19 березня: Путіна ніхто не вітає

1. Головна, напевно, подія минулих днів – це перепризначення Володимира Путіна президентом Росії. Згідно з офіційними даними, він переміг з рекордними показниками за явкою та особистим результатом. Народу, вочевидь, цю версію і згодують. Однак в реальності результат Путіну намалювали: махінації та підтасовки були повсюдними і гігантськими. Дійшло навіть до того, що прямо в ніч виборів у базі ЦВК РФ раптово нізвідки з'явилося півтора мільйона виборців, що проголосували. Реальна явка, мабуть, була не 67, а не більше 55 відсотків. Але, найімовірніше, ще нижчою. Це, загалом, зовсім непогано для тих, хто бажає змін на російському троні. Скорочення інтересу росіян до виборів свідчить про те, що вони потроху перестають вірити у Систему. А це, в свою чергу, знижує легітимність влади і підвищує шанси палацового перевороту.

2. На зниження легітимності працює і відмова багатьох світових лідерів вітати Путіна з перемогою. Єдиний підтверджений західний лідер, який привітав Путіна – це президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр (Ангела Меркель мовчить). Решта тих, хто привітав – лідери країн типу Куби, КНДР, Вірменії, Таджикистану, а також ватажки ДНР, ЛНР, Абхазії та Південної Осетії. Путіну, напевно, дуже прикро: намагаєшся показати себе великим світовим лідером, зі шкури пнешся, а тебе все одно вважають «несправжнім» президентом, другосортним. І як цю ситуацію змінити, не дуже зрозуміло: вже кілька воєн почав, а Захід усе ніяк не сприймає його як рівного собі.

3. На цьому фоні дуже важливим мені здається один специфічний момент. Майже всі країни і великі міжнародні союзи Заходу відмовилися визнати законними вибори президента РФ у Криму. Всі вони підкреслюють, що півострів – окупована територія України. Це, звісно, добре. Але хотілося б, щоб вони не визнавали підсумки виборів загалом, а не тільки в Криму. Це було б серйозним ударом по путінській легітимності та його претензіям на законність анексії Криму. До речі, не дуже зрозумілою в цьому контексті є позиція українського керівництва – воно визнає законність обрання Володимира Путіна президентом чи ні?

4. І ще про вибори. Компанія Facebook сьогодні втратила приблизно 40 мільярдів доларів своєї вартості, коли її акції на біржі впали відразу на кілька відсотків. Причиною для цього стала публікація інтерв'ю з Крістофером Вайлі – людиною, яка заявляє, що брала участь у розробці системи впливу на виборців через ФБ. За його словами, ця система збирала дані мільйонів виборців, підшукувала до них особливий підхід і «годувала» їх інформацією, яка була потрібна замовнику. В результаті ці люди голосували так, як було потрібно господарям системи. Так, наприклад, Дональд Трамп став президентом США. Інвестори бояться, що після публікації цих даних державні органи візьмуться за Фейсбук і навіть обмежать його діяльність.

5. Сьогодні стало відомо, що Дональд Трамп вимагає від усіх людей, які починають роботу в Білому домі, підписати угоду про нерозголошення. Підписанти зобов'язуються під страхом штрафу тримати в таємниці буквально все, що вони побачать або почують на робочому місці. Це стосується не тільки держсекретів, які й так охороняються відповідними законами, а й будь-якої іншої інформації. Причому розголошувати ці секрети не можна і після відходу працівника у відставку. Це, звісно, дуже схоже на параною. Але, думаю, нічим Трампу не допоможе: його співробітники постійно і з великим задоволенням діляться інформацією з пресою на умовах анонімності.

6. Сьогодні глава МЗС Південної Кореї розповіла про особисту клятву Кім Чен Ина дотримуватися угоди про денуклеаризацію Корейського півострова, якщо її буде досягнуто. Згідно з цими даними, Кім персонально пообіцяв не відступати від угоди, що може бути навіть важливішим, ніж укладена на папері угода (характер режиму КНДР дає на це надію). Теоретично, така угода могла б містити в собі відмову Північної Кореї від ядерної зброї в обмін на визнання і мирний договір з боку США, а також на зняття санкцій проти КНДР. Уже в кінці травня можуть відбутися переговори між Кімом і Трампом, на яких лідери вперше зможуть обговорити таку угоду предметно.

7. Дуже цікаві події останніми днями розвиваються на північному заході Сирії. Турецька армія там взяла під свій контроль курдський анклав Афрін. Після цього Реджеп Таїп Ердоган пообіцяв продовжити наступ на курдів і в інших регіонах Сирії та Іраку. Якщо ці плани здійсняться, то в Туреччини можуть виникнути серйозні непорозуміння зі США, які підтримують сирійських курдів, що проживають поза межами Афрін. По суті, Анкара почне наступ на головних союзників Вашингтона в цьому регіоні. Коли на курдів напала ПВК Вагнера, американці з нападниками розібралися досить швидко. Теоретично, те ж саме може статися і з турецькими військами. Ситуація дійсно дуже складна. Європейський Союз, до речі, дивлячись на все це, висловив «глибоку стурбованість» і навіть засудив дії Туреччини. Анкара, щоправда, навіть бровою не повела – наступ проти курдів не припиняється.