Росія стверджує, без жодних доказів, що США керують лабораторіями біологічної зброї в Україні. Америка спростовує ці звинувачення як «абсурдні» і, разом з лідерами НАТО, попереджає, що Кремль, ймовірно, намагається вигадати привід для застосування хімічної або біологічної зброї під час своєї воєнної атаки, яка захлинається, на сусідню країну. Раніше Україна заявляла, що вона, як і багато інших країн, має медичні лабораторії, де проводяться дослідження для боротьби з загрозами небезпечних хвороб, що вражають тварин і людей.

За ініціативою Росії 11 березня Рада Безпеки ООН провела засідання для розгляду цього питання, але Росія знову не змогла надати будь-яких переконливих доказів на користь своїх звинувачень. Секретаріат ООН проінформував членів РБ ООН про «Конвенцію про біологічну зброю» 1975 року, а також вказав на можливість використання спеціального механізму консультацій у випадках, коли виникають сумніви щодо належного дотримання конвенції.

За нинішніх обставин малоймовірно, щоб такі консультації відбулися між Росією та Україною. Всесвітня організація охорони здоров’я, явно демонструючи більше довіри до української версії цієї історії, порекомендувала країні знищити вкрай небезпечні патогени у своїх медичних лабораторіях, щоб не допустити їхнього випадкового витоку внаслідок бойових дій.

А що ж із хімічною зброєю? Оцінюючи ризик її застосування в Україні, ми маємо згадати ключові події останнього часу, особливо в Сирії, де хімічну зброю багаторазово застосовували під час громадянської війни. У вересні 2013 року «Механізм Генерального секретаря ООН з розслідування повідомлень» (його активував тодішній генеральний секретар Пан Гі Мун, керуючись заборонами, які містяться в Женевському протоколі 1925 року) встановив, що місяцем раніше в передмісті Дамаска Гута було застосовано нервово-паралітичну речовину зарин. Ця атака призвела до загибелі понад 1400 людей серед цивільного населення.

З’явилися підозри, що, можливо, Москва приховала частину запасів хімзброї

Відповідно до угоди, досягнутої між Росією та США, Сирія погодилася здати свою хімзброю та вступити до Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) у жовтні 2013 року. Це означало, що Сирія почала підлягати суворим перевіркам у межах всебічного механізму верифікації дотримання. Конвенції про хімічну зброю (КХЗ).

Надалі Місія ОЗХЗ із з’ясування фактів підтвердила застосування хімічної зброї в інших містах Сирії. «Спільний механізм розслідувань», створений РБ ООН у серпні 2015 року, а пізніше «Група з розслідування та ідентифікації», створена Конференцією держав-учасниць ОЗХВ у червні 2018 року, визначили, що в низці випадків відповідальність за застосування хімічної зброї лежала на уряді Сирії.

Хоча у 2021 році держави-учасниці призупинили права голосу та інші права Сирії в ОЗХЗ, подальші дії з боку РБ ООН малоймовірні через опозицію Росії. Ба більше, Росія повністю підтримує сирійський уряд на міжнародних майданчиках з того часу, як вона здійснила військове втручання у громадянську війну у цій країні у вересні 2015 року.

В ОЗХЗ Росія та інші країни проводили сплановану кампанію з дискредитації висновків проведених розслідувань. Вони сфабрикували кілька (іноді суперечать один одному) версій подій з метою посіяти вагання і сумніви в умах інших держав-учасниць у питанні відповідальності сирійського уряду за атаки хімзброєю. Вони затято намагалися дискредитувати науково обґрунтовані доповіді, яких було достатньо для встановлення фактів. За російськими даними, озброєні опозиційні угруповання в Сирії застосовували хімічну зброю так, щоб відповідальним виглядав уряд Сирії, який підтримує Росією.

Читайте також:

Тімоті Еш

Переломний момент. Путін програє в Україні: що буде далі?

Сирійський уряд стверджував, що він не мав жодної потреби застосовувати хімічну зброю, оскільки в його розпорядженні було досить звичайних озброєнь для придушення збройних опозиційних угруповань. Військові експерти вважали інакше. У деяких районах, де сирійська армія почала пробуксовувати, застосування хімічної зброї явно допомагало їй сіяти паніку та жах серед цивільного населення, деморалізувати опозиційні сили, захоплювати контрольовані цими силами території зі значно меншими втратами для своєї армії.

Найновіші випадки застосування хімічної зброї не обмежуються Сирією. Нервово-паралітичну речовину «Новачок» використовували для отруєння колишнього російського подвійного агента Сергія Скрипаля та його дочки Юлії у 2018 році у Великій Британії та опонента Кремля Олексія Навального у 2020 році в Росії. У 2017 році єдинокровного брата північнокорейського лідера Кім Чен Ина було вбито за допомогою іншої нервово-паралітичної речовини — VX — в аеропорту Куала-Лумпуру.

Росія, яка успадкувала найбільший у світі арсенал хімічної зброї від СРСР, сьогодні, як передбачається, його взагалі немає. Поряд з іншими державами, Росія зобов’язалася задекларувати всю наявну у неї хімзброю перед ОЗХЗ і знищити її (з належною верифікацією цією організацією), що сталося у листопаді 2017 року. Але оскільки Росію було названу відповідальною за подальше застосування «Новачка» (хоча і в дуже малих кількостях), з’явилися підозри, що, можливо, вона приховала частину запасів хімзброї.

Якщо це справді так, чи застосує Росія хімічну зброю в Україні, особливо якщо війна затягнеться? Чи ми маємо виключити таку ймовірність, особливо з огляду на серйозний фактор стримування, який забезпечує ОЗХЗ і її посилений механізм визначення відповідальності?

Процедури верифікації при розслідуванні передбачуваних випадків застосування хімзброї дійсно стали якіснішими, технічно просунутими й ефективними. Держави-учасниці КХЗ рішуче налаштовані запобігти будь-якому подальшому застосуванню хімзброї, а з червня 2018 року стало можливо активувати механізм визначення відповідальності, коли з’являються нові звинувачення у застосуванні хімізброї в будь-якій державі-учасниці.

У моїй заяві як генерального директора ОЗХЗ на відкритті засідання у 2018 році йшлося, що «будь-які випадки застосування хімічної зброї є серйозним злочином, який вимагає рішучих дій». І я наголошував, що «у разі ухилення від відповідальності не вдасться стримати потенційне відновлення використання та прийняття хімічних речовин як зброю війни та терору».

Я готовий підписатися під цією заявою і сьогодні. На всіх державах лежить колективний обов’язок запобігати застосуванню хімічної зброї будь-ким і в будь-яких обставинах, зокрема і в Україні. Втім, якщо нам не вдасться цього зробити, я впевнений, що винних буде визначено та притягнуто до відповідальності.

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2022

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ