Як Кремль підкорився і повернув острови

2 березня 2018, 02:03
3255
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

1 березня 1969 року почалися бої за острів Даманський на радянсько-китайському кордоні

Вулицю, найвіддаленішу від центру мого села, люди між собою називали Даманський. Хоча на будинках там висіли таблички – вул. 40 років Жовтня. Чому така розбіжність сприймалася як даність, я зрозумію вже в інституті. А в дитинстві сходити на Даманський було справжньою пригодою. Жити там – і поготів. Моїм однокласникам з Даманського найдовше доводилося добиратися в школу. Трохи більше як на кілометр неасфальтованою вулицею. Може тому вони здавалися якимись шибайголовами – вчилися так собі і постійно задирались.

А ще, якось в школі почув, як одна вчителька скаржилася колезі на сусідів. Ті, мовляв, кожної весни пересувають межу городу на свою користь. «Наступають, як китайці», – резюмувала.

Восени 1982-го, коли помер Брежнєв, в повітрі повисла якась тривога, дорослі вели себе якось по-іншому і весь час перешіптувались. А ми, діти збиралися у когось вдома і лякали один одного страшилками. Одна така – на нас точно нападе Китай і скине атомну бомбу. Китай! Навіть не Америка, уявляєте.

Через кілька років пазли якось зійшлися. І всі – навколо острова Даманський. Який, бозна де, на річці Уссурі, яка як частина нашого кордону з Китаєм там само – у чорта на задвірках. Точнісінько, як вулиця 40 років Жовтня.

Це навіть не натяк на Крим, який доведеться-таки повернути

А було так. Не минуло й півроку відтоді, як радянські танки в серпні 1968-го втихомирили чехів, які «на нас напали». І в ніч з 1 на 2 березня 1969 го китайці – за багато тисяч кілометрів від Праги – прийшли по своє.

За Паризькою угодою 1919 року, якщо територію двох держав розділяє річка, то межа між ними встановлювалася по середині основного русла. Острови на таких річках розподілялися між країнами відповідно. Уссурі тече так, що Даманський, він же Чженьбао, безсумнівно ближче до китайського берега – видно на фото. Споконвіку селяни Піднебесної рибалили на острові і косили там сіно. Коли Даманський формально відійшов до Росії, так все і залишалося. Коли Китай став комуністичним, то і поготів.

Але в кінці 1950-х Мао Цзедун вкрай розсварився з Кремлем. Він був проти боротьби з культом Сталіна, що було тільки приводом для усунення своїх опонентів.

І тут, почалося. Союз відкликав з Китаю всіх своїх фахівців, торгівля між країнами скоротилася по-саме-не-можу, а застави по обидва боки кордону привели в бойову готовність.

У лютому радянські прикордонники вирішили поганяти БТР-ом китайських селян, які в холоднечу з якимись незрозумілими господарськими цілями, зайшли на острів Киркінскій. Він в такому ж положенні, що і Даманський, тільки трохи більший і трохи північніше. Чотирьох селян БТР тоді розчавив. А вже вночі 1 березня озброєний загін сусідів атакував Даманський.

Бої почалися не на жарт. За два тижні тільки посилилися. Відвага радянських бійців була традиційною, як і мало рентабельною. Учасник подій тоді 20-річний Юрій Бабанський, а в 1990-94-х депутат ВР, згадував: «Звичайно, можна було відійти, повернутися на заставу, дочекатися підкріплення із загону. Але нас охопила така люта злість на цих сволот, що в ті хвилини хотілося тільки одного – покласти їх якомога більше. За цю от п'ядь нікому не потрібної, але все одно нашої землі».

За приблизними даними, на радянський загін у 250 бійців з 14 танками і 17 БТР-ами вийшло 2 500 китайців. Десять на одного. Багато. Китайців, взагалі, найбільше в світі. За такими ж приблизними даними, на Даманському полягли 58 прикордонників СРСР і кілька сотень китайців.

Що робилося тоді в радянській пресі! Даманський став мемом. Солдати-строковики масово просилися на далекосхідні застави, а тамтешні бійці мішками отримували листи підтримки з усього Союзу.

Але вже через півроку в вересні голова радянського уряду Олексій Косигін підписав з Китаєм угоду, за якою передав йому злощасні острови Даманський і Киркінскій. Бо вони його за правом. За міжнародним правом. І чому все так сталося ні солдатам, ні народу так і не пояснили. А відносини між Москвою і Пекіном впали майже на чверть століття.

Це навіть не натяк на Крим, який доведеться-таки повернути.

Це, скоріше, історія про те, як такі над-держави, як Росія, вгризаються в щось сумнівне, жертвують майже всім, а очевидну загрозу не хочуть бачити.

Зараз в Росії два мільйони вихідців з Піднебесної. Розвивається Китай семимильними кроками. Логічно, що в майбутньому так чи вспак він освоїть російський Далекий Схід. Чи мирно, чи з танками, чи гібридно, але освоїть. І московський його період стане археологічним шаром цього регіону.

Але витрачати час на такі проблеми завжди нелегко. Особливо, коли мірятися, у кого більший, довелося на іншому фронті.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Телеграм НВ

Підпишіться на наш канал у Телеграм. Там ми публікуємо термінові новини та найцікавіші історії дня України та світу.

Підписатися

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Картки

Вчора, 13:21

thumb img
Я хочу проголосувати на виборах, але буду не в Україні. Мені слід поквапитись?
Політика

Вчора, 15:47

thumb img
Фото дня: як виглядає бюлетень-рекордсмен для голосування на виборах президента України
Люди

Вчора, 20:35

thumb img
Жаліти себе - дороге задоволення. НВ в гостях у знаменитого винороба Роберта Гулієва