Сьогодні інформаційний простір заповнений повідомленнями про контрнаступ. Основних питань два. Коли він розпочнеться і на якому напрямку. А тому доречно поговорити про Крим, з якого все почалося у 2014 році. І саме там все може і закінчитись.

Варто звернути увагу і на нещодавню заяву керівника ГУР МО генерал-майора Кирила Буданова про те, що ЗСУ увійдуть в окупований Крим навесні 2023 року. Якщо врахувати останні випадки «бавовни» на території півострова, зокрема у Севастополі, а також факти перебазування частини російських кораблів до РФ (за інформацією заступника Буданова Вадима Скібіцького), життя в Криму вже ніколи не буде таким, яким воно було, починаючи з анексії 2014 року. А тому не зайвим буде окреслити основні сценарії ймовірного розвитку подій щодо подальшої долі та статусу українського Криму.

Сценарій № 1. Повернення.

Даний сценарій передбачає звільнення усієї території Криму від російських окупантів та повернення України на півострів. Це найбільш бажаний сценарій для нашої держави.

По-перше, його реалізація засвідчить значну перевагу ЗСУ над армією Росії.

По-друге, Крим — найбільший символ для Путіна у його потугах відновити «імперську велич». Втрата даного символу сприятиме дискредитації усього путінського режиму на ринку російського внутрішнього споживача. Режим можна буде характеризувати як незграбний та неефективний, нездатний утримувати окремі території та загалом захищати Росію.

Повернення Криму в Україну може розвиватися трьома найбільш вірогідними шляхами.

Перший — це умовно «херсонський сценарій», за якого Росія йде з Криму, аби після атакувати півострів ракетами, дронами та кораблями, знищуючи як інфраструктуру та будинки, так і жителів півострову.

Крим — найбільший символ для Путіна у його потугах відновити «імперську велич»

Другий — затяжні бої за Крим. Цей шлях є більш ймовірним, тому що на сьогодні ми не можемо говорити, що Путін і його оточення ладні віддати Крим без бою. Тому Крим може бути розділено, аж поки крок за кроком українська армія не звільнить кожен населений пункт. Проте, не варто виключати й можливості асиметричної стратегії, задіяної ЗСУ при деокупації Криму, за якої Росія змушена буде або капітулювати в Криму, або тікати з території півострову.

Третій шлях передбачає усунення Путіна від влади певними групами всередині Росії з подальшими переговорами таких груп з Україною і добровільна відмова росіян від Криму взамін на зняття санкцій з РФ.

Наразі реалізацію сценарію «Повернення» у короткостроковій перспективі можна характеризувати як середню з причини того, що для звільнення Криму ЗСУ мають відрізати сухопутний коридор для російської армії, яка вже рік готується до оборони на окупованих територіях Херсонської, Запорізької та Донецької областей. Як би ми не ставились до ворога, але маємо розуміти, що він готується і без бою не здасть ані сухопутний коридор, ні сам Крим.

Сценарій № 2. Особливий статус.

Даний сценарій може бути реалізований за наступних умов.

По-перше, Україна здійснить вельми ефективний контрнаступ на материкових окупованих територіях і вийде на кордон з Кримом. За таких умов, міжнародна спільнота може схиляти офіційний Київ до варіанту надання Криму певного особливого статусу під захистом чи протекторатом декількох країн та міжнародних організацій.

По-друге, умовний особливий статус Криму може стати результатом затяжних боїв зі значними жертвами та руйнуваннями, коли у війні не видно безпосереднього переможця. Тоді міжнародна спільнота може схиляти як Україну, так і Росію до відтермінування остаточного вирішення питання терміном на 10−20 років. Увесь цей період Крим перебуватиме під захистом низки держав, які відповідатимуть за відновлення півострову та його безпеку.

Серед усіх країн найбільш зацікавленою в реалізації сценарію «Особливий статус» може бути Туреччина. Також можемо говорити про інтерес США, адже офіційний Вашингтон здобуте і свою частку дивідендів у стратегічно важливому регіоні Чорного моря.

Найменш вигідний даний сценарій для путінської Росії з причини того, що він буде розглядатися росіянами як поразка диктатора у його війні проти України.

У короткостроковій перспективі реалізацію такого сценарію можна характеризувати як низьку. Проте у довгостроковій — як високу.

Сценарій № 3. Невизначеність.

Даний сценарій не передбачає перемоги жодної з воюючих сторін. Невизначеність — це затяжні бойові дії з великою кількістю жертв, значними руйнуваннями, війною не тільки на суші, але й на морі. За даного сценарію ми можемо говорити про високу ймовірність знищення Кримського мосту, а також зростання ризику використання агресором тактичної ядерної зброї. Важливим фактором може стати й формування потужного партизанського руху, зокрема серед кримських татар, які посилять позиції ЗСУ. Крім того, варто зважати й на те, що відвойовані Україною ключові населені пункту Криму, зокрема порти, можуть з часом повертатись до окупанта, а потім знову до України.

Сценарій «Невизначеність» може тривати декілька років. Чим довше він триватиме, тим більша вірогідність значного послаблення, а також повного знищення Україною Чорноморського флоту РФ. Щонайменше, за даного сценарію Москва вже не матиме монополії на Чорне море навколо Криму, а Україна отримує шанс повернути не тільки контроль за Чорним морем, але й Азовським, яке наразі повністю окуповане агресором. Крім того, чим довше триватиме «Невизначеність» тим більша вірогідність залучення Туреччини у якості посередника, а отже, і основні вигоди може отримати саме Анкара, а не Київ чи Москва.

На сьогодні реалізацію даного сценарію можна характеризувати як вище середньої.

Сценарій № 4. Подальша окупація.

За даного сценарію Крим залишається перебувати під незаконною владою країни-агресора. Важко сказати, скільки може тривати продовження анексії, тому що сценарій «Подальша окупація» залежить від цілої низки факторів.

По-перше, це бажання та здатність агресора воювати за Крим до останнього росіянина. Як вже було сказано вище, Крим — це символ, наріжний камінь нової путінської імперії. Здача або програш Росії у битві за Крим може спричинити «ефект доміно», коли за звільненням українського півострову відбудеться і звільнення інших окупованих Росією територій. Перш за все, мова йде про Придністров'я, а також Абхазію і Південну Осетію.

По-друге, Росія може вдатись до кулуарних перемовин з нашими союзниками, а також Китаєм, аби ті тиснули на Україну з метою підписання певної мирної угоди. Така угода може передбачати деокупацію усіх територій України, окрім Криму. Для надання ситуації певної легітимності, Росія погодиться провести референдум з залученням міжнародних учасників та спостерігачів. І якщо міжнародна спільнота визнає легітимність такого референдуму, вона наполягатиме на тому, аби й Україна погодилась з результатами волевиявлення мешканців окупованого Криму.

По-третє, Кремль буде тиснути на економічні та торгові важелі впливу, які наразі в неї ще залишаються. Так, можемо говорити про «зернову угоду», яку Росія має усі шанси заблокувати, чим спричинить незадоволення наших партнерів, а відтак партнери матимуть певні претензії не до Росії, а саме до України. Якщо так станеться, маємо залишатися непохитними у власній позиції повернення Криму, тому що коли піддатися на черговий шантаж Москви, можемо втрати усе, за що сьогодні воюємо.

Наразі реалізацію даного сценарію можна характеризувати як середню з тієї причини, що Захід втомився від Путіна і не бажає, аби той отримав хоча б якусь перемогу. Крім того, варто пам’ятати, що ЗСУ знищили міф про «другу армію світу», а тому мають усі шанси знищити й міф про «Севастополь — город русских моряков».

Який з сценаріїв може стати нашою дійсністю, ми зрозуміємо вже в найближчі місяці. Але те, що Крим не омине війна, — факт, із яким важко сперечатись.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV