А мені от однаково, висить мій прапор там чи ні. Чехи могли б не вивішувати його і в лютому 2022-го. Головне, що критична маса їх, а надто в тому ж парламенті, стала на наш бік. І снарядова програма, наприклад, була і є важливішою. Не кажу вже про решту допомоги.

Коли Швейка виганяли з божевільні, то він сказав про це місце: «Кожен міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, як у парламенті». І це не тільки про чеських законодавців. Наші дадуть фори всім своїм колегам у світі.

А щодо нового спікера палати депутатів парламенту Республіки Чехія (не забуваймо, що в ньому є ще й сенат), то нелегко йому йшлося до того крісла. Він про це сам розповідає. Батько — японсько-корейського походження, мати — чешка. Народився в країні Висхідного сонця, а із шести років опинився у блиску золотої Праги. Далі був притулок, коли мати захворіла. А там — жорстокий булінг, та такий, що після нього заїкався до 22 років. Повернення до Японії теж було мало втішне: і там — чужий, і тут — не свій. Гайда назад до Чехії, де взявся бізнесувати, однак влип у стосунки з російською мафією. Покинув і цю царину.

З шести років опинився у блиску золотої Праги

Коли комусь амбітному не ведеться у мистецтві чи бізнесі — він точно гайне в політику. Це саме той випадок.

Але залишимо душу і тіло Окамури його психоаналітикам і виборцям.

Коли мені прочиталися новини про наш прапор і пару інтерв'ю з Томіо Мацуовичем, стало очевидним: