Будьмо здорові
Усім країнам світу час визнати: перемогти вірус COVID-19 можна лише об'єднавшись. Ворожість, паніка і расизм не вирішать цю проблему
Нещодавно йшов Мангеттеном, провідавши друга в госпіталі Белвью, і тут мене відволік від думок білий чоловік середніх років, що кричав на старого китайця: «Забирайся геть із моєї країни, ти шматок китайського лайна!». Старий був приголомшений. Як і я, перш ніж заволати: «Дай йому спокій, білий расистський шматок лайна!».
Пішоходи зупинилися. До мене підійшов молодий білий темноволосий хлопець. Не володіючи реакцією боксера, я все ж підготувався до того, що очікувалося. Однак він лише сказав: «Дякую, що заступився за нього. Саме за це я воював у Іраку; щоб такі люди, як він, могли бути вільними».
Залишимо осторонь тривожну історію війни в Іраку. Вірус COVID-19 — яскраве нагадування, що глобальні пандемії не поважають політичних кордонів. Те, через що пройшов Китай у січні й лютому, ймовірно, повториться у більшості решти світу в березні та квітні. Тому ми повинні розумно підготуватися до цих непередбачених обставин, не піддаючись ірраціональній паніці, не кажучи вже про потурання расистським стереотипам.
Цей вірус знову нагадує нам, що жодна людина або країна не є окремим островом. Проте в автобусах, поїздах і на вулицях азіати, особливо китайці, піддавалися подібним жорстким нападкам, свідком яких я став. Тепер, коли коронавірус вразив Італію, все повториться?
Вражаюче спостерігати загальну відсутність милосердя і співчуття до китайців, особливо жителів Вуханю, які стоїчно переживають земне пекло. Що сталося б (або станеться) з Мангеттеном, Лондоном, Берліном, Парижем або Делі за тих же обставин? Байдужість до інших не залишає нам можливості дати ефективну відсіч тому, що очевидно є глобальною кризою.
Сполучені Штати могли б легко зв’язатися з китайським керівництвом, щоб на ранньому етапі створити спільну цільову групу з коронавірусу на найвищому рівні, спираючись на дуже популярне вираження людської солідарності поза політикою.
Замість цього адміністрація виступила із заявами, що засуджують авторитарну політику КНР. Так, протягом останніх трьох років відносини Вашингтона і Пекіна напружені. Але сьогодні ворожість — це не політика. Це просто ставлення, і воно лише заважає вирішити проблему.
Звичайно, варто відзначити, що які б не були недоліки Всесвітньої організації охорони здоров’я, саме вона є формальним інструментом глобального управління у боротьбі з пандеміями. Але тим, хто вже виявив своє невдоволення генеральним директором ВООЗ Тедросом Адханомом Гебреюсом, варто вивчити міжнародний статут, який визначає повноваження організації.
ВООЗ може лише надавати консультації про передачу вірусу, а також давати клінічні і технічні рекомендації, як із ним боротися.
ВООЗ також обмежена катастрофічним скороченням фінансування. У своїх нападках на «глобалізм» політичне право розглядає захист гуманітарних установ ООН як знак честі, потужний символ знищення лівих. Але коли основні інститути залишаються без засобів, їх ефективність підривається. ВООЗ залежить від внесків благодійних організацій, наприклад, Фонду Гейтса. До того ж у розпал кризи адміністрація Трампа запропонувала скоротити основний внесок США у ВООЗ із $123 млн до $58 млн у наступному році.
Крім ВООЗ, ми повинні бути вдячні центрам із контролю і профілактики захворювань США та їх мережі родинних інститутів у всьому світі (зокрема в Китаї). Медпрацівники в цих організаціях співпрацюють між собою, щоб проаналізувати вірус, передбачати можливі мутації та розробити вакцину, і все це незважаючи на токсичне політичне середовище. Ми також маємо завдячувати міжнародним (зокрема американським) фармацевтичним та іншим компаніям, які спокійно закуповують маски, рукавички, халати, вентилятори й інші важливі товари для Китаю.
Незважаючи на ці зусилля, в усьому світі спостерігається відчутна криза довіри, почасти через втрату довіри до національного та глобального лідерства. Це відбивається у паніці серед населення і підвищеній волатильності фінансових ринків. Чому США не скликають екстрену зустріч G20? Необов’язково проводити такі збори за особистої участі — їх можна провести віртуально.
Глобальна довіра відновиться лише тоді, коли громадськість і ринки побачать, що уряди колективно взялися за справу. Саме це сталося у квітні 2009-го, коли лондонський саміт G20 зупинив паніку через фінансову кризу 2008 року, створивши основу для координації і відновлення. Без спільних зусиль окремі країни продовжать йти навпомацки власним шляхом, лише продовжуючи процес боротьби і відновлення.
Розігрувати націоналістичну карту під час кризи — проста і груба форма внутрішньої політики. Якщо тверезо оцінити ситуацію, це не вирішить жодної проблеми. Допоможе лише ефективна глобальна координація.
НВ володіє ексклюзивним правом на публікування колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене
Copyright: Project Syndicate 2020
Колонка опублікована в журналі НВ за 12 березня 2020 року. Републікація повної версії заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
