Якою я побачив Україну у 2025 році
Ми часто сперечаємося про те, як Україні перестати бути об'єктом глобальної політики і стати суб'єктом, але мені здається, щоб стати суб'єктом, спершу потрібно мати свої зовнішні цілі та план їх досягнення
На рівних ми зможемо говорити лише з рівними або тими, хто має інтерес до України чи в чомусь від неї залежний, тож нам варто краще оцінити свій потенціал і озирнутися на всі боки. Людина не може бути успішною, якщо вона не вірить у свій успіх, країна не може бути лідером, якщо не створює своє майбутнє, а лише є ресурсом до тих, хто має свій план майбутнього.
У роздумах про майбутнє України я зайшов настільки далеко, що спростив собі задачу, зазирнув уперед і подивився, якою Україна стане у 2025 році. Мені буде в цей час уже 48 років і те, що я побачив, додало мені сили.
2015 рік став для країни переломним. Громадянське суспільство, бізнес-спільнота і нові сили в парламенті змогли об'єднатися і ухвалити потрібні закони для проведення реформ. Обраний вдруге Кабмін був сформований з числа експертів, професіоналів, які мали величезний досвід у бізнесі, причому не всі вони мали українське громадянство. Українці усвідомили, що для розвитку потрібно вийти за рамки і почали запрошувати для управління країною найкращих світових експертів.
Досить швидко й ефективно було проведено такі реформи:
1. Судова. Україна вчинила нестандартно і запросила сімох канадських адвокатів та суддів, що мали українське походження, які очолили Верховний суд справедливості та провели реформу судової системи. Українські суди повернули довіру до української юрисдикції.
2. Реформа міліції. Міліцію розпущено. Україна запросила грузинських експертів, і вони допомогли створити школи підготовки професійних поліцейських і провести тестування. У кожному регіоні було створено муніципальну міліцію, у невеликих населених пунктах було створено посаду шерифа, якому допомагали добровольці - місцева народна дружина. Безпеку на рівні країни забезпечувала професійна мобільна Національна гвардія.
3. Бюджетна реформа. З неї почалася децентралізація в Україні. Регіони не тільки отримали можливість самостійно розпоряджатися місцевими бюджетами, а й самостійно визначати ставки місцевих податків, що створило між регіонами інструмент для конкуренції за інвестиції. У рамках бюджетної реформи Україна ухвалила нову бюджетну політику та перейшла до п’ятирічного планування. Законодавчо було зафіксовано, що частка державних витрат в економіці не повинна перевищувати 20% ВВП.
4. Податкова реформа. Найскладніше Україні далася саме податкова реформа. Але в результаті країна отримала ліберальне податкове законодавство, яке стимулювало інвестиції та заощадження. Зниження ставок, прозора проста процедура адміністрування призвели до зростання податкових надходжень і виходу економіки з тіні. До 2020 року частка тіньової економіки в Україні була менш як 15%
5. Реформа соціального забезпечення. Війна і важка ситуація в економіці дозволили Україні провести швидку соціальну реформу. Пенсійний фонд було ліквідовано. Проведено перевірку всіх людей похилого віку, які потребують соціального захисту, їм було визначено соціальну допомогу, замість пенсій, які держава собі не могла дозволити. А молодь і люди середнього віку стали самі замислюватися про свою старість, для цього розвивалися приватні накопичувальні пенсійні фонди, банківські та страхові накопичувальні програми.
6. Реформа державного апарату. Новим Кабміном було за основу взято принцип: ключовими завданнями держави є безпека громадян, якісний державний сервіс і можливості для розвитку та самореалізації громадян. Виходячи з цього принципу, було змінено філософію державного апарату. Термін «державна служба» втратив сенс, оскільки державні інституції тепер очолювали професійні менеджери, які працюють за контрактом, багатьох запрошували з-за кордону. Чиновників наймали на відкритому конкурсі, їм стали платити ринкову зарплату і до їхньої роботи стали застосовувати KPI, всі показники були відкриті і доступні в системі e-government.
Жорсткі антикорупційні закони і прозорі процедури призвели до знищення корупції як явища. Найцікавіше, що зростання зарплати держчиновників до ринкового рівня не призвело до зростання бюджетних видатків. Внаслідок застосування нових підходів і переведення державних сервісів в електронний формат, до 2017 року чисельність держчиновників знизилася на 70%. Тепер ті, хто жив на гроші платників податків, стали учасниками економічних процесів.
7. Зміна міжнародного позиціонування. Україна внаслідок публічних дискусій визначила для себе зовнішню місію: забезпечення продовольчої, енергетичної безпеки та інноваційного розвитку Європи.
Було сформульовано основне завдання зовнішньої політики: Україна має стати регіональним економічним і політичним лідером у форматі нового регіонального об'єднання — Центрально-Європейського союзу, що має об'єднати Польщу, Білорусь, Країни Балтії, Грузію, Азербайджан і Туреччину. Новий економічний союз став впливовим центром Євразійської політики та економіки, він мав вихід до чотирьох морів, унікальну логістику з країнами Європи, Азії та Близького Сходу.
8. Реформа збройних сил. Україна ухвалила нову військову доктрину, що визначає військово-політичні, військово-стратегічні та військово-економічні засади забезпечення воєнної безпеки країни. Війна з Росією показала сильні та слабкі сторони української армії. Запрошені консультанти з Ізраїлю та США допомогли навчити оновлений офіцерський склад. Українська армія стала професійною і мобільною, українські миротворці вважаються на сьогодні найпрофесійнішими у світі. Український ВПК пережив реінкарнацію. Україна оновила лінійку всіх вироблених видів озброєння і створила нові.
Маючи потужний науковий потенціал, Україна стала ініціатором створення Європейського корпусу космічної оборони, який створив ефективний захист від ракетних та авіаційних ударів будь-якої складності. Досвід війни показав важливість підготовки громадян до оборони, в Україні відтворено систему, близьку до радянського ДТСААФ, і всі громадяни України щороку проходять військові збори, оновлюючи навички та отримуючи нові знання в лавах найбільшої армії резервістів Європи.
Було проведено багато інших реформ, на яких не буду зупинятися детально, а розповім про те, де Україна опинилася у 2025 році.
1. Україна стала найбільшим світовим супермаркетом екологічних продуктів і забезпечила продовольством понад 600 млн людей у світі. Земельна реформа, проведена 2015 року, створила вільний ринок землі, що залучило в український агросектор десятки мільярдів доларів інвестицій і сучасні аграрні технології. Україна перестала бути простим постачальником зернових, створені в Україні сучасні виробництва створили сотні найменувань якісних харчових продуктів, які із задоволенням купують в усьому світі, приймаючи за еталон якості.
2. Україна стала основним виробничим майданчиком Європи, замінивши в цій ролі Китай, Тайвань і Корею. У 2025 році Україна є основним постачальником сучасної якісної продукції легкої та важкої промисловості в Європу.
Починаючи з 2016 року, після реформи держсектору і податкової реформи, яка стала найпрогресивнішою в Європі, в Україну потекли мільярди доларів інвестицій з Америки, Європи та Китаю.
В Україні розміщені найбільші швейні та взуттєві фабрики, машинобудівні заводи та заводи з виробництва електроніки, хімічні компанії та аерокосмічні заводи, сучасні машинобудівні заводи. У цьому країні допомогли хороша логістика, низька вартість високоосвіченої робочої сили, наявність власних енергоресурсів і стабільне податкове законодавство, що стимулює розміщення бізнесу в Україні.
3. Україна — найбільший постачальник енергії для Європи. Уже 2020 року, маючи значні запаси урану (2-ге місце в Європі) та створивши власне виробництво ядерного палива, Україна побудувала 10 сучасних атомних енергоблоків і стала помітним гравцем на європейському енергоринку.
Маючи запаси газу понад 20 трлн м.куб. і одну з найпотужніших газотранспортних систем у світі, Україна до 2020 року залучила $10 млрд. приватних інвестицій, які змогли наростити видобуток газу вдвічі і зробити Україну енергетично незалежною. А починаючи з 2021 року, Україна почала постачати газ на експорт, створюючи відчутну конкуренцію північному сусідові.
4. Україна — найбільший європейський R&D центр. Закономірно, що країна зі стратегією розвитку на 25 років створила всі умови для розвитку нових технологій.
Цьому сприяв не тільки потенціал вітчизняної науки, а й висока освіченість, працьовитість і креатив молодих українських учених.
Відсутність оподаткування для дослідницьких компаній, економіка, що швидко зростає, і порівняно невисокі зарплати науковців залучили в галузь мільярди доларів, і до 2020 року в Україні було відкрито дослідницькі центри Virgin, Microsoft, Huawey, Samsung, Lenovo, Posco, Basf, MTI, Porsche, Boing і багатьох інших компаній.
5. Україна — найбільший європейський транспортний хаб. Четверту в Європі за протяжністю українську залізницю у 2015 році було приватизовано. Європейський інвестор вклав у її реконструкцію понад $30 млрд.
Український ринок, що швидко зростає, і товарообіг із сусідніми країнами потребували ефективної логістики, а реконструкція залізниці стала одним із драйверів прискорення української економіки. Вдале географічне положення, нові швидкісні платні автошляхи, прості митні процедури, наявність морських і річкових портів зробили до 2025 року Україну впливовим торговим центром Нової Європи.
6. Україна — новий центр європейської освіти. Швидкий розвиток економіки України спровокував попит на висококласних фахівців. У 2017 році в країні засновано чотири нові університети. Найкращі міжнародні стандарти освіти, сучасні лабораторії та технічне оснащення ВНЗ, сучасні спеціальності, відносно невисока вартість якісної освіти, привернули до 2025 року до України мільйони студентів, частина яких здобуває освіту дистанційно.
Наявність в Україні потужних R&D центрів постійно підвищує стандарти освіти та створює попит на нові спеціальності.
7. Україна — регіональний фінансовий центр Нової Європи. Успішні реформи, проведені в Україні 2015 року, ліберальне податкове законодавство та ефективні суди зробили країну привабливою для інвесторів.
До 2020 року в економіку інвестовано понад $120 млрд. зовнішніх інвестицій. Економіка демонструє високі темпи зростання, обганяючи Китай і привертаючи інтерес все нових інвесторів.
Україна змогла стати євразійським центром торгівлі сировинними товарами і ціноутворення на зерно, вугілля, газ, електрику здійснюється за підсумками угод на Українській товарній біржі. Цьому сприяє як роль України в глобальному продовольчому ринку, так і унікальна логістика.
Інноваційна галузь, яка бурхливо розвивається в Україні, створює щороку тисячі робочих місць. Молоді компанії активно залучають капітал на Українській фондовій біржі, яка є частиною глобальної мережі New York Stock Exchange. В Україні відкриваються офіси найбільших світових інвестиційних будинків і банків.
8. Україна — центр безпеки країн Центральної Європи. Позаблоковий статус, високоефективна мобільна армія, оснащена сучасним українським озброєнням, і розвиток атомної промисловості повертає Україну до ядерного клубу, що дає змогу країні відігравати важливу роль у гарантуванні безпеки в Європи. Зовнішня загроза простимулювала відновлення українського ВПК і Україна увійшла до ТОП-3 найбільших постачальників оборонних систем у світі.
9. Україна — зразок Нової Європи. Культура, цінності та принципи, які сповідує Україна, активно поширюються Новою та Старою Європою. Українські музиканти, письменники, художники створили новий тренд у Європі та стали мейнстримом. Україна стала модною. Сімейні цінності, духовність — важливі орієнтири українців. Сильні місцеві громади та місцеве самоврядування зробили їхнє життя комфортнішим. В Україні відновилося зростання народжуваності та зростає середній вік життя, Україна лідирує серед європейців за індексом щастя.
Майбутнє України, яке я побачив, вселяє в мене впевненість у тому, що ми впораємося з поточними труднощами, хоч і шляхом неймовірних зусиль. Українці вже усвідомили, що милості чекати нізвідки і потрібно самим робити те, що вважаємо за потрібне і правильне.
Я описав далеко не все. Але головне — це те, що Україна стала сильною країною, в якій живуть щасливі люди.