Попри війну і решту халеп, першочергове завдання нового уряду — економічне зростання. Тут — нічого нового, — нове буде трохи далі.

Ми бачимо, як зростають певні кластери, підвищуються зарплати. В армії можна заробити до 40 тисяч доларів на рік. Активно росте ВПК. Але водночас усе більше людей опиняються за межею бідності й змушені жити на 80 євро на місяць. І це на фоні постійного зростання цін та ріст тарифів ЖКП.

В Києві це не так помітно, але в провінції…

Особливо мені це кидається у вічі в Донецькій області — все більше людей нормальної зовнішності просять купити їжу. Я не пам’ятаю такого з 90-х.

Особливо мені це кидається у вічі в Донецькій області

Якщо в пенсіонера немає нікого, хто б подбав про нього — людина приречена на жебрацтво. Тотальна інфляція останніх років просто «з'їла» пенсії, і тепер вони мізерні.

Я сам — прихильник ліберальних реформ, скорочення податків тощо. Але боротьба з бідністю має стати одним з головних пріоритетів. Інакше бідність та соціальне розшарування стануть ще однією лінією розлому нації, яка демотивує людей любити свою державу.

Я не закликаю просто підвищувати пенсії чи роздавати чергову «тисячу». І, скажу чесно, я сам поки не знаю, як вирішувати цю проблему. Але точно хочу сказати, що в новому уряді це має бути акцентом. Інакше перетворимось на країну з дорогими авто в столиці, і з провінціями, де люди борються за їжу.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал