Напевно найбільшим розчарування для українців стала спільна декларація саміту, над якою лідери країн учасників досить довго дискутували та погоджували. Загалом у ній вчергове підтвердили непорушність резолюції ООН, що засуджує агресію РФ проти України, однак термін «війна проти України» змінено на «війна в Україні». У підсумковому документі також відсутня вимога негайного виведення російських військ з України. Це свідчення послаблення риторики проти країни-агресора, навіть попри те, що офіційно РФ на саміті представляв Сєргєй Лавров, а не Путін.

Президент України, попри своє бажання стати запрошеним гостем саміту, такої можливості не отримав, на відміну від минулого року. Тоді президент Індонезії Відодо робив спробу стати медіатором у можливих мирних переговорах між РФ та Україною, тому Зеленський мав можливість звернутися до саміту на Балі по відеозв'язку, а підсумкова заява щодо російської агресії звучала жорсткіше.

Насправді приводів до нашого улюбленого — зради — не так багато. Перш за все треба згадати, що G20 — це насамперед фінансово-економічний форум. Пропозицію об'єднати двадцятку найбільших або зростаючих економік світу висловили лідери G7 наприкінці ХХ століття і поширення ідеї глобалізації. Прем'єр-міністр Індії Моді, якому преса приписує безсумнівний тріумф за результатами саміту, якраз і мав на меті головуванням своєї країни у G20 максимально сфокусувати увагу на фінансово-економічних проблемах та кліматичних питаннях.

G20 — це насамперед фінансово-економічний форум

Частково йому це вдалося. Вперше лідери країн G20 підтримали глобальну ціль потроїти потужності відновлюваних джерел енергії до 2030 року та погодилися поступово скорочувати використання вугілля в енергетиці. Ще одним важливим досягненням став транспортний коридор або «Шлях спецій» («Spice Routes») між США, Індією та Саудівською Аравією, що передбачає зв’язок між Індією та Європою і який, за словами Байдена є «real big deal» або навіть угодою, що змінює правила гри в регіоні. Деякі оглядачі уже встигли заявити, що угода має намір підірвати вплив Китаю в регіоні Перської затоки, а також створити конкуренцію ініціативі «Один пояс, один шлях», що на разі переживає інвестиційну кризу. Китайські журналісти звинуватили американців у свідомому копіюванні цього інфраструктурного плану.

Іншим важливим виміром цьогорічного саміту G20 стала додаткова увага до країн Глобального Півдня, де Індія зуміла здобути неформальне лідерство саме через свій зважений підхід. Моді зазначив, що головним дипломатичним досягненням для його країни під час головування в G20 є можливість висловити потреби Глобального Півдня.

Додам, що є принаймні два розуміння терміну країни «Глобального Півдня». Перше, пов’язане із колишніми колоніальними володіннями європейських імперій в інших частинах світу і пов’язане із розташуванням великих економічних центрів та метрополій, таких як Лондон, Париж та Амстердам на півночі. Тому країни Африки, Латинської Америки, більшість країн Азії та деякі Австралоазії називають Глобальним Півднем. Інше розуміння пов’язують із стандартами життя у країнах названих вище регіонів, що характеризуються матеріальними негараздами, різними формами не залученості у міжнародно-політичні процеси, тощо.

На саміті Африканський Союз, організація, що об'єднує 55 держав Африки, стала постійним членом G20 на рівні з ЄС. До цього країни континенту були представлені в об'єднанні лише Південноафриканською республікою. Більша вага та залученість у процеси в таких міжнародних організаціях мають протистояти пропагандистському твердженню РФ та Китаю про «західних імперіалістів», як визискувачів та поневолювачів країн регіону.

Тому саміт Великої двадцятки в Індії продемонстрував єдність у питанні підтримки міжнародно прийнятих норм щодо засудження дій держав, які посягають на територію інших країн. Нехай ця єдність виявлена у дещо пом’якшеній формі, але попри те, статус непорушності кордонів є міжнародно визнаною аксіомою. Саміт засвідчив ще більшу міжнародну ізоляцію росії. Путін не брав участі навіть у форматі відеозвернення, з яким мав можливість звернутися до учасників БРІКСу минулого місяця. Представники ЄС заявили, що саміт та підсумкова декларація зберегла G20 як один з останніх глобальних форумів, який є майданчиком для головних світових гравців та країн з ринковою економікою, що розвиваються.

Сі Цзіньпін також участі не брав, з огляду на невигідне для себе міжнароднополітичне становище, яким був наповнений саміт. Наприклад, прем'єрка Італії у неформальній розмові з своїм візаві з Китаю заявила, що її країна має намір покинути китайську ініціативу «Один пояс, один шлях». Відсутність Китаю дозволила Індії, принаймні станом на зараз, стати неформальним лідером країн Глобального Півдня. Також Сі Цзіньпін вперше з часу обрання на свою посаду у 2013 році пропустив саміт G20, крім того, вважається, що після минулорічного саміту на Балі, лідер КНР втратив свою позицію, як людини відданої діючому міжнародно-правовому ладу.

Без сумніву, Україні важливо, щоб на усіх міжнародно-політичних майданчиках, де присутня РФ, її дії засуджували та закликали припинити війну. Але за цим справедливим бажанням притягнути агресора до відповідальності інколи ми не помічаємо більшу геополітичну картину, особливо протистояння між впливовими світовими гравцями в країнах Глобального Півдня.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV