У двосторонньому боксерському поєдинку без фіксованої кількості раундів — під назвою війна на виснаження — результат визначатиметься не кількістю загалом накопичених очків за всі раунди, а тим, наскільки певно будуть «стояти на ногах» противники відносно один до одного ближче до ендгейму.

Ключовим фактором результату, таким чином, стає здатність кожної зі сторін підтримувати обрану воєнну стратегію і змусити іншу сторону прийняти це, а не ті чи інші проміжні (і часто номінально ефемерні) успіхи тут і зараз на полі бою.

Читайте також:

Сергій Таран

Коли «війна Байдена» стане «війною Трампа»

Для РФ — це можливість далі розмінювати значні втрати на скромні просування і витискання Сил оборони України. До моменту, коли розмиються консенсуси — внутрішній (про необхідність самооборони) і зовнішній (щодо необхідності Заходу допомагати Україні).

Для України — це максимізація втрат РФ із мінімізацією власних втрат із тим, щоб, в ідеалі, ворог втрачав вбитими і пораненими більше живої сили щомісяця, ніж отримує, навіть за умови наших тактичних відступів. Щоб врешті-решт стабілізувати лінію фронту. Щонайменше.

Це варто пам’ятати на фоні того, як знову пішли публікації про те, що російський наступ 2025 року не дав результату пропорційно заплаченій ціні. Бо якісна стратегія базується на правильному аналізі й адекватному сприйнятті, а не на спробах переконати себе і ворога, що в нього нічого не вдається тут і зараз, а тому все автоматично добре.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора

Проєкти Фонду Повернись живим