Загрози від російської авіації. Що змінилося від початку війни
За час повномасштабного вторгнення були розвіяні головні міфи, пов’язані з бойовими спроможностями російської авіації
Повну версію інтерв'ю з Валерієм Романенком дивіться на Video NV
Головний міф, що російська авіація здатна вести реальні бойові дії. Я маю на увазі, що основне завдання було вибомбити Україну з війни в перші дні звичайними дешевими бомбами. Бо ми починали війну, маючи 120 бойових літаків, і це оптимістична цифра. А росіяни починали війну, маючи 1400 літаків. І це реальні літаки. І їм вдалося прорватися, наприклад, і висадити десант у Гостомель. Це під Києвом, можна сказати. Але їм не вдалося закріпити перші успіхи. Вони змогли бомбардувати, наприклад, Чернігів, ще кілька міст. Ну, скидали бомби, коли вже глибоко в їхньому тилу був Маріуполь. Але так, щоб вони могли скидати бомби на українські міста, або на зосередження українських міст — вони не змогли. Незважаючи на десятикратну перевагу, їхня авіація не працювала. До появи КАБів — їхня авіація, блогери, тільки найлінивіші не лаяли їхню авіацію за бездіяльність.
Загалом вони не вміли проривати протиповітряну оборону. НАТО вчилося всі ці роки після Холодної війни, НАТО, власне, відпрацьовували цю процедуру придушення — це називається S.E.A.D. Suppression of Enemy Air Defenses. І НАТО вчилося придушувати і практично, і теоретично придушувати оборону, окремим прийомом розробляли антирадарні ракети. Росіянам це не вдалося, вони показували себе на авіашоу, на різних авіадартсах, але це ж показуха, це потьомкінські села. А реальна авіація в них не здатна виявилася здолати наші зенітно-ракетні комплекси, наші радари, які на 70% старі радянські. А ті, що не старі радянські — вони по російських специфікаціях розроблялися, вони сумісні. Росіяни прекрасно знали всі частоти, на яких працюють ці радари. Вони не змогли придушити ані радари, ані зенітно-ракетні комплекси, ані вивезти з ладу нашу авіацію, маючи величезну кількість крилатих ракет і балістичних ракет, якими вони могли розстріляти все на світі — і були певні, що вони це зроблять.
Пілоти Мунфіш і Джус казали, що «ми — камікадзе»
А потім виявилося, що вони ні на що не здатні. Штурмовики підлітали, піднімали носа — і в божий світ запускали ракети. Ми таким чином теж почали працювати потім, і гелікоптери. Але ж якість наших штурмовиків, немодернізованих непорівнювана з аівіасилами РФ. Там одна слабенька модернізація для використання бомб з GPS-наведенням, і все. А в них прекрасні системи, хоч ворожа техніка, але реально ефективні ці системи Вітебськ, які не давали нашим ПЗРК можливості збивати ці штурмовики. Там росіяни кажуть, що було по кілька десятків пусків по окремих штурмовиках, і вони відхиляли ракети, не давали вразити машину. Маючи такі системи, ефективні бортові системи захисту, ракети, які працюють за принципом вистрілив-забув (а наші з радіолокаційним наведенням) — тобто не дарма наші пілоти і Мунфіш, і Джус казали, що «ми камікадзе», ми маємо кілька десятків кілометрів летіти в напрямку ворожого літака, не виконуючи антиракетного маневру, бо інакше ми зіб'ємо наведення нашої ракети. А росіяни мають систему «вистрілив-забув». Пустив ракету, виконуєш антиракетний маневр, і там по боковій пелюстці можеш підкорегувати, щоб ракета все ж таки влучила. Ну, там літак виконує маневр, може перенавести ще кілька разів ракету, але при цьому виконувати антиракетний маневр, або взагалі відходити із зони ураження.
Які висновки росіяни зробили із цих невдач — розробили КАБи. Це все радикально змінило. Ви ж бачите, що це зараз єдиний спосіб ефективного використання авіації РФ. Останні повітряні бої були в травні 2022 року. Після цього повітряних боїв між літаками не було, бо росіяни не йшли на ближні бої, а старалися збивати наші літаки. Збивали, до речі, далекобійними ракетами: або цими ракетами Р-77, які діють за принципом вистрілив-забув, або взагалі в них останні Су-35, і вони активно використовували Міги-31 — неманеврені важкі винищувачі-перехоплювачі — для пуску ракет Р-37 з дальністю до 300 км, і там зафіксоване збиття наших ракет на відстанях 230−240 км. Навіть коли наші літаки навіть по радару не бачили, а отримували ураження від ворожих ракет. Тобто ситуація була вкрай складна, перевага була на боці російської сторони, ну знаєте, просто придушуюча перевага — і нічого не змогли зробити, до КАБів нічого, практично нічого.
Останнім часом стало загалом помітно менше новин про збиття російських літаків. Бо ми їх не дістаємо. Носії КАБів скидають їх з відстані 50, 60, 70 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Дальність зенітно-ракетного комплексу, який ми отримуємо, навіть найсучаснішого — от візьмемо IRIS-T, NASAMS — 40 кілометрів. І їх ставлять не біля останнього окопу, а кілометрів на 10−15 в глибині. Бо ми вже втратили пускову NASAMS і радар NASAMS. Росіяни хвалилися, що вони їх знищили артилерією. Тобто треба ставити далі. І таким чином ці літаки знаходяться поза досяжністю наших найбільш масових зенітно-ракетних комплексів. Були випадки, коли підтягали Patriot, ризикували Patriot-ами, підтягали. Наприклад, перший німецький Patriot, який ми отримали, здається, в 2023 році. От його одразу ж підтягли до Брянської області і одномоментно збили два гелікоптери, два літаки. Ну, тоді був такий класний літакопад. Але це був великий ризик. Коли його спробували повторити, ми втратили дві великовартісних пускових Patriot — невідомо, чи були на них ще й ракети.
Генштаб повідомляє, що Росія За два з половиною роки втратила 369 літаків тактичної авіації, 328 гелікоптерів. Та я би так прокоментував ці цифри. Зенітник не бачить результатів своєї роботи наочно. Це не та зенітна артилерія, яка бачила в роки Другої світової війни палаючий літак, що пікірує, коли екіпаж стрибає з парашутами — або не стрибає з парашутами. А зенітник як бачить? Була ціль на екрані, пуск ракети, ціль зникла. Він доповідає: ціль знищена. А ціль знищена — це означає, що інформація йде до Генштабу, і загалом всі ці показники складаються. Тому маємо понад 300 літаків при реальних втратах, які не перевищують 120 літаків. Аналогічно по гелікоптерах. Тобто є втрати, які підтверджені візуально, фотографіями, або відео, або неодноразово російськими блогерами. Тобто якщо один раз хтось сказав, цьому віри нема. А коли відео — десь в глибині Росії палає літак, або той самий Ту-22, який палав, і там чітко було відео — це вноситься. І таким чином збирається трохи більше 120 літаків.
Але я ще хочу сказати, що є літаки, які були пошкоджені. Вони прилетіли на російський аеродром, а могли впасти і по дорозі до аеродрому. Але їх не бачили і їх не могли відзняти. Тобто загалом треба реальні втрати оцінювати, як щось таке середнє між тим, що доповідає Генштаб. Бо він теж доповідає об'єктивні цифри, ніхто не хоче брехати. Стільки було вдалих пусків — стільки цілей зникло з екрану. По війні все буде чітко встановлено. Розумієте, літак міг бути просто пошкоджений. Міг виконати протизенітний маневр і швидко перейти на малу висоту, спуститися. Ну от, наприклад, пуск ракет по російському борту. Російський бортовий комплекс оборони повідомляє, що ти не просто під випромінюванням радару, а по тобі вже пішла ракета, бо там є спеціальні датчики ультрафіолету, які повідомляють про пуск ракети. Він швиденько виконує протиракетний маневр, виходить із зони огляду зенітно-ракетного комплексу, але цілісінький. А ми не знаємо, цілий він, чи ракета вибухнула на кінцевому етапі. Вона все одно вибухнула, бо там стоїть система самоліквідації. Тобто доповіді Генштабу, при всій повазі, не відображають реальних даних. Я пояснив техніку. Але вона не відображає реальні втрати росіян, бо інакше їм вже не було би на чому літати.
Росіяни в 2022 році випустили 27 бойових літаків, а в 2023 приблизно 24 бойових літаків. Чому я це кажу? Бо росіяни на кожну передачу літаків повітряно-космічним силам збирають журналістів, показують, це в них така акція, рекламна акція. І загалом в цьому році вони випустили десь 16 літаків станом десь на кінець серпня. Тобто поновлюють. Наприклад, Су-35 в них вже більше, ніж було до війни. Втрати Су-34 в них складали приблизно 30% бойового складу, але це літак, який найбільш масово випускається. Щороку вони мінімально 12 літаків цього типу випускають, в них такий темп. Що б вони не робили, але більше, ніж один Су-34 на місяць, вони не здатні випустити. І зараз цей темп продовжується. Вони кажуть, що ми здаємо два літаки кожних два місяці. Партія два літаки, зібрали журналістів, фанфари, все таке інше — аж два літаки передали.
Загалом росіяни в значній мірі компенсували втрати, найбільші втрати в них в штурмовиках. Вони втратили кожний четвертий штурмовик, і вони не випускаються. Тобто це втрати, в яких вони не можуть зробити поповнення. Просто це старий радянський літак, який десятки років тому знятий з виробництва.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
