Про процеси, що відбуваються в США щодо України. Навколо президента Байдена на сьогоднішній день є два табори. Один з них табір, який уособлюється з держсекретарем Ентоні Блінкеном. Це ті, які наполягають на позиції, що Україну як можна швидше треба привести до НАТО, забезпечити перемогу, а потім розбиратися з масою плюсів/мінусів, хороших, поганих, таких, всяких. Тим не менше, що США дуже добре поінформовані про кадрові речі, про питання дотримання права, суди, корупція. Але є друга частина, уособленням якої є директор Центрального розвідувального управління Бернс, який наполягає на тому, що треба по дорозі до перемоги в цій війни, до набуття членства в НАТО, усувати ці негативні речі, особливо відзначаються дві.

Це тема корупції і тема великої кількості резидентури ФСБешної в державних українських структурах. І про це весь час йде розмова. Причому треба віддати належне. Про це ґвалту ніде ні Бернс, ні його оточення, ні члени цього клубу, якщо так можна сказати, вони не здіймають. Вони просто спокійно говорять, наводячи приклади, розповідаючи. Насамперед, якщо взяти за три місяці до саміту, то лінія держсекретаря все більше і більше набирала сили. Тому це породило надію на те, що може бути не тільки запрошення, а можуть бути дуже серйозні рішення, які класифікують як майже повне наближення України до НАТО.

Десь 1 липня українському загалу стало відомо про візит Вільяма Бернса до України. Власне, під час цього візиту і зустрічі в Києві, а це було в 10-х числах червня, обговорювалися всі оці речі. І вже десь числа 6−7 липня стало зрозуміло,