Моя думка залишається незмінною: так, повинна, оскільки ризик того, що до 2026 року Путін отримає різке посилення відкритої підтримки з боку Китаю, вкрай серйозний. Однак у мене, безумовно, немає всієї необхідної інформації для ухвалення обґрунтованого рішення, і, що набагато важливіше — йдеться не про мою країну і не про моє життя.

Проте з погляду стратегії та державної політики втрачати по десять тисяч життів щорічно протягом двох, трьох або більше років — гірше, ніж втратити ті самі десять тисяч за найближчі три місяці, якщо така жертва справді приведе до закінчення війни.

Різке, нехай і тимчасове, збільшення рівня втрат — в обмін на шанс знизити їх майже до нуля незабаром після — це болісний вибір. Але якщо альтернатива — вічний воєнний стан і нескінченна мобілізація, я думаю, більшість українців у формі ризикнули б.

Втрати вже перевищили 60 000 осіб, і навіть за різко зниженої динаміки — близько десяти, а може, і п’яти тисяч загиблих на рік — продовжувати воювати до 2028 року означає втратити стільки ж, але без будь-якої гарантії, що Москва не отримає від Китаю достатньої підтримки, щоб нівелювати ці жертви.

Крім того, до 2026 року світ вступить у період, коли все, що відбувається в Європі, почне безпосередньо впливати на плани Китаю в Тихоокеанському регіоні.