Головне завдання на 2017 рік

18 січня 2017, 18:03
1106
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Ми маємо подолати «радянський спадок» в освіті

Новий рік – умовний рубіж для того, щоб ставити перед собою нові, значимі завдання. Сьогодні я б хотів порушити питання, яке, як мені здається, потребує більшої уваги з боку держави і суспільства. Йдеться про освіту.

Як громадянин і керівник великого підприємства, зрештою – і як батько чотирьох синів, я часто спостерігаю вади нашої, пострадянської, системи освіти. Не заперечуючи переважно високого рівня фаховості наших вчителів, викладачів та науковців, сама система освіти в Україні значно відстає від європейського рівня, і тому потребує докорінних реформ. Навіть мені, не-фахівцю в сфері реформування освіти, очевидно: ми маємо подолати «радянський спадок». Йдеться аж ніяк не про ритуальну «декомунізацію», а про необхідність зміни філософії освіти. Радянська тоталітарна модель залишила нам у спадок скоріше систему навчання, а не освіти. Зі зрозумілих причин середня і вища освіта в СРСР суворо адмініструвалась, наукові дослідження провадились якщо не в секретних умовах, то під пильним оком Вищої атестаційної комісії. Університетам було урізано окрему дослідницьку функцію. В таких жорстких умовах, схоже, влада більше боялась не навчити «зайвого», аніж хотіла сформувати незалежно мислячу особистість.

Попри окремі зміни і винятки, філософія освіти, на жаль, досі не змінилась. Концептуальні підходи в цій сфері відсувають нас на європейський маргінес та гальмують усі сфери життя – хоч це й не завжди очевидно. Ми маємо не лише бути «не гіршими за інших», а прагнути стати найкращими. Адже ще у 1576 році, за відсутності власної держави, в Острозі було створено Академію з програмою прогресивнішою, ніж у західноєвропейських університетах. В Острозі навчався видатний філолог слов’янських мов Мелетій Смотрицький, «Граматику» якого в Московщині навіть через століття спалювали на багаттях: текст був надто хитромудрим, а отже – підозрілим.

В СРСР влада більше боялась не навчити «зайвого», аніж хотіла сформувати незалежно мислячу особистість

Майже в один час із Острогом у Києві розбудовуються світська Братська школа на Подолі та духовна школа в Києво-Печерській лаврі. Їх поєднання утворило нашу гордість – Києво-Могилянську колегію (згодом академію) – найкращу вищу школу в тогочасній Центральній та Східній Європі. В Києві навчались не лише слов’яни, але й греки, румуни, молдавани, італійці, боснійці та чорногорці. З Болгарії та Сербії просили направити в ці країни викладачів з Могилянки. Випускники академії, без перебільшення, принесли освіту в Росію та Білорусь: майже всі середні (вищих – до 1724 року не було) навчальні заклади та семінарії там засновано українцями. У той же час оттоманський вплив у Середньовіччі фактично зруйнував блиск Константинополя як духовного і освітнього центру Південної та Східної Європи. Його місце обійняв Київ, який почали називати Другим Єрусалимом – тобто новим центром духовності й освіти всього Старого Світу.

Я навів цей екскурс не лише з гордості за наше минуле. Сутнісно в історії Другого Єрусалиму є фрагменти, яких так бракує сьогодні.

Перший аспект – глобальність як принцип ефективної освіти. Міжнародна взаємодія Вищих шкіл як на рівні інформації (книги, мови, різноманіття традицій), так і на рівні студентів і викладачів. Острозькій академії та Могилянці у XVI-XVIII ст. вдалось стати центрами тяжіння для Європи завдяки унікальним для тогочасної Європи свободам наукової діяльності. Православна церква України (яка фактично була автокефальною) не лише не чинила перепон, а була справді рушієм прогресу. Свободолюбна академія в Києві постала усього через два роки після того, як в Римі всерйоз обдумували, чи не спалити все ж про всяк випадок Галілея за його геліоцентричну концепцію. Сучасна українська освіта більшою мірою, наразі залишається поза світовим контекстом – попри усі можливості інформаційної ери.

Другий аспект – урівноважити духовний компонент. За атеїстичної доби її квазізамінник виконувала марксистсько-ленінська «філософія» та науковий атеїзм, філософію та гуманітарні науки вихолощено, богослів'я – знищено.

За роки незалежності відбулись певні зміни, але схоже, ми й далі вважаємо, що суворе відділення школи від церкви – передова річ. Натомість, і в Оксфорді, і в Кембриджі вивчення богослів'я як спецкурсу філософії є обов’язковим для здобуття еталонного Master of Аrt (а без гуманітарної освіти цього ступеню верхні щаблі кар’єри у Великобританії закриті). І це закономірно. Саме поняття «університет» в Європі передбачає універсалізм, баланс у вивченні матеріального і духовного: без цього балансу неможливо підготувати людину до подальшого пізнання, розвитку і самоосвіти.

Славу Другого Єрусалиму принесли Києву, як не крути, переважно православні ієрархи. Тоді як сьогоднішнє згадування українських університетів лише в третій сотні світового рейтингу забезпечили переважно ідеологи секуляризованої освіти.

Підсумовуючи, хотів би закликати всіх причетних до освітньої сфери актуалізувати дискусію щодо реформи освіти в Україні. Суспільство має випрацювати ефективні концепти руху до європейських стандартів розвитку людини, які ляжуть в основу принципово нової освітньої моделі держави. Зрозуміло, що одного 2017 року для такої глобальної реформи недостатньо. Але впродовж одного року цілком можливо вивести освітні питання в пріоритет державної політики.

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Вчора, 10:17

thumb img
Перший указ. Відомі українці розповіли, що б вони зробили на президентському посту
Компанії/Ринки

Вчора, 09:00

thumb img
Тиха революція. Як електромобілі завойовують частку ринку
Авто

Вчора, 07:01

thumb img
Електрички в майбутнє. 10 кращих електрокарів нашого часу