Сильно він теж мені не подобався до Майдану. Якось до нас приїхала Гелен Фебі, кураторка Йоркширського скульптурного парку, і каже: вау, яка краса. Мощна жінка. Європейці взагалі по-іншому бачать нашу історію. Вона їм екзотична.

Ми поставили тоді скульптуру Жауме Пленса «Дім Знань» на пагорбі ботанічного саду Гришка так, щоб вони зустрілися в променях сонця. І між ними виник такий собі сталевий діалог минулого і майбутнього, чоловіка і жінки, застібнутої і свобідної думки. Тоді я вперше якось на це подивилась, як на надбання.

Позбавившись матеріального об'єкту, минуле не викреслиш. Його можна/треба тільки переосмислити. Тільки розмовляти з ним. Чи варто на нього дивитись, щоб переосмислювати? Зовсім не обов’язково, але ця конкретна скульптура (скульптура не пам’ятник, хоч прототип конкретна людина), символізм робить її радше скульптурою. Соцреалізм — частина нашої художної традиції і практики. Не можна просто взяти і викинути.

Також мені дуже подобається, що саме жінка захищає Київ

Також мені дуже подобається, що саме жінка захищає Київ. Не в сенсі фемінізму чистого розуму, а в сенсі якоїсь іншої немаскуліної енергії, яка також може бути присутня в боротьбі саме як сила, давати опір і злу, і агресії.

Чесно кажучи, я здивована, що там досі був радянський герб. Серйозно? Але, на щастя, війна (дике сполучення, але так і є в багатьох процесах) це прискорила. Ще раз привід задуматися, скільки скелетів ще по шафах. Але вже тільки швидкість набираємо в руйнуванні пропаганди. Головне за цим не зруйнувати історію, як це відбувається, наприклад, із мозаїками.

Щодо ескізу — він трішки сумний, але, може, які часи, такий і дизайн. Я б, звісно, дещо навалила креативу, ну хоч для того, щоб пошукати спробу унікального висловлювання, на контрасті з застиглою формою, що була. Ясно, що тут сильно не розігнатися, але ж можна хоч вінком Нарбута обвити акуратно. Запросити хороших людей творчих, подумати разом.

Гроші ще.

Тут окрема вдячність українським бізнесам, які у війну не просто займаються соціальною відповідальністю і повністю, 100% фінансують такі проекти. Без них зараз нереально це зробити. Великі зміни можливі тільки там, де консолідовано працює держава, бізнес і суспільство. І потрібні вони зараз.

Додатковий символізм також в тому, що метал, з якого жінку збудовано, — з нержавійки Запоріжсталі. А до гербу докинуть ще й з Азовсталі. Там небагато залишилось, якщо правильно пам’ятаю. Треба на хороше діло. Такий символ незламності. Стоїть і буде стояти.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV