Норвезька загроза Кремлю

Спочатку телесеріал Окуповані, в якому росіяни захоплюють країну, зібрав рекордну кількість глядачів. А два тижні тому 330 американських вояків стали освоювати західні береги Скандинавії.

У травні 1960 року Микита Хрущов давав прийом у Кремлі. Після привітань і здравиць господар вечірки підійшов до норвезького посла Оскара Гундерсена, який самотньо нудьгував. "Покажіть, що у вас в кишені", - попросив Хрущов. Посол дістав носовичок. "А в іншому?" Гундерсен показав в'язку ключів. "Все в порядку, - з награним полегшенням зітхнув радянський лідер. - Я просто хотів переконатися, чи не приховуєте ви від нас що-небудь ще".

Господар Кремля досі не міг подолати роздратування після збитого 1 травня над Свердловськом американського пілота-розвідника Френка Пауерса. Шпигун вилетів з Афганістану, сфотографувати промислові об'єкти на Уралі і приземлитися на військовій базі НАТО в норвезькому Будьо.

Хрущов тоді вимагав від американського президента Ейзенхауера офіційних вибачень, хоча за неписаними правилами шпигунських ігор керівники країн несли досить умовну відповідальність за своїх агентів. Всі шпигували за всіма, і в разі провалів обмінювалися нотами протесту, а іноді і самими агентами. Що пізніше і сталося з Пауерсом - через два роки його повернули на батьківщину замість викритого радянського резидента Рудольфа Абеля.

Але тоді Кремль вимістив увесь дипломатичний гнів на норвежцях. На згаданому прийомі Хрущов відвів посла Гундерсена до стіни і намалював уявну карту: "Це - Радянський Союз. А це - Норвегія. Ось тут - Будьо. Якщо те, що сталося, повториться ще раз, Будьо більше не буде ".

Складно сказати напевно, але швидше за все офіційний Осло мало знав про секретні операції своїх союзників-американців. Норвегія відразу ж стала членом НАТО в 1949-му, в рік створення альянсу. Як не намагався Радянський Союз відрадити сусідів від такого партнерства. Адже Червона армія визволяла північні міста Норвегії від німців в жовтні 1944-го. Хоча цей пафосний аргумент всі сторони добре розуміли - звільнення це мало суто тактичні цілі. Радянські війська вибили німців з клаптика норвезького Заполяр'я з тим, щоб закріпитися у фінській області Петсамо з нікелевими рудниками, які відійдуть остаточно СРСР. Основну частину Норвегії звільняли-таки американці і британці. А справжніми національними героями в країні вважають досі, наприклад, дев'ять своїх спецназівців, які підірвали завод компанії Norsk Hydro, що продукував для Німеччини важку воду, необхідну для створення атомної бомби. І маленька країна тоді теж воювала - малими, але чіткими ударами.

До того ж скандинави добре пам'ятали, як восени 1939-го СРСР вдерся до Фінляндії звільняти тамтешніх «пригноблених» селян і робітників від гніту буржуїв. На ту війну на допомогу фінам вирушили 12 тисяч норвезьких добровольців. Тому коли вибухнула холодна війна, а Москва впевнено окопалася в Центральній Європі, Осло вирішив, що береженого бог береже, і став співзасновником НАТО.

Хоча добросусідству норвежців варто було б віддати належне. В альянсі вони завжди займали тверду позицію - не дратувати вразливу Росію. Норвегія відмовилася розміщувати у себе ракети середньої дальності. А активність натовських союзників на її території обмежувалася тільки навчаннями в холодних гірських умовах.

Історія зі збитим американським розвідником незабаром стала забуватися. Місія Пауерса здавалася дитячою забавкою у порівнянні з розміщеними через два роки на Кубі радянськими ракетами, що мало не призвело до ядерної війни.

А ще через два роки, в 1964-му перед самим «звільненням» з Кремля Хрущов відвідав Норвегію. Микита Сергійович тоді проявив себе у всій красі. На урядовому прийомі він розговорився з прем'єр-міністром Ейнаром Герхардсеном. Досвідчений політик (він правив країною 17 років з перервою), вважаючи, що бесіда має приватний характер, пожалівся, мовляв, посилилася опозиція і його партія, швидше за все, програє на найближчих виборах. Хрущов на це випалив: «Так у чому справа? Ми допоможемо вам зброєю!» Це прозвучало, як бендерівське Я дам вам парабелум. До того ж розмову почув хтось із тих же опозиціонерів, які були присутні на прийомі. Слова Хрущова мало не потрапили в пресу. Якби радянські дипломати терміново не запевнили норвезьких політиків і журналістів в тому, що Микита Сергійович просто пожартував.

Політики часто не думають про те, що сказане ними – у гніві чи жартома - залишає враження надовго. Багато сусідів Росії давно засвоїли, що кремлівський гумор може бути попередженням про війну і навпаки. Непередбачуваність Москви, коли сьогоднішній партнер-друг-брат завтра стає ворогом, з 1930-х років – проблема для всього світу, та, втім, і для неї самої.

«У вас є національна ідея? - запитав я якось норвезького політолога Тора Букволла. - Як ви виховуєте у дітей патріотизм? »

На перше запитання він взагалі не знав, що сказати, - в Норвегії, як і в багатьох країнах, не знають, що таке національна ідея. «Дітям розповідаємо, що ми маленька країна, яка хоче з усіма дружити», - такою була відповідь на друге запитання.

Але, тим не менше, норвежці кілька років тому прикупили кілька досить дорогих, але досить сучасних американських винищувачів F-35. Зі Швецією на двох придбали потужну протиповітряну артилерію. А популярність Окупованих можна пояснити лише одним – сценарій агресії з боку Росії скандинави не вважають таким вже фантастичним.

Уроки минулого з Олегом Шамою читайте по понеділках

Тематичні колонки на НВ:

Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером – по понеділках

Кінопошук з Фоззі – по четвергах

Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках

Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – по неділях

Більше точок зору тут