На що витрачає гроші Путін
Неймовірним чином вся зовнішня політика Росії стала сьогодні набором спецоперацій і відверто переплюнула за ефективністю радянську систему
Говорив вже про це, але зараз у зв'язку з публікацією в США доповіді спецпрокурора Мюллера повторю.
При тому, що Путін з командою вкрали в "гладкі" роки з російського бюджету астрономічну суму, що перевищує трильйон доларів (а, можливо, і два), розрахунок (зокрема й мій) на те, що фюрер патологічно жадібний і тому легко контрольований із Заходу, виявився помилковим. Так, наближені до нього люди і він сам ведуть спосіб життя, якому можуть позаздрити саудівські шейхи.
І все ж, не за звання найбагатшої людини планети ця людина боролася і далеко не всі вкрадені гроші призначені на споживання або передачі у спадок. Головне їх призначення – зміцнити й увічнити неймовірну могутність російської правлячої верхівки за допомогою фінансування найбільш масштабних в історії спецоперацій з джерел, не пов'язаних з бюджетом держави.
Головне їхнє призначення – зміцнити й увічнити неймовірну могутність російської правлячої верхівки
Ми вже знайомі з вами з історією фінансування початкового етапу війни на Донбасі російським олігархом Костянтином Малофєєвим. Зараз спецпрокурор Мюллер надав Великому Журі дані розслідування, як "путінський кухар" олігарх Євген Пригожин фінансував втручання в американські вибори.
Думаю, з роками дізнаємося (чи ні?), на які спецоперації йшли гроші Тимченка-Ковальчуків-Ротенберга і багатьох інших наближених до Путіна магнатів. Неймовірним чином вся зовнішня політика Росії стала сьогодні набором спецоперацій і відверто переплюнула за ефективністю радянську систему (саме за ефективністю, а не за сукупною потужністю).
У будь-якому випадку, мета Путіна на певному етапі була досягнута: технологічно відстала сировинна країна з крихітним за мірками світових лідерів ВВП чинить сьогодні абсолютно невідповідний за своїм реальним значенням вплив на геополітику.
Проблема Путіна (вірніше, Росії як держави) лише в тому, що з моменту, коли Заходу (зазвичай інертному, неповороткому, занадто ситому і миролюбному) стає зрозуміло, з чим він має справу, він перебудовує політику своїх інституцій на "воєнний" режим. І зупинити цей каток (в історичному вимірі) стає неможливо.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
