Як фінансувати науку в Україні?

14 грудня 2018, 17:26
753
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Це повинно відбуватися напряму, базуючись на продуктивності інститутів та науковців

Хочу спростувати заяви з боку деяких українських науковців, що я «хочу знищити українську науку». Мова йде про пропозицію щодо того, щоб припинити державне фінансування НАНУ, а кошти на конкурентних умовах напряму віддати найперспективнішим українським науковцям (в першу чергу – молодим). Ідея цієї пропозиції базується на економічній теорії та практиці. Основний принцип з Agency Theory – це те, що фінансування та винагорода за працю повинні базуватися на продуктивності/якості праці. Яскравий приклад з економічного департаменту UC Berkeley: зарплата професора 1 – $75,000 в рік, а професора 2 – $500,000. Дискримінація? Звичайно ні, простий принцип винагороди за продуктивність/якість праці.

Як це реалізувати на практиці? В країні з відкритою ринковою економікою, ринок сам розподіляє ресурси через механізм конкуренції. Кращі гравці (найбільш продуктивні) отримують найбільшу винагороду. Проте в Україні, на жаль, немає ринкової економіки, тим більше, коли мова йде про освіту. Тому маємо державне регулювання. Є бюджет, з якого фінансується наука. Так склалося історично, що основна частина саме «наукової» частки бюджету припадає на НАНУ. Наприклад, за минулий рік це 3,5 млрд гривень із 7. Для порівняння, видатки на наукові дослідження усіх університетів України 0,6 млрд гривень. Якщо б НАНУ була дійсно ефективною структурою, то ще можна було б з цим змиритися. Хоча в розвинутих країнах основним осередком наукових досліджень є саме університети. Але повертаючись до НАНУ постає запитання, чи ефективно НАНУ розподіляє кошти і на яких принципах? На жаль, не на принципах продуктивності та якості. Я не заперечую, що в НАНУ є прогресивні науковці (хоча середній вік наукових працівників > 50 років) і хороші інститути, але сама система ієрархічна, «прогнивша» і неефективна. Ще більша проблема, для мене як економіста, це те, що НАНУ є науковою монополією. Це дійсно так, що основні українські наукові дослідження проводяться саме в НАНУ. Проте, це не доказ ефективності, а результат монополізації і державного фінансування. Яке вирішення цієї проблеми?

Кращі гравці, найбільш продуктивні, отримують найбільшу винагородуВаріант №1: Не чіпайте НАНУ, адже вони хоч якось працюють; треба трохи реформувати. Цікаво, що люди, які дають цю пропозицію, також вважають, що українські університети неможливо реформувати, і тому потрібно створювати повністю нові університети. Я, до речі, з цим частково погоджуюся. Але за аналогією вважаю, що НАНУ неможливо реформувати. Вибачте, але занадто вона «совкова» та неефективна. Ну і як економіст, я проти монополій. Це неправильно, що в Україні наука може бути тільки в НАНУ.

Варіант №2: Міняємо систему і принципи фінансування науки. Ця пропозиція звичайно включає кардинальну зміну чинного законодавства. Мова йде про основні принципи фінансування науки. Маємо 7 млрд грн на науку (до речі дуже мало, бюджет на науку потрібно збільшити хоча б вдвічі). Виходячи з Agency Theory і принципу, що наукова продуктивність/якість мають бути визначальним фактором для фінансування, цей бюджет має розподілятися напряму між найбільш продуктивними інститутами та науковцями (а не на НАНУ та інші академії).

Тут звичайно постає багато запитань щодо варіанту №2:

1. Яка роль Верховної Ради? Потрібно змінювати чинне законодавство. Тому потрібно працювати з депутатами та тими політиками яким небайдужа наука.

2. Яка роль МОН? В принципі – ніяка. В США взагалі такого органу немає. Наукою повинні займатися науковці а не чиновники.

3. Що робити з НАНУ? До речі, це саме стосується інших академій. На мою думку, НАНУ може існувати як незалежна наукова організація (науковий клуб), яка підтримується за особисті внески членів, подібно до National Academy of Science. Проте активи НАНУ та інших академій потрібно віддати інститутам, а подальше фінансування повинно йти напряму найкращим інститутам та науковцям.

4. Де будуть інститути та науковці НАНУ та інших академій? Найбільш продуктивні інститути, які отримуватимуть основну частину наукового бюджету можуть бути повністю незалежними. Вони залишаться в тих же приміщеннях та лабораторіях. Менші інститути можуть приєднатися до провідних українських університетів (умови потрібно обговорювати, адже українські університети теж дуже ієрархічні та неефективні). Непродуктивні інститути – зникнуть.

5. За якою «формулою» вимірювати наукову продуктивність науковців та інститутів? Agency Theory та економічна теорія/практика використовують сигнали (signals), які корелюють з продуктивністю. Наприклад, кількість публікацій в провідних світових журналах, індекс цитування, вік науковця (статистично доведено що вік науковця впливає на наукову продуктивність), і т.п. Можна створити «формулу», яка на базі об’єктивних показників, буде рангувати інститути та науковців. Відповідно і розподіл бюджету.

6. Яка частка бюджету має розподілятися за «формулою», а яка частка – через гранти (i.e., НФД)? Тут потрібно робити розрахунки та обговорювати з науковцями. Моя думка така, що НФД повинен мати мінімум 20% усього наукового бюджету. Формула забезпечить постійне фінансування інститутів, а НФД дозволить новим прогресивним науковцям та інститутам виходити на науковий ринок праці.

Підсумовуючи, ідея пропозиції – це простий принцип з Agency Theory: фінансування науки повинно відбуватися напряму (децентралізовано), базуючись на продуктивності інститутів та науковців. Чи ви дійсно думаєте що такий принцип знищить українську науку?

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Зверніть увагу

29 грудня 2018, 11:53
Компанії/Ринки
thumb img
Спецпроект
29 грудня 2018, 11:53
29 грудня 2018, 22:38
Лонгріди
thumb img
Спецпроект