Ще в жовтні минулого року на сайті Кабміну з`явилася петиція з вимогою заборонити трансляцію в ефірі Єдиних новин екстрасенсів та інших представників псевдонаукових течій. У петиції, серед іншого, наголошувалося: телемарафон транслюється за гроші платників податків. А отже, українців ошукують за їхні ж гроші. Згодом відповідні запити подавалися іншими спільнотами та різним адресатам. Зрештою, відповідальність взяло на себе Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Звідти повідомили: не впливають на роботу журналістів. Медійники мають право запрошувати в ефіри будь-яких експертів, у тому числі - екстрасенсів, езотериків, нумерологів. Забороняти їм це означає практикувати цензуру.

Насправді ж, коли заходить мова про екстрасенсів, в Україні часто відбувається підміна понять. Дайте спокій МКІС, бо міністерство — як той піаніст, у якого закликають не стріляти, бо грає, як може. Воно не може дати іншої відповіді, бо екстрасенси насправді є невід`ємною й давньою складовою нашої культури і нашого соціуму. Це не феномен. Це — звична практика, породжена інституційною кризою. Вона дуже нагадує не глобальне, з яким українці вимагають боротися, а побутове хабарництво, яке наше суспільство в цілому толерує.

Ота сама пляшка-шоколадка як подяка за спробу вирішити якесь питання хабарництвом не вважається. Так само не вважається чимось незвичним відгукнутися на оголошення умовної «спадкової ворожки Тамари» чи умовного «учасника шоу Битва екстрасенсів», заплатити дурні гроші за візит й почути якесь там пророцтво на кшталт «ваш чоловік або лишиться з вами, або піде від вас». Скажу більше: в підрадянський період у кожному селі жила бабуся, яка щось там викачувала яйцем і до неї їздили з усієї округи. Та хіба лише в селі? Наприкінці 1980-тих до мене в автобусі підійшла літня жіночка, дала свій телефон, просила приїхати до неї на Троєщину — вона побачила якусь проблему і вирішить її за п`ять рублів і три сеанси. Чесно признаюся: позичив «п`ятірку» й поїхав. Не знаю, чи вирішилася проблема, бо не знаю, чи вона була. Але свої гроші жіночка заробила.

Екстрасенсів залучали до співпраці як сильні, так і слабкі режими

Тому всякі розмови про те, що екстрасенсів оплачують із нашої загальної кишені є безпідставними. Адже чимало з нас самі, добровільно, платять тим-таки провидцям із власних же кишень. І щоб двічі не вставати: віра в дієвість петицій дорівнює ірраціональній вірі в пророцтва телевізійних ворожок. Бо поява петицій та заклик підписувати їх — той самий варіант випускання пари, що й замовляти прогнози про завершення війни в тарологів та астрологів.

Маю стійке переконання: одного разу котрийсь публічний екстрасенс неодмінно отримає посаду в ОП, Кабміні чи обереться народним депутатом за списком якоїсь партії. Адже провидці - чи не єдині, хто має стабільний рівень довіри і в кого, скажемо так, стабільні рейтинги. Хто забув, нагадаю телебачення часів «перебудови». У прайм-тайм там панував Анатолій Кашпировський, який «давав установку» та лікував пронизливим поглядом. Якщо погляду не досить, пийте водичку, «заряджену» Аланом Чумаком теж через телевізор. Поруч із літрами води також клали мазі й креми. Якщо їх не могло заборонити Політбюро ЦК КПРС, чому їх сьогодні має заборонити МКІС чи Кабмін?

Парадоксально, але екстрасенсів та інших подібних залучали до співпраці як сильні, так і слабкі режими. Наприклад, у Німеччині часів Веймарської республіки, читай, демократії був дуже популярним провидець, а насправді - професійний цирковий фокусник Гершель Штайншнайдер, котрий узяв собі псевдонім Ерік Гануссен. До речі, про нього знімали кіно, найвідоміший з фільмів створив 1988-го року угорський режисер Іштван Сабо з Клаусом Марію Брандауером у головній ролі. Так ось, Гануссена активно використали нацисти, єврейське походження не завадило стати одним із астрологів Адольфа Гітлера. Протилежний приклад — останній російський цар Микола Другий, котрий остаточно втратив суб`єктність навіть у очах підданих, бо фактично більшість рішень ухвалював або погоджував «святий старець» Григорій Распутін. А в різні часи Леонід Брежнєв, Юрій Андропов та Борис Єльцин відкрито користувалися послугами провидиці Джуни Давіташвілі.

Є спокуса твердити: у демократичних, вільних суспільствах екстрасенси не мають такої ваги, бо люди більше довіряють інституціям. Проте українське суспільство навіть не демократичне, а анархічне по суті. Вже не раз доведено наше неприйняття будь-якої спроби авторитаризму та обмеження свобод. І водночас українці в цілому толерують різного штибу провидців. Підсвідомо розуміють: з ними щось не так. Але все одно терплять, готові слухати й щодня дивляться різні прогнози. Чому так?

Відповідь — питомий, викоханий, оспіваний український егоцентризм. Дозволю собі відіслати бажаючих або в соцмережі, переважно на Facebook, або на платформу YouTube. Рідкісний допис не дає прогноз власного виробництва. Рідкісний відеоблог не є істиною в останній інстанції щодо нашого найближчого майбутнього. Через тотальну недовіру офіційним інституціям, котру, до речі, виплекали задовго до президенства Володимира Зеленського, чимало користувачів впевнено йде в експерти, як то кажуть, із усього на світі. А журналісти, насамперед телевізійні, з того ж таки Єдиного марафону, або дають самопроголошеним експертам ефір, або посилаються на їхній цифровий контент як на авторитетне джерело, котре не потребує перевірки.

Підходи до екстрасенсів ті самі. В Україні не так криза інституцій чи управлінського апарату, як криза експертності. Правдивий експерт, наділений знаннями та критичним мисленням, зазвичай скупає аудиторію під холодним душем. Котрий може застудити, але частіше загартовує. Натомість соцмережі пропонують чималий вибір, і завжди є той, хто скаже таке, що суголосне чаянням великої дезорієнтованої аудиторії. Екстрасенси чинять так само. І давнє гасло «кожен із нас президент» цілком може замінити «кожен із нас екстрасенс».

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV