Як зміни в Китаї вплинуть на весь світ

3 березня 2018, 15:03
1516
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Політична система Китаю може зазнати найбільш фундаментальних змін за останні 35 років. Політики, бізнесмени та інвестори мають задуматись: до яких наслідків це призведе?

Дена Сяопіна запам’ятали як лідера, що розпочав у Китаї економічні реформи. Та, мабуть, ще більш важливими стали його політичні реформи. Він взяв ту систему, де влада раніше належала виключно одній людині, тобто Мао Цзедуну, та перекроїв її. Ймовірно, найбільш значиме перетворення відбулося у 1982 році, коли Комуністична партія Китаю вписала до конституції своєї країни пункт про те, що президент і віце-президент більше не зможуть обіймати свої посади більше двох термінів поспіль. Такий крок зробив Китай унікальною диктатурою, яка діяла в обмежених часових рамках. У більшості авторитарних режимів правитель накопичує владу і з часом стає ще більш зарозумілим, корумпованим та безвідповідальним. Та відтоді це стало неможливо в китайській системі, що обмежила владу особи, зосередившись на владі колективу – тобто партії.

Така унікальна система породила в Китаї економічне диво. Протягом трьох десятиліть у Комуністичній партії проходили вибори, будувались кар’єри, розроблялись довгострокові плани та формувалась політика, спрямована на економічне зростання. Починаючи від 1978 року, ВВП Китаю щороку зростав з вражаючою швидкістю — на 10%. Світовий банк назвав це «найшвидшим стабільним розширенням економіки в історії».

Здавалося, що розвиток Китаю упродовж десятиліть ставав тільки більш організованим. Ден був верховним лідером, який керував радше з-за куліс, а не з офісу. Його наступник, Цзян Цземінь, займав, мабуть, усі ключові посади в державі. Після двох президентських термінів він ще два роки очолював Центральну військову комісію. Навіть згодом, перебуваючи вже поза системою, він мав неабиякий вплив. Наступний президент, Ху Цзіньтао, відбувши свої два терміни, відмовився від посади військового начальника та втратив майже всю владу.

Китай перетворився на дуже амбітного міжнародного гравця

Але зараз усе перевернулось з ніг на голову. Якщо систему з двома термінами відмінять (а в цьому вже немає сумнівів), то Сі Цзіньпінь залишиться президентом Китаю, генеральним секретарем Комуністичної партії та головою Центральної військової комісії до кінця свого життя. І йому лише 64.

Сі був сильним лідером для Китаю. Він вирішив дві головні національні проблеми: корупцію всередині партії та екологічне забруднення, що стало наслідком швидкого розвитку Китаю. Усі ці кроки переважно отримали широку підтримку населення. Проте Сі не вирішив інших критично важливих питань: сповільнення економічних реформ та збільшення рівня заборгованості. Прихильники Сі стверджують, що зміцнення влади дозволить йому здійснити ці важкі кроки та розпочати наступний етап реформ.

Та не економічна політика становить найбільший виклик для Китаю. Адже уряди всіх країн, незалежно від того, правлять ними демократи чи диктатори, неохоче зважуються на вищезгадані міри. (Хіба ж у США поспішають щось робити зі своїм швидкозростаючим боргом?)

Реальна небезпека полягає в тому, що Китай усуває найголовніші важелі, які раніше контролювали передачу приголомшливої влади в одні руки. Як це вплине на амбіції та апетити лідерів?

«Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно», — сказав у 1887 році англійський історик та політик Джон Актон свої знамениті слова. Можливо, Китай і уникне цієї участі, та уроки історії свідчать про інше.

Під владою Сі Китай перетворився на дуже амбітного міжнародного гравця. Сьогодні Китай — це друга за величиною у світі економіка, третій найбільший інвестор ООН та країна, яка постачає більше миротворців, аніж чотири інші постійні члени Ради Безпеки разом взяті.

Китай нарощує військовий потенціал, а заразом і пропагує свою давню культуру зброї через такі впливові канали як Інститут Конфуція. Нещодавно Сі оголосив про нові позики та інвестиції, які мають піти на реалізацію ініціативи «Пояс та дорога», яка, за деякими оцінками, у близько 10 разів перевищує розміри плану Маршалла. Мета ініціативи – перетворити Китай на лідера в галузі альтернативної енергетики, виробництва електромобілів та розвитку штучного інтелекту.

Китайські професори кажуть, що їхня країна входить у нову еру з новою системою. Після приходу комуністів у 1949 році Китай 30 років перебував під владою Мао Цзедуна. Затим було 30 років під керівництвом Дена. Тож стає очевидним, що ми на порозі третьої ери, яка може означати 30 років владарювання Сі. Чи хтось у Вашингтоні бере це до уваги?

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії.

Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

IT-індустрія

Вчора, 20:29

thumb img
А ти захищаєшся? Як убезпечити свої акаунти в Facebook та інших інтернет-сервісах
LOL

Вчора, 14:38

thumb img
Заворожуюче. Знімок українця потрапив до 26 найкращих фотографій, зроблених за допомогою дрона
Геополітика

Вчора, 18:29

thumb img
Суворий бій за проросійський електорат. Навіщо Бойко і Медведчук поїхали в Москву?