"Меггі" для Трампа

Британський прем'єр-міністр Тереза Мей минулого тижня відвідала Вашингтон. Навряд чи можна знайти двох більш різних людей, ніж Мей і Дональд Трамп, якого британський лідер сподівається зачарувати, і який, за чутками, називає її «моя Меггі» (натякаючи на Маргарет Тетчер). В кращих традиціях британського Міністерства закордонних справ Мей поінформували про все, що їй потрібно знати про майбутнього співрозмовника; які висновки можна зробити з його дій і чого вона має домогтися від нього. Для Трампа теж могли провести інструктаж, а могли і не проводити.

Як відзначає Wall Street Journal, лідери США і Британії дотримуються діаметрально протилежних поглядів щодо глобалізації та торгівлі. Американський президент хоче, щоб його країна стала економічно самостійною, а британський прем'єр прагне вивести Британію на глобальний рівень. До речі, колумніст New York Times назвав ідею Мей про «глобальну Британію» «дурницею».

Таким чином, Мей вирушила до Вашингтона не стільки як цінний союзник, скільки як прохач – у Європі вона опинилася в ізоляції, тому шукає підтримки з боку американського лідера. Щоправда, той давно скинув Європу з рахунків. У відносинах Рональда Рейгана і Тетчер перший був сильніший, а друга – жорсткішою. Обидва, здавалося, мали потребу один в одному. Можливо, навіть психологічно. Але навряд чи такі відносини можуть скластися між Трампом і Мей, мільярдером і дочкою вікарія.

Тим не менш, припустимо, що Мей подумала про це і вирішила задіяти свої козирі. Що це може бути?

Перше і найголовніше – НАТО. Трамп назвав альянс «застарілим», викликавши тим самим побоювання з приводу можливого відходу США з блоку. Ніхто не може з упевненістю сказати, наскільки його слова щодо альянсу були серйозні. Можливо, це була серія випадкових ремарок (від яких він відмовиться так само легко, як і від презирливих реплік у бік ЦРУ, якому тепер зізнається в любові), а може, і ні. Мей, напевно, за перший варіант.

Британія стояла біля джерел НАТО, точніше британський міністр закордонних справ у післявоєнному лейбористському уряді Ернест Бевін. Британія є другим найбільшим членом альянсу після США. Британські збройні сили «заточені» під членство в НАТО. Військова стратегія і вчення британської армії відповідають членству в НАТО. Це саме стосується й інших європейських країн, включаючи тих, у кого дуже невеликі збройні сили (наприклад, скандинавські країни). Якщо НАТО впаде, цим країнам доведеться повертатися до ідеї створення Сил оборони Європи, про які часто говорять, але які так жодного разу і не спробували втілити в життя. З економікою ЄС, яка шкутильгає, починати створювати їх зараз - не найкращий момент.

Мей може використати це на свою користь. Британія могла б взяти на себе роль сполучної ланки між ЄС і США, переконавши Трампа в тому, що для безпеки Америки і світу в цілому буде набагато краще, якщо НАТО нікуди не зникне. Мей могла б закликати інші європейські країни збільшити військові витрати до 2% ВВП – відповідну обіцянку дали всі, а виконали лише деякі. Адже в іншому випадку вони зіткнуться з набагато більшим головним болем – доведеться створювати оборонні сили і стратегію з нуля.

Ця пропозиція може бути посилена призначенням колишнього прем'єр-міністра Британії Девіда Кемерона на пост генерального секретаря НАТО – така можливість вже обговорювалася. Кемерона не люблять в ЄС, адже він затіяв референдум, який штовхнув одного з членів Євросоюзу в кризу. Але якщо він може стати ниткою, яка об'єднає західний альянс, з його кандидатурою теж можна змиритися.

Другий козир Мей у відносинах з Трампом – дружба Британії. Британського прем'єра часто висміюють ті, хто бажає їй провалу, але Трампу не варто скидати її дружбу з рахунків. Мей не була великим прихильником Брекзіту. Зрештою, вона проголосувала за збереження членства в ЄС, хоч і без великого ентузіазму. Втім, під час самого референдуму Мей стала більш рішучим прихильником виходу з ЄС: ні один із союзників США в Європі не займає такої ж позиції як вона, і це ставить її на один рівень з Трампом. Тим не менш, було б божевіллям знищувати НАТО, і було б нерозумно бажати розвалу ЄС – і з торгових причин, і з причин безпеки. У Британії є всі підстави, щоб переконати Білий дім хоча б неохоче визнати переваги альянсу. Якщо Трамп дійсно хоче бачити у Мей «свою Меггі», він може прислухатися до її поради.

Трамп намагається бути люб'язним: Тед Маллох, якому пророкують посаду посла США в Британії, заявив, що протягом року між двома країнами буде підписано торговельну угоду. В інтерв'ю BBC минулого тижня він сказав, що переговори займуть не більше трьох місяців.

Проголосувавши на референдумі за вихід із ЄС, Британія не залишила собі іншого вибору - їй потрібно зближуватися з Америкою. Однак новообраний лідер США наче говорить всьому світу: «Відчепіться». Тим не менше, процес перетворення його гучних заяв у чітку політику, м'яко кажучи, затягується. Це дає карти в руки британському прем'єру.

Бюст Черчілля вже повернувся в кабінет британського прем'єра. Мей, можливо, є єдиним лідером, якого Трамп готовий прийняти як справжнього друга, і до порад якого готовий прислухатися. Особливо враховуючи, що він вже придумав для неї невелику роль – Меггі (Маргарет Тетчер – НВ) для нього, Ронні (Рональда Рейгана – НВ). Це серйозне завдання для працьовитої дочки вікарія, але якщо вона впорається з ним, то послужить хорошу службу і собі, і Європі, і США.

Переклад НВ

Ноое Время має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда. Републікування повної версії тексту заборонено

Вперше опубліковано на Reuters

Більше поглядів тут