Как украинцы в тылу помогают Кремлю воевать

Останні декілька днів мережу просто розриває від фотографій та відео з українськими військовими, яких катують російські терористи. Українці не соромляться масово розповсюджувати відео знущань над бійцями з Донецька, а деякі ЗМІ спекулюють на цій тематиці, збираючи численні перегляди.

Здавалося б, дійсно, горе, несправедливість, військовий злочин, ви мусите це побачити, щоб знати, наскільки росіяни та бойовики в Донбасі озвіріли. Але ніхто з десятків тисяч користувачів чомусь не думає над тим, чому на відео - мікрофони головних рупорів московської пропаганди, а фото катувань публікують фейкові або неперевірені акаунти.

Навіть в мирний час, при ДТП чи інших катастрофах, в медіа не заведено публікувати сцени відвертого насилля та тіл загиблих. Але простакуватість і неотесаність бере гору як над журналістами, так і над простими читачами, які абсолютно без поваги до героїв публікують та поширюють фото загиблих бійців чи брутальні кадри знущання.

Як мінімум, це неповага до всіх тих кращих співвітчизників, які віддали життя, захищаючи українців. Тих українців, які тут, в тилу, «знають» коли потрібно вводити військовий стан і яким частинам коли і де слід йти в атаку. Тим українцям, які вважають, що їх постійно зливають, і що війна Путіна проти України - ширма для закулісних торгів.

Як максимум, і, судячи зі всього, так і сталося - це банальна тупість та необізнаність в сучасних інформаційних потоках та потакання кремлівському плану з розхитування українського суспільства. Паніка та істерія, яка охопила соцмережі після цих нелюдських кадрів, з абсолютною впевненістю дозволяє констатувати, що Україна програє інформаційну війну на всіх фронтах.

І справа не в недолугому мінправди чи тотальній відсутності контрпропаганди з боку держави. Річ у тім, що українці геть забули одвічні Cui bono та Cogito ergo sum. Чи Майдан, чи війна - сотні тисяч громадян і надалі дивляться канали та читають ЗМІ, які себе однозначно дискредитували.

Вони, ці українці, і надалі поводяться так, наче хоч зараз готові взяти зброю в руки чи очолити державу. Але не беруть, і не очолюють. А просто сидять за комп’ютером і в залежності від того, що у них вистрибує перед очима, або з захватом кричать «ми переможемо» або з таким ж ентузіазмом пишуть «нас злили».

Лайкати і шерити екзекуції українських героїв та кремлівські постановки з полоненими кіборгами - це точно не те, що ви повинні робити на даний момент. Українцям слід зрозуміти, що війна тут, в тилу, йде в головах. І якщо вони хочуть виграти війну тотальну, ту, яка проти України веде РФ, то потрібно почати з себе. Пам’ятаєте про краплю в океані?