Я дуже мучуся питанням як письменник і як журналіст, що таке зло. Але давайте будемо його на різні категорії розбивати. Друга світова війна дала нам мову, щоб зрозуміти зло юридично. Це категорії геноциду, злочинів проти людства — їх вигадали й обґрунтували юристи, які жили на території сучасної України: Герш Лаутерпахт і Рафал Лемкін. І вони дають нам юридичне визначення зла.

Історично Україна — це той простір, що спонукає людей до опису зла — Голодомор, Голокост. Ці землі — свідки страшних злочинів. Дуже хочеться, щоб ця доля їх залишила. Але тут же твориться й багато добра.

Чому термін «геноцид» усіх так хвилює? Тому що це найтяжчий злочин. Коли ми дивимося на те, які злочини Росія зараз вчиняє в Україні, для мене в цьому точно є всі передумови для геноциду. Зрозуміло, що росіяни хочуть тут винищити українську ідентичність, українців як націю, масово знищити. Але я не впевнений, що цього визначення достатньо.

Є й інші злочини, назвати які ми сьогодні не можемо, у нас немає для цього слів і юридичних термінів, а значить, не дуже можемо і засудити фактично. Ми говоримо про екоцид після підриву Каховської ГЕС, ми перебуваємо в передочікуванні ядерної катастрофи на Запорізькій АЕС — це нова категорія злочинів, її дуже потрібно описати та зафіксувати. Умисний напад на довкілля — ми ще не знайшли визначення для такої абсолютно безглуздо жорстокої поведінки. Починаючи з Чорнобиля все це — злочини проти живого, проти самого життя. Але мови описати це юридично ще немає. Війна в Україні, на жаль, знайде ці категорії, — після неї ми отримаємо цю юридичну мову.

Чого росіяни хочуть досягти в Україні безглуздою жорсткістю — взяти українців і зробити з них насильно щось інше.