Геморой vs духовні скрєпи
Для господаря Кремля і найближчого його оточення побудують окрему клініку під Москвою. У триповерховому корпусі зможуть одночасно лікуватися аж десять пацієнтів. У попередньому кошторисі проекту фінальна сума – $48,11 млн. Днями про це повідомила інформагенція Reuters.
Воно й зрозуміло, що кожен має думати про старість і забезпечити її. Хто як може.
“Не пора ли опомниться, приняться за ум, сотворить молитву и, плюнув, сказать французу: “Сгинь ты, дьявольское наваждение! Ступай в ад или восвояси, все равно, только не будь на Руси!” Таке на початку ХІХ століття писав граф Федір Ростопчин. Той, хто згодом після написаного стане Московським генерал-губернатором. А коли бєлокамєнну здаватимуть Наполеону, він звелить підпалити місто. З пораненими і сиротинцями, яких не встигли евакуювати.
Чим закінчився похід Наполеона на Москву, відомо. За два роки після такого зухвальства француза, у 1814-му полки Олександра І вже були в Парижі, і донські козаки мили коней в Сені. От тільки щонайменше 50 тис. російських солдат розбрелися Францією, осіли там і додому вже не повернулися. Цар тоді навіть вимагав, щоб їх видали, на що Людовик ХVIII відповів, мовляв, ми ж їх не тримаємо.
1815-й став поворотним і для Федора Ростопчина. У нього загострився геморой, а лікуватися на Русі нема в кого. Подався до німецького Карлсбада, а щоб не ганяти туди щоразу зі свого імєнія в Орловскій губернії, оселився у бездуховному й ненависному Парижі.
У французькій столиці Ростопчин не раз траплявся на очі співвітчизникам. Один з них от що писав: “Не уважая и не любя французов, известный их враг в 1812 году, [Ростопчин] жил безопасно между ними, забавлялся их легкомыслием. Жаль только, что, совершенно отказавшись от честолюбия, он предавался забавам, неприличным его летам и высокому званию”.
Бо ще якісь сім-вісім років до цього Ростопчин бідкався у своїх творах: «Жаль дубины Петра Великого. Взять бы ее хоть на недельку из кунсткамеры да выбить дурь из дураков и дур». От чим не сучасне бурчання: «Сталина на вас нету».
Більше того. У своїх допаризьких памфлетах Ростопчин лаяв співвітчизниць: «Бегут замуж за французов и гнушаются русскими. Одеты, как мать наша Ева в раю,— сущие вывески торговой бани». А от донька Федора Васильовича вийшла заміж за француза і стала відомою дитячою письменницею Софі де Сегюр. За її творами у Франції й зараз знімають мультики дітворі.
Чого згадався Ростопчин? Та тому що керують-керують росіяни своїм народом, сусідів навчають не дивитися в західну сторону. А як припече, у підсумку не накерували навіть собі на лікаря.
Борис Миколайович серцеві хвороби останні свої роки лікував у Берліні. Хоча Єльцин Європу не лаяв – йому можна. Йосип Кобзон піниться ненавистю до Заходу, а ледве прорвався до європейських лікарів. Ну, цей – співак, у нього слова з головою не завжди узгоджуються, йому теж можна.
Леонід Кучма на дев’ятому році свого президенства після операції у рідному інституті урології – а її проводив сам очільник установи – подався до німецького Бадена. Ну, цей і не росіянин, і не лаяв нікого, йому теж можна. Хоча ситуація з тієї ж діжки.
І от тепер Путін. Ну не летіти ж йому до Берліна в разі чого. Бо ж встали з колін, бо не дозволили себе принизити. Тільки цікаво, чи знайдуться для тієї путінської клініки свої лікарі?
