперечення думки справжніх експертів);
· Логічні помилки;
· Надзвичайно завищена планка для досягнень науки
Саме тому люди, які заперечують той факт, що Земля кругла або вірять в те, що вакцини можуть бути причиною аутизму, наполягають — уряд приховує правду. Це ж можна було побачити, коли американський сенатор Тед Круз намагався викликати недовіру до теми зміни клімату, говорячи про аномальну світову погоду через Ель-Ніньо в 1998 році. З цих же причин теоретики «розумного задуму» кажуть, що еволюція під час природного відбору не була доведена.
Альтернативна реальність
Трамп і його захисники в Конгресі повторюють цей шаблон поведінки. Навіть незважаючи на те, що Трампу з перших рук відомо про деякі оспорювані факти — доступу до яких немає у його прихильників — всі, схоже, змирилися з тим, що нинішня політична ситуація заснована не на поєднанні фактів і доказів, а на якійсь альтернативній реальності.
Існує п’ять випадків, у яких Трамп і його прихильники користуються тими ж стратегіями, що й заперечники науки:
1. Теорії змови. Під час допиту посла Білла Тейлора та інших свідків під час слухань у справі імпічменту, консул Республіканської партії Стів Кастор неодноразово посилався на спростовану теорію змови, в якій йдеться, що саме український — а не російський — уряд втрутився в американські президентські вибори в 2016 році, щоб перешкодити Трампу.
2. Вибірковість. Гордон Сондланд, посол США в ЄС, свідчив перед розвідувальним комітетом Палати представників, що президент Трамп сказав йому: «Я не хочу мати нічого спільного з Україною. Я не хочу, щоб це було quid pro quo (послуга за послугу)». Трамп і його прихильники користуються цим свідченням як доказом його невинності, хоча в той же день Сондланд також сказав: «Прохання містера Джуліані було у відповідь на послугу — підготовку візиту президента Зеленського в Білий дім… Містер Джуліані висловлював побажання президента Сполучених Штатів, і ми знаємо, що це розслідування було важливе для президента».
3. Дискредитація експертів. Президент Трамп неодноразово помилково заявляв, що співробітники Держдепартаменту США і ЦРУ — Білл Тейлор, Джордж Кент, Фіона Гілл, Александр Віндман та інші, хто свідчив на слуханнях у справі імпічменту — це ті, хто не став би підтримувати його в будь-якому випадку, а значить не заслуговують на довіру. Прихильники Трампа вхопилися за цю тактику. Сенатор-республіканець Джош Гоулі, що представляє штат Міссурі, сказав 20-го вересня, після того, як скарга інформатора була оприлюднена: «Здається, що це черговий внутрішній напад «глибинної держави».
4. Нелогічні доводи. Прихильники Трампа заявляли, що президент України Володимир Зеленський ніколи не скаржився, що Трамп чинив на нього тиск, щоб той почав розслідування діяльності Байдена. Сам Трамп назвав бесіду 25 липня, в якій він говорив про розслідування Зеленському, «ідеальною». Але подальші репортажі довели, що насправді на Зеленського чинився тиск. Більш того, аналітики підкреслюють, що Зеленський міг втратити надзвичайно важливу підтримку США, якби він зізнався, що на нього тиснули, і тим самим розлютив Трампа.
5. Подвійні стандарти щодо опонентів. Трамп заявляв, що письмовий формат свідчення інформатора — неприйнятний, хоча він сам дав лише письмове свідчення у справі Мюллера. Деякі з його прихильників були з ним згодні і намагалися змусити інформатора дати свідчення особисто.
Тенденційна логіка
Так що ж може стояти за схожістю тих, хто захищає Трампа і тих, хто заперечує науку? Можливо, заперечення фактів всюди однакове. Будь-яка ідеологія сприяє вірі в те, у що ви хочете вірити. Вчені досліджували роль, яку відіграє ідентичність у формуванні наших переконань, і дійшли висновку, що іноді навіть емпіричним переконанням іноді притаманний «трайбалізм». Тобто переконання відображають те, у що люди вашого кола хочуть, щоб ви вірили. Відданість переконаннями не завжди заснована на доказах.
Небезпека, звичайно, полягає в тому, що навіть коли виникають нові факти, люди не змінюють своєї думки. Це абсолютна протилежність хорошим емпіричним умовиводам. Відмітна риса науки — це те, що переконання повинні будуватися на доказах, а люди повинні бути готові змінити свої переконання, залежно від нових доказів. Це означає, що люди повинні заздалегідь визначитися — який доказ похитнув би їхню думку. Але чи здатні на це Трамп і його прихильники в Конгресі?
Як і для тих, хто заперечує науку, немає доказів, які могли б змінити їх думку, що телефонна розмова із Зеленським була коректна і Трамп не зробив нічого поганого.
Навіть коли фактів приголомшлива кількість, республіканці в Конгресі, як і скептики науки, вважають за краще спотворювати свої переконання і катувати свою логіку просто, щоб відповідати політиці партії. Як недавно сказав сенатор Ліндсі Грем: «Мені все одно, що люди говорять про це телефонний дзвінок… На мій погляд, з ним все в порядку».
У науці подібна поведінка вважалася б проявом непрофесіоналізму — вас би не звільнили, але перестали б сприймати всерйоз. У політиці — наслідки поки що невідомі.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікування повної версії тексту заборонене.
Оригінал опубліковано на The Conversation
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
