Що з прикладу Туреччини може взяти Україна
Щоразу вилітаючи зі Стамбула, дивуюся, як турки мудро та системно перетворили свою країну на регіональний логістичний хаб.
Головне, що це не ціль, а інструмент розвитку турецької економіки через божевільні інвестиції в інфраструктуру, розвиток та обслуговування транзиту, стимулювання внутрішнього попиту та створення мільйонів робочих місць. І результати вражають.
Сьогодні Туреччина обробляє 450 млн тонн вантажів через порти (зростання на 7% у 2024 році порівняно з попереднім роком), з планами досягти 500 млн тонн до 2030-го. Пасажирський транзит зріс до 200 млн у 2024-му. Залучено майже $200 млрд інвестицій.
Цей успіх не випадковий: це результат стратегічної державної політики, публічно-приватних партнерств (ППП) і амбітного бачення, яке може стати шаблоном для України в умовах війни та післявоєнного відновлення.
Турецька стратегія логістики ґрунтується на унікальному географічному розташуванні країни — на перетині Європи, Азії та Африки. Це дозволяє скоротити час доставки вантажів Середнім коридором (від Китаю до Європи через Каспійське море) на 15−20 днів порівняно з традиційними морськими маршрутами через Суецький канал.
Турецька стратегія логістики ґрунтується на розташуванні країни
Автором концепції є адміністрація президента Реджепа Таїпа Ердогана та Партія справедливості та розвитку (АКП).
У 2010−2011 роках було оголошено Візію 2023 (до сторіччя Республіки), а в 2022-му — Візію 2053, інтегровану в Дванадцятий план розвитку (2024−2028)
Цілі стратегії амбітні:
— Увійти до топ-10 світових економік із ВВП у $1,5 трлн до 2028 року;
— Розширити мережу залізниць до 28 590 км (з поточних 13 022 км);
— Збільшити кількість портів з 217 до 255 та аеропортів — з 56 до 61;
— Підняти частку залізничних вантажів з 5,08% до 21,93%.
Оновлення 2025 року акцентує «зелену логістику» (зниження викидів на 50% до 2053-го) та цифровізацію (ШІ в портах).
Визначальними факторами стали пандемія COVID-19 та війна в Україні, що посилили роль Туреччини як альтернативи традиційним маршрутам. Тож обсяг трафіку Середнім коридором зріс на 20% у 2024-му.
Держава реалізувала стратегію через прямі інвестиції, ППП і регуляторні реформи.
Ключові проєкти:
— Міжнародний аеропорт Стамбула (глобальний хаб),
— Marmaray (підводний тунель),
— Канал Стамбула для розвантаження Босфору.
Модель ППП (Приватно-публічне партнерство) охоплює 272 проєкти на $63,8 млрд до 2024 року, з яких 70% - у транспорті.
У 2024-му запущено коридор Зангезур (з Азербайджаном, +10% трафіку), а TCDD (державна залізниця) побудувала 19 логістичних центрів за +$2 млрд.
Такі виклики, як інфляція (45% у 2024-му) та землетрус 2023-го, уповільнили 5% проєктів, але загальний прогрес — 70% до 2025-го.
Turkish Airlines (THY) — ключовий елемент, що перетворює Туреччину на авіаційний хаб. Флот: 24 вантажних літаки у 2023-му, план — до 40 до 2028−2033; партнерства в Африці (60 напрямків). THY підтримує «логістичну супердержаву» через сталу авіацію (перша SAF-платформа 2023-го).
Стратегія також суттєво вплинула на машинобудування, перетворивши Туреччину на хаб для nearshoring і спільних підприємств (СП) з міжнародними виробниками.
Завдяки покращеній логістиці (нижчі витрати на транспорт на 15−20%), експорт машинобудівної продукції зріс до $21 млрд у 2023-му, з фокусом на автомобільну, авіаційну та оборонну галузі.
Це стимулювало відкриття СП:
— Bosch і Siemens інвестували в заводи в Стамбулі та Ізмірі,
— Hyundai побудував автоскладальні лінії в Кочелі,
— Airbus — центр для авіаційних компонентів.
Загалом логістика підвищила конкурентоспроможність машинобудування на 25% (за рахунок скорочення ланцюгів постачань), створивши 300 тис. робочих місць і привабивши $5 млрд прямих іноземних інвестицій у галузь до 2024-го.
Туреччина зараз — це 17-та економіка світу.
Що з прикладу Туреччини може взяти Україна?
Для України, де війна зруйнувала 30% інфраструктури, турецький досвід — це blueprint відновлення з чіткими бенчмарками.
Рекомендації деталізовано з урахуванням турецьких показників:
1. Стратегія на кшталт Візії 2053:
— Розробити національний план Відновлення 2035 з фокусом на Західний коридор (інтеграція з ЄС через Польщу та Туреччину),
— Залучаючи $50 млрд інвестицій через ППП, як у Туреччині,
— Почати з аудиту портів Одеси та залізниці, інвестуючи $5 млрд у 2026−2027-му для скорочення часу транзиту на 15%.
2. Пільги для інвесторів:
— Запровадити податкові пільги (80% знижка для логістики >50 млн грн),
— Ґранти для зелених проєктів (до 20% від інвестицій) та регіональні пріоритети (як регіони 1−6 у Туреччині), аби залучити $5-$10 млрд ПІІ до 2030-го.
3. Роль авіації та машинобудування:
Розвивати Національного авіаперевезника і нові хаби (Львів, Одеса) за моделлю THY, з флотом для транзиту +10% щорічно, та стимулювати СП у машинобудуванні.
Бенчмарк: Туреччина відкрила 50+ JV з Bosch/Siemens та іншими, інвестувати $2 млрд у СП з європейськими фірмами, створюючи 100 тис. місць.
Турецька логістика — це історія успіху, де держава перетворила географію на економічний двигун, створивши 2 млн робочих місць, 12−15% ВВП і буст для машинобудування з JV на мільярди.
Для України — це не просто приклад, а нагальна необхідність: адаптація моделі з бенчмарками може прискорити відновлення, залучивши інвестиції та посиливши транзитний потенціал.
Можна, звісно, відкладати ці плани та їх обговорення і підготовку на після війни, але ж ми знаємо, що часу вже немає. І коли закінчиться війна, то його буде ще менше, а проблем більше.
Тому вибір за нами.
Текст опубліковано з дозволу автора
