Про це під час брифінгу розповів мер Ізмаїла Андрій Абрамченко.

Він зазначив, що у війні проти України Росія використовує топоніми як ідеологічну зброю. Для ворога це своєрідне маркування територій, на які країна-агресор нібито має право. Перейменування за таких умов є гідною відсіччю ворогові, але його масштаби у деяких населених пунктах є досить великими.

— Сьогодні у місті існує 359 вулиць, провулків, проспектів та інших об'єктів топоніміки. Попередній аналіз цих назв демонструє наявність чужорідного для України наративу. Топонімічний ландшафт Ізмаїла зберігає сотню вулиць та провулків, названих на честь російських та радянських діячів: вчених, митців, історичних персонажів. Це 90 імен, що не мають жодного стосунку ані до історії України, ані до історії Ізмаїла, проте вони є ідеологічною основою імперських амбіцій сучасної Росії. В України є власна історія, власне минуле, власне сьогодення та власне майбуття, — розповів Андрій Абрамченко та пояснив, що деякі імена повторюються двічі: саме тому перейменуванню підлягають сто об'єктів, а не дев’яносто.

Фактично, за словами мера, кожна четверта вулиця чи провулок у місті, мають назви, яких варто позбутися. Він зазначив, що в історії міста вже було кілька етапів перейменувань — протягом найбільшого з них, 2016 року, нові назви в рамках декомунізації отримали 66 вулиць. Заради оптимізації роботи, процес планують проводити у кілька етапів.

Щонайперше, робоча група, утворена управлінням культури та туризму Ізмаїльської міськради, має розробити критерії, за якими аналізуватиме топоніми. Після цього буде складено повний перелік назв, що потребують заміни. Протягом третього етапу мають сформувати пакети пропозицій нових топонімів — мер міста припускає, що заради зручності об'єкти розділять на кілька груп за типами назв, аби затверджувати їх по черзі. У фіналі процесу всі обрані топоніми затвердять депутати на сесії міської ради.

Андрій Абрамченко наголосив, що роль робочої групи, перш за все, технічна: зібрати та проаналізувати пропозиції з урахуванням критеріїв перейменування, ініціювати обгроворення у громаді — наприклад, провести інтернет-опитування та підбити підсумки.

— Історія — це не непохитна догма. Події минулого мають бути переосмислені нащадками та отримати справедливу оцінку з урахуванням подій сьогодення, — зауважив мер, пояснюючи концептуальні критерії нових назв, сформовані з урахуванням рекомендацій міністерства культури України та Інституту національної пам’яті.

Метою нових назв, на думку міського голови, має стати збереження пам’яті про мужнє протистояння українців російській агресії, що відбувається протягом сучасного періоду історії незалежної України, а також — фіксація пам’яті про події Другої світової війни, захисників та визволителів міста. Також він зазначив, що серед міських топонімів мають з’явитися діячі української культури та історії, що сформували Україну як суверенну й незалежну державу, а також — топоніми, що відображають формування Ізмаїла із його фортецею.

На початку травня в Ізмаїлі вже перейменували кілька вулиць та розірвали партнерські стосунки із російськими містами. Також у місті впроваджують політику «десуворовізації» — ім'я полководця Олександра Суворова раніше носив головний проспект міста, школа та музей, також йому було встановлено пам’ятник, долю якого наразі вирішують.

Після нападу РФ на Україну в Одеській області активізувалися декомунізаційні та дерусифікаційні процеси. В Одесі із дороговказа біля мерії прибрали таблички із назвами російських міст та напис із пам’ятника «Слава російській зброї». Мешканці села Зоря звернулись із проханням повернути їм історичну назву, аналогічний процес відбувається й у Суворовській ОТГ. Також у Чорноморську поставили крапку у восьмирічній боротьбі за історично достовірні дати на пам’ятнику загиблим у Другій світовій війні.