Про можливість поновлення видобутку самосадочної солі на Тузлівських лиманах повідомив заступник директора однойменного національно-природного парку Іван Русєв.

Він зазначив, що поновити старовинний промисел на Бурнасі, Алібеї та Шаганах у сучасних умовах буде досить легко. Попри те, що у 30-ті роки минулого сторіччя видобуток солі було припинено, технологія не складна. Наразі на території колишнього сольпрому залишилися лише деякі просолені стовпчики та залишки випарників.

Сучасне селище Тузли було засноване після активного розвитку промислу на лимані Бурнас — власне, його назва походить від тюркського «туз» — сіль. Як розповів еколог, зі спаданням весняних вод у червні у озерах випарювання починала накопичуватися сіль і вже у серпні її можна було збирати, виламуючи з дна спеціальними вилами та лопатами.

«На рік могло прийти до 60 000 возів, 15 000 погонщиків, 120 000 голів худоби. За середнім обчисленням, промисловців (тобто покупців) тут буває до 700 чоловік, робітників до 10 тисяч людей, видобуток солі перевищує від 3 до 6 млн пудів», — зацитував Іван Русєв опис промислу, укладений істориком польського походження Аполонієм Скальковським.

Також еколог завважив, що місцеві мешканці й досі періодично збирають сіль з Тузлівських лиманів для власного використання.

«На Тузлівських лиманах навіть під час війни дефіциту солі не буде», — запевнив Іван Русєв та додав, що сіль з’являється на лиманах навіть без втручання людей.