Про хороше кіно і не тільки
Комусь може здатися, що суспільство стало більш сучасним, інтелігентним, навчилось раціонально мислити. Але ні
Нещодавно за ланчем колеги почали обговорювати українське мистецтво.
– А ще кіно! Нарешті стали знімати хороше українське кіно! – говорить журналістка одного регіонального видання.
– Так, я намагаюся ходити на всі новинки, – погоджуюся з нею. – Мені подобається. З'являється багато хороших фільмів.
– Так, і я ходжу! – додає вона.
Думаю, ось, зараз можна було б подискутувати про щось цікаве. Може, про «Гуцулку Ксеню» або «Браму» з Ірмою Вітовською, або про «Чорного козака», де не було ні копійки бюджетних грошей. Ну, може, навіть про що недавно вийшов у прокат фільм «Вулкан».
– Ось, наприклад, Зеленський! Які фільми знімає! Чого тільки коштує цей «Я, ти, він, вона» – дуже добре, – раптом з ентузіазмом оголошує дівчина.
І мені більше не хочеться нічого обговорювати. Адже я не дивилася «Я, ти, він, вона». І, чесно кажучи, не збиралася, тому що обличчя акторів, які знімаються в цьому фільмі, і так надокучили – майже вся сітка телепередач на каналі «1 + 1» побудована на продуктах їх виробництва. А ще – реклама одного ювелірного дому, розвішана по всьому Києву. І, звичайно ж, передвиборна агітація, яка теж встигла набриднути.
А ще – розважальні телешоу, мета яких – веселити народ. Але які особисто мене нітрохи не смішать. Тому що в цих «жартах» дуже багато сексизму, расизму та ксенофобії – всього того, від чого ми намагаємося відійти в боротьбі за європейські цінності. Тому що всі ці «жарти» побудовані на висміюванні один одного – це маніпулювання популярними стереотипами. З якими потрібно боротися, але ніяк не поширювати їх ще більше. Напевно, це і відштовхує найбільше.
Але ось про що я подумала. Адже, на жаль, завжди залишаться ті, для кого все це як і раніше буде здаватися смішним і «дуже актуальним». Ті, хто вірить всьому, що говорять з телеекранів. І хто не може відрізнити зрежисовану до деталей гру від реальності.
Сумно, що ці люди не хочуть поглянути на все ширше. Побачити щось крім масового розважального продукту. Сходити в кінотеатр, відвідати кінофестиваль, зайти на виставку популярного мистецтва, взяти пробний безкоштовний місяць на Netflix і ознайомитися з дійсно класними серіальними новинками, які обговорюють у різних країнах світу.
Все одно залишаються ті, для кого «хороше кіно» – не більше ніж барвиста сімейна комедія. Для кого «хороший гумор» – це жарти про п'яного чоловіка, дружину, яка ховає коханця під ліжком, вічні конфлікти з тещею і даішників, з якими можна «порішати» за хабар. А «хороша музика» – поп-маркет з піснями, позбавленими здорового глузду.
Але найсумніше, що завжди залишаться ті, для кого «хороший президент» – це універсальний солдат, чарівник, який вже через тиждень після інавгурації зробить хороші дороги, скасує візи в усі країни, знизить ціни на проїзд і побудує метро на Троєщину, одним махом закінчить війну на Донбасі, поверне Крим за два дні, підвищить зарплати, пенсії, знизить податки і організує тисячі робочих місць по всій країні. І так, ще прибере в кожному під'їзді. І плювати, що половина з цього – це не функції президента в принципі.
Комусь може здатися, що таких людей в Україні вже не залишилося. Що суспільство стало більш сучасним, інтелігентним, навчилося раціонально мислити, порівнювати і аналізувати. Але ні.
Вигляньте на вулицю, сходіть на ринок, проїдьтеся в метро в годину пік. І ви сильно здивуєтеся, про що говорять люди, чому вони вірять і чого прагнуть.
Те, що ви почуєте, найімовірніше вас не потішить.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
