Манна небесна

Р адянський народ сприйняв сталінський план зі зміни природи на ура. І не лише через властивий на той час трудовий ентузіазм. Уряд пообіцяв безпрецедентну систему заохочень. Український історик Ганна Чепурда пише, що за виконання лісопосадкових робіт вводилася оплата грошима замість чинних тоді трудоднів — за ними розраховувалася частка кожного працівника у виробітку всього колгоспу, яка виплачувалася здебільшого натуральними продуктами.

За приживлюваність 80% дерев встановлювалася премія 100 руб. за кожен гектар лісопосадок, а за 85-відсотковий успіх — 150 руб. За вцілілі посадки другого і третього років на 80% — додаткова премія 75 руб. за кожен гектар. На роботах у розплідниках за перевиконання плану з вирощування саджанців дозволялося видавати колгоспникам премії в розмірі 50% від вартості позапланової продукції. Бригадирові ж кожної ділянки нараховувалися додаткові 3% від загальної кількості трудоднів, зароблених загоном.

Як у ті роки виглядав звичайний заробіток колгоспника, описує російський історик Олена Євсєєва: "У 1950-55 роках по країні на один трудодень середня видача становила 1,4-1,8 кг зерна, 0,2-0,4 кг картоплі, 1,44-1,88 руб. грошей". Нескладно порахувати, з чим залишався селянин за умови, що мінімальна кількість трудоднів за рік коливалося у межах 150-200. Наведені цифри Євсеєвої — це ще найоптимістичніший зарплатний тариф: у перші повоєнні роки на трудодень отримували по 100-200 г зерна, а грошей селяни геть не бачили.

До того ж у ті часи існувала ще й немислима система податків. У 1947-му в середньому селянський двір у СРСР у рік платив до 370 руб., а в 1951-му — вже 519 руб. Крім цього збору існував ще й продовольчий податок — м'ясом, яйцями, молоком. Навіть за фруктові дерева у власному дворі селянам доводилося платити.