Напередодні 2020 року
Після скандальної телефонної розмови між президентами України і США стало зрозуміло: все більше американців утомлюються від Дональда Трампа та його витівок
Цей текст, звісно, про імпічмент американського президента, але спочатку хочу розповісти про відкриття сезону Національного симфонічного оркестру США. Це було дуже показово.
Посеред концерту голова ради Кеннеді-центру Девід Рубінштейн вийшов привітати публіку. Він привітався із кількома послами, підійшов до присутніх урядовців і суддів верховного суду. І коли представив суддю Рут Бадер Гінзбург, яка сиділа на балконі, багато жінок встали й почали аплодувати. Потім піднялися всі, хто був у залі. Оплески перейшли в овації. Хтось почав свистіти.
Неймовірна атмосфера. Я бував на багатьох концертах у Кеннеді-центрі, зокрема на тих, на яких публіці представляли президента. Але ніколи не бачив, щоб когось так приймали. Хоча в залі перебували не тільки ліберали, а й донори Республіканської партії. Можна сказати, що це стало спонтанним вираженням суму за національним лідером, який мав би бездоганну репутацію, — після трьох років правління президента, позбавленого сорому і без жодної червоної лінії, яка була б настільки червоною, щоб її не можна було перетнути.
Так, деякі ще підтримують Дональда Трампа, але все більше американців утомлюються від нього. Саме тому його остання витівка настільки небезпечна. Він знає, що ми знаємо, що багато республіканців знають, що він скоїв правопорушення. І тепер це вийшло назовні: у скарзі, поданій викривачем — офіцером ЦРУ, детально окреслено, як Трамп розмахував перед носом українського президента військовою підтримкою в обмін на те, що він зробить Трампу «послугу» й розслідує фіктивні звинувачення у корупції стосовно Джо Байдена.
Не тільки підстава для імпічменту, а й можливість зробити це, не призводячи США до «громадянської війни» і не гарантуючи перевибори Трампа, — за умови, що демократи продовжать робити акцент на чотири важливі моменти.
По-перше, скаргу подав незалежний інформатор — офіцер ЦРУ. Безумовно, може виявитися, що він є палким прихильником Гілларі Клінтон, і Трамп використовує це. Але якщо з’ясується, що все було так, як здається, — аполітичний аналітик ЦРУ та інші держслужбовці, якими керує клятва захищати Конституцію, просто вирішили розповісти всім правду, — у Трампа і республіканців виникнуть серйозні проблеми.
По-друге, майже напевно знайдеться ще один доброчесний держслужбовець, який дасть свідчення про Трампа і його адвоката Руді Джуліані. Це Марі Йованович, пані експосол США в Україні, яку раптово відкликали в травні. Мої друзі з Держдепартаменту кажуть, що вона є професійним дипломатом, і її поважають. Ймовірно, Йованович усунули, оскільки вона чинила опір спробам Джуліані заручитися підтримкою уряду України в мерзенних зусиллях Трампа, спрямованих проти Байдена.
Знову-таки, чи захочуть республіканці захищати Джуліані та Трампа, поливаючи водночас брудом посла США з блискучим послужним списком?
По-третє, на відміну від розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, цей випадок дуже легкий для розуміння: Трамп зателефонував новому українському президенту, який відчайдушно потребував військової допомоги США, й зробив пропозицію, від якої той не міг відмовитися: зброя в обмін на Байдена.
І, нарешті, я не маю сумнівів у тому, що ядерний електорат Трампа залишиться із ним. Але не вони сьогодні головні виборці, оскільки для переобрання на другий термін Трампу необхідні не тільки його прихильники. Йому потрібні голоси помірних республіканців, незалежних виборців і жінок із передмістя, які підтримали його у 2016-му, проте відвернулися у 2018-му, дозволивши демократам отримати більшість у палаті представників. Що вони зроблять у 2020-му?
Певен, більшість задумається після скандалу Трампа з Україною: «Якщо він поводиться так зараз, що буде, коли його переоберуть? Америка може перетворитися на бананову республіку».
Ось чому демократам варто бути гранично акуратними під час цієї справи. Їм потрібен лише один представник — Адам Шифф, усім іншим треба зберігати мовчання. Свідків мають допитувати професійні прокурори. А кандидатам у президенти від демократів краще триматися подалі від історії про імпічмент.
Все це дуже незручно напередодні нових президентських виборів. Але правильні рішення часто бувають незручними і непопулярними. І те, що це відбувається у незручний момент, часто якраз і вказує на те, що це правильно.
Демократам варто домагатися імпічменту в палаті представників так, немов виборів-2020 не існує. І йти на вибори у 2020-му так, немов немає імпічменту.
Вони мають зробити це, дозволивши грати провідну роль викривачу та іншим держслужбовцям. Саме із цих скромних патріотів все почалося — і зайде настільки далеко, наскільки високим буде рівень довіри до них. Саме їхній моральний авторитет вплине на той електорат, який привів демократів до палати представників у 2018 році, — на незалежних виборців, помірних республіканців і жінок із передмістя. Підозрюю, деякі з них стоячи аплодували судді Гінзбург у Кеннеді-центрі.
Друкується з дозволу автора. Вперше опубліковано у виданні The New York Times.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнени НВ
