Як Донбас вперше поставили на коліна

18 травня 2018, 18:25
292
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

90 років тому – 18 травня 1928 року – почався Шахтинський судовий процес над інженерами і техніками Донбасу за вигаданими обвинуваченнями у шкідництві

Це вже перед війною поет Павло Безпощадний видасть на-гора рядки: «Донбас ніхто не ставив на коліна, і нікому поставити не дано».

Але у 1928-му шансів у підсудних у Шахтинській справі було мало. Точніше, не було зовсім. Оскільки обвинувачення вже на перших слуханнях прирікло: фактично ознаки шкідництва були необов'язковою умовою для його виявлення, тому що існувало «приховане» і «тонке» шкідництво. Тобто, відмінний стан підприємств свідчив про те, що підсудні нібито чекали повернення своїх колишніх господарів.

«Досвідченіші й обачніші шкідники (наприклад, інженер Кузьма) проводили шкідництво так тонко й обачно, що не лише не було помітно його слідів, але, навпаки, зовні копальня (Власовська) справляла досить гарне враження», – писав публіцист Владислав Мінаєв в огляді шпигунсько-шкідницьких справ. Цей автор понад 20 років працював на чекістів і спеціалізувався на викритті внутрішніх і зовнішніх ворогів. А його книга Американське гестапо (1949 рік) кілька років пролежала в редакції. І лише через те, що несусвітність викладених у ній фактів про правоохоронну систему США викликала у Кремлі сумніви: чи доцільно видавати таке?

Цікаво, про який Донбас писав Безпощадний?

Про радянське гестапо у Мінаєва – ані слова. Адже методи слідчих ОГПУ були гідні майбутніх колег із Третього рейху.

Все почалося зі звичайного нещасного випадку – у забої одного з підприємств міста Шахти загинув гірник. У 1927-го за недбалість заарештували керівника підприємства Вендикта Беленко. Поки справу вели місцеві органи, підозрюваного відпустили під підписку про невиїзд. Але незабаром нагодилися фахівці з Ростова. А оскільки Шахти до 1924-го входили до складу України, то до слідства підключили і чекістів з Харкова. І всі, щоб не осоромитися один перед одним, і особливо перед московським начальством, - показали справжній «клас».

Справу невдовзі перевели в розряд політичних. А вже через чотири місяці після арешту Беленко засвідчив, що на Донбасі орудує «група, родинно пов'язана між собою, а також пов'язана між собою діловими дореволюційними зв'язками на чолі з Омеляном Колодубом, у минулому відомим шахтовласником».

Почалися арешти і ретельні дізнання. Інженер Абрам Башкін, наприклад, пережив 48 допитів. Доки не підписався під покаянням: «Я вирішив покаятися у своій колишній діяльності і стати щирим другом радянської влади, для чого хочу і буду допомагати розкривати наявні змови та осіб, які брали в них участь».

«Колишньою діяльністю» Башкін називав своє «входження в коло знайомих і приятелів, які займалися злочинною діяльністю, спрямованою проти радянської влади». У чому саме полягали лиходійства його колег, ані сам інженер, ані чекісти, які диктували йому цей текст, так і не придумали.

Коли Микола Гавришенко, який фігурував у справі, прочитав свідчення Башкіна, у нього стався нервовий зрив. Він почав зізнаватися в тому, чому самі чекісти не йняли віри, а за кілька днів після покаянь, Гавришенко розбився, викинувшись з четвертого поверху СІЗО. Слідчий Костянтин Зонов, який працював з підозрюваним, був представлений до бойового ордену. «Надзвичайно вмілий допит» Гавришенка, як ішлося в обґрунтуванні нагороди, дав вирішальні свідчення у справі.

Головний чекіст України Всеволод Балицький незабаром рапортував у Москву вже про цілу диверсійну організацію: «Тільки від Паризького центру за три роки [вона] отримала до 700 тис. рублів. Від консульства і розвідок організація отримувала приблизно 200 тис. руб. щороку". Куди поділися ці гроші, слідство так і не встановило.

Якось Клим Ворошилов, тодішній військовий нарком, ознайомившись з такими звітами, запитав у Томського (тоді – голова профспілок СРСР): «Мішо! Скажи відверто, чи не вляпаємося ми на відкритому суді в шахтинський справі? Чи нема перегину в цій справі з боку місцевих працівників, зокрема крайового ОГПУ?»

Суд був показовим. У Москві. У колонній залі Будинку спілок. Серед 53 підсудних 20 повністю визнали себе винними, 10 – частково, 32 – винними себе не визнали. П'ятьох розстріляли за кілька тижнів. Решта вирушили в табори. Багатьох, як, наприклад, згаданого Леонарда Кузьму, вдруге засудять і таки розстріляють у 1938-му.

Тоді у 1928-му старим фахівцям стало зрозуміло – з країни треба їхати, доки ще була можливість. Або не братися за мінімально відповідальну роботу. Рано чи пізно за неї доведеться відсидіти.

А через рік після Шахтинської справи в горлівці в шахті Марія обірвалася кліть з робітниками. Під землею були заблоковані 700 гірників. І мертвих, і живих діставали по одному кілька днів. Не в останню чергу трагедія сталася через страх і сум'яття, що охопили техперсонал регіону, – чекісти вже розробляли нову справу про Промпартію. Вона нібито готувала іноземну інтервенцію у країну Рад. Тільки з Донбасу до ГУЛАГу після вибитих зізнань вирушило 65 висококласних фахівців.

Цікаво, про який Донбас писалося Безпощадному? У чому для нього було стояння на колінах?

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Вчора, 11:22

thumb img
Повернення Криму після виборів, і Ляшко, який увірвався на засідання Кабміну. Топ-5 цитат тижня
Наукпоп

Вчора, 23:16

thumb img
Коли в Україні переводять годинники на літній час в 2019 році
Компанії/Ринки

Вчора, 10:00

thumb img
5 прототипів унікальних медтехрозробок українських програмістів