Контрнаступ ЗСУ — найважливіша тема, яка сьогодні обговорюється не тільки в Україні і на території держави-агресора, але й у світі. Реакції та прогнози доволі різняться — від песимізму до неймовірного оптимізму. Проте, правда завжди десь посередині. А тому варто бути реалістами і розуміти, що контрнаступ — це тяжка праця, за якою стоять тисячі життів та доль.

У своєму аналізі щодо ймовірних політичних наслідків для Росії в результаті контрнаступу ЗСУ ми виходимо з тієї позиції, що такий контрнаступ матиме успіх. Якщо і не повний, то частковий. Це означає, щонайменше, що Росія втратить частину українських територій, які наразі нею окуповані. З огляду на таку гіпотезу, варто поговорити про ті найбільш вірогідні наслідки, з якими може зіштовхнутись Росія, зокрема, владна вертикаль Путіна.

Перш за все, успіх українського контрнаступу сприятиме посиленню конфліктності між різними групами, що входять в найближче оточення кремлівського диктатора. Найбільший негатив концентруватиметься на МО РФ та його двох головних особах — Шойгу і Герасимові. Натомість, керівник ПВК «Вагнер» Пригожин не упустить шансу «добити» своїх «внутрішніх ворогів» з метою змінити міністра оборони та голову Генштабу держави-агресора. Так, Пригожин усіляко лобіюватиме Сергія Суровікіна на посаду міністра оборони. З огляду на те, що Шойгу аж ніяк не збирається йти у відставку, така активність може коштувати Пригожину якщо не життя, то точно здоров’я чи кар'єри. А без Пригожина «Вагнер» вже ніколи не буде тим «Вагнером», яким він був з Пригожиним.

Без влади Путін ніхто

Успіх українського контрнаступу може спричинити активізацію неформальних контактів Заходу з людьми, наближеними до Путіна. Зараз ми говоримо про таких осіб, як голова СЗР Росії Наришкін, прем'єр-міністр Мішустін, глава ФСБ Бортников, олігархи Дерипаска та Фрідман. Ці люди можуть бути цікаві Заходу з декількох причин. По-перше, вони мають можливості здійснити «палацовий переворот» і якщо не усунути Путіна від влади, то розпочати війну проти нього та його близького оточення (Медведєв, Ковальчук, Золотов, Шойгу, Володін, Сєчин, Ротенберг). По-друге, вони здатні об'єднатися і висунити альтернативу Путіну, яка задовольнить як Захід, так і Китай. Тому, чим більше наразі Україна матиме здобутків на фронті, тим вищою є вірогідність змови частини російської еліти проти диктатора.

Незрозумілими залишають поки що майбутні дії Рамзана Кадирова у разі успіху українського контрнаступу. Кадиров, найперше, буде намагатися втримати владу у Чечні. І заради такої мети він може домовлятися будь з ким, навіть з відвертими опонентами і ворогами Путіна. Потрібно також враховувати інформацію, яка з’явилася 14 червня, щодо чи то ліквідації, чи то поранення близького друга, правої руки Кадирова Адама Делімханова. До слова, чим більше поплічників Кадирова буде ліквідовано в Україні, тим хиткішою робитиметься його владна конструкція. Такою ситуацією можуть скористатися той же Пригожин, чеченська діаспора чи місцеві клани Ічкерії, які є ворогами глави Чечні.

Також варто розуміти і ризики для України, як наслідок успішного контрнаступу. Підірвавши Каховську ГЕС, росіяни вкотре довели, що в їхніх діях не варто шукати раціональної логіки, або ж причинно-наслідкових зв’язків. Вони керуються варварським принципом «так не доставайся же ты никому». Тому можна говорити, що в найбільшій зоні ризику перебуватиме Запорізька АЕС. І з цією проблемою наразі мають працювати не так самі українці, як наші західні партнери та Китай, аби попередити ймовірність неадекватних дій росіян.

Читайте також:

Андерс Аслунд

Чотири ознаки того, що Китай готує наступника Путіну. Хто це буде?

Крім того, ще одним ризиком бачиться оголошення війни Путіним Україні. Це передбачатиме всезагальну мобілізацію в Росії. Звісно, це ризик, але також це і можливість, тому що всезагальна мобілізація росіян може спричинити локальні бунти і непокори, які матимуть шанс перерости у всеросійський бунт. Ймовірність цього на сьогодні низька, але вона існує і її потрібно враховувати.

Основний політичний наслідок українського контрнаступу для Путіна — це втрата влади. Влада становить саму сутність його життя. Без влади він ніхто, злочинець і тиран, якого одразу здадуть свої ж. І ці свої залюбки розтлумачать населенню Росії, що Путін переслідував особисті корисні цілі, напав на «братський український народ», розсварив українців та росіян, загнав Росію в економічну та соціальну прірву, відкинув її у розвитку навіть не на роки, а на цілі десятиліття, одним словом зробив все те, що робить ворог народу. І росіяни повірять новим керманичам, тому що отара завжди йде за силою. Поки сила у Путіна, вони йдуть за ним. Відберуть у нього владу і силу, натовп піде за тими, хто це зробить.

Наразі не варто коментувати військові дії наших захисників з точки зору воєнної стратегії. Це марна справа, тому що ніхто з нас не знає ані стратегії, ані тактики наших воїнів. Але вони є і усі ми віримо, що вже за деякий час побачимо реальні результати дій ЗСУ під час контрнаступу, на який усі ми так довго чекали.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV