Вчитися треба

Гійом Шойрер, посол Швейцарії в Україні, — про все те, що потрібно для побудови ситої економіки

Мирослава Макаревич

Ми зустрілися з послом Швейцарії Гійомом Шойрером в його резиденції, яка знаходиться у будівлі посольства, на одному із наймальовничіших пагорбів Києва, неподалік від Києво-Печерської лаври.

Посол попросив дозволу привести на його інтерв'ю собаку Тару. Чотирилапий друг швейцарського посла продемонстрував НВ, що він добре вихований. Пес благородної породи родезійський ріджбек дві години уважно слухав розповідь свого господаря, жодного разу не завадивши йому. Ще б пак, адже Тарі пощастило потрапити в пристойну родину.

До України Шойрер прослужив в якості швейцарського дипломата в ПАР, Німеччині, Австрії, Ірані і США. Тепер він живе в Києві. Йому подобається активність талановитих українців. Країну, крім усього іншого, він пізнає за книгами Андрія Куркова, Сергія Жадана, Світлани Алексієвич. Досить часто спілкується з українськими студентами.

Посол Швейцарії захоплюється їхніми талантами і освіченістю і щиро обурюється з приводу відсутності в Україні поваги до закону — як у громадян, так і у високопосадовців. Головну загрозу для України посол бачить в системній безкарності. Такий стан справ гальмує розвиток України. Але ж і Швейцарія не завжди була острівцем добробуту і достатку. У чому ж секрет її нинішнього процвітання? Відповіді на це та інші запитання можуть не вразити вас, але точно спонукають подивитися на Україну, Швейцарію і світ іншим — свіжим і осмисленим — поглядом.

Хто, на ваш погляд, найвеличніший швейцарець?

Назву три імені: Йоганн Генріх Песталоцці, швейцарський педагог-гуманіст (XVIII–XIX), Анрі Дюнан, засновник Міжнародного комітету Червоного Хреста, швейцарський письменник і журналіст. У своїх намаганнях створити організацію, що полегшує страждання людей, він втілив давні швейцарські гуманітарні традиції, які сильні і донині. І третій герой — зовсім з іншої сфери, це наш сучасник, тенісист Роджер Федерер. Колишня перша ракетка світу в одиночному розряді. Освічена, шановна і скромна людина.

В якій країні, окрім Швейцарії, ви хотіли б жити?

В Швейцарії (сміється). Я щиро заявляю, що можу назвати 15-20 країн, де міг би жити (посміхається). Але все ж зупиню свій вибір на рідній Швейцарії.

Порадьте книги швейцарських авторів і поясніть свій вибір.

Фрідріх Райнхольд Дюрренматт, відомий прозаїк, драматург і публіцист. Дуже люблю його роман Візит старої дами. Це книга про справедливість і її відсутність, про невідворотну відплату за старі злочини, про правду... Виділю ім'я нашого відомого драматурга і сценариста Макса Фріша. Нещодавно, вже перебуваючи в Києві, я відкрив для себе чудову поезію Анни Пер'є завдяки вченому Дмитру Чистяку, який переклав вірші швейцарської поетеси з французької на українську. А також хочу акцентувати увагу на іменах сучасних швейцарців: Педро Ленца, його роман Я -воротар (Der Goalie bin ig) і Берфуса Лукаса і його книзі Подорож Аліси до Швейцарії. Молода жінка Аліса, життя якої через хворобу можна назвати хіба що існуванням, звертається за допомогою до лікаря, що практикує евтаназію . Непростий вибір... Гостра тема.

Що для вас є проявом щастя?

Не дуже оригінально, але для мене — це сонячний день, лижі, найкраще за все в швейцарських Альпах, вони у мене на батьківщині найгарніші, зі мною моя сім'я і друзі. І завершується цей день великим застіллям з сирним фондю.

Кому б ви не подали руки?

Заради збереження миру, як дипломат, я подам руку кожному.

— До середини XIX століття Швейцарія була однією з найбідніших країн Європи, тепер вона — одна з найбільш стабільних економік світу з розвиненою промисловістю, високим рівнем ВВП. Коли і як відбувся цей стрибок?

— Освіта в XIX столітті, якщо не раніше, була взята швейцарцями за пріоритет у розвитку країни. Наведу вам як дуже цікавий приклад маленьку книгу Моє життя, написану в середині XVI століття Томасом Платтером. Це історія бідного хлопчика, який народився і живе в Альпах у неписьменній сім'ї. Місцевий священик звернув увагу на допитливий розум дитини і почав вчити її читати і писати. Коли хлопцю виповнилося 16 років, він вирішив стати лікарем. У Швейцарії він не міг отримати належної освіти і вирушив вчитися в Італію, Німеччину і Францію. Він вивчав грецьку і латинь, медицину, в результаті став одним з найбільш успішних лікарів в Європі, навіть був лікарем короля Франції. Надаючи якісну і практичну освіту молоді, можна змінити на краще не тільки історію конкретної людини, але і всієї країни.

Ще одна причина успіху — наші сильні гуманітарні традиції. Ми стали політичним притулком для багатьох інакомислячих громадян із країн-сусідів. Наприклад, перші швейцарські банкіри — це французькі протестанти, вимушені тікати від переслідувань в рідній країні. В якості прикладу можна назвати виробника годинників класу люкс Patek Philippe S. A. Компанія була заснована в середині XIX століття польськими емігрантами Антонієм Патеком і Франсуа Чапеком. Nestle створив німецький інженер. Наш успіх — це комбінація освіченості, кваліфікованої еміграції, імміграції. Ми дізналися, що таке глобалізація, ще задовго до того, як був придуманий і увійшов у вжиток цей термін.

Швейцарія — нейтральна країна. У вас не було воєн з часів Наполеона. Як вдається дотримуватися нейтралітету, коли сьогодні з новою силою зневажається міжнародне право?

— Нейтралітет не означає байдужість до несправедливості, навпаки. Маленька країна поважає міжнародне право. В цьому і полягає безпека Швейцарії. Що стосується анексії Криму, то позиція Швейцарії залишається чіткою: це порушення міжнародного права, і Швейцарія її засуджує.

— У той же час Швейцарія не підтримала санкції, прийняті ЄС і США, проти Росії. Немає такої позиції протиріч?

— Ні. Нейтральній Швейцарії важко пояснювати свою позицію в цій ситуації. Люди швидко все фарбують в чорне або біле, не витримуючи довгих пояснень. При ухваленні антиросійських санкцій з боку Євросоюзу Швейцарія офіційно не запроваджувала санкції, однак вона вжила заходів щодо запобігання обходу санкцій ЄС через територію Швейцарії. До сьогоднішнього дня ми зберігаємо ці обмеження по відношенню до Росії. І вони були прийняті нами, а не ЄС. Ми стежимо за тим, що робить ЄС, і адаптуємо своє законодавство. Швейцарські заходи призвели до такого ж результату, як і санкції. Кінцевий результат один і той же.

— З чинним президентом у Швейцарії цілком звично зустрітися в трамваї, на пошті, в кафе... Швейцарські міністри, наприклад, часто дістаються до роботи на трамваї. Розкажіть трохи докладніше про стиль життя швейцарської політичної еліти.

— Гарна картинка обійшла і вразила світ кілька років тому: швейцарський президент сам, без охорони, асистентів і свити, зі звичайним портфелем стояв і чекав на потяг на звичайній станції. У нас так прийнято. Звичайно ж, в нашій країні безпечно. Часто між політиками і людьми немає дистанції. Це і є позитивним наслідком прямої демократії.

Повертаючись до фотографії швейцарського президента — чому це неможливо в багатьох інших країнах? У керівництві країни всього сім міністрів. Всі вони ефективні і створюють добре налагоджену систему і атмосферу співпраці з бізнесом і громадянським суспільством.

— Все чоловіче населення країни вважає за честь служити в армії і зберігає табельну зброю вдома. Ви теж служили в армії. Що являє собою армія швейцарського зразка?

— Якщо ми хочемо викликати довіру своїм нейтралітетом, значить, ми маємо бути здатні захищати свою нейтральність. Сильна армія дає впевненість державі.

Призову підлягають усі, незалежно від професії чи звання. Винятком є люди, які не можуть служити за станом здоров'я або за своїми переконаннями. Але і таким швейцарцям ми надаємо можливість пройти альтернативну службу на цивільному "фронті": робота в лікарнях, будинках для людей похилого віку, соціальних притулках і т. д. Жінки йдуть в армію виключно на добровільній основі. Але добровольців серед жінок небагато — всього 3-5%.

З 18 років чоловіче населення країни проходить військову службу тривалістю у чотири місяці, а потім по 3 тижні в році (всього 6 разів) до того часу як виповниться 32 роки. Призов на 2-3 тижні кожен рік — своєрідна репетиція, щоб відновити навички та ознайомитися з нововведеннями. Я — офіцер, старший лейтенант артилерії, служив два роки. Мене призвали в 18 років, коли я був студентом-юристом. В армії вдалося значно краще пізнати своїх співвітчизників. Ми багато чому вчилися один у одного, у мене залишилося чимало друзів з того періоду. Швейцарія, як я вже говорив раніше,— країна соціальних мостів.

— Від армії до науки та освіти, про важливість якої ви говорили на початку інтерв'ю. Згідно з доповіддю ООН Global Innovation Index, Швейцарія в шостий раз поспіль визнана найбільш інноваційною країною світу. Розкажіть про традиції швейцарського освіти, про її сильні сторони.

— Ми інвестуємо в освіту, розвиток, інновації — все для наступних поколінь. У нас є два серйозних прославлених навчальних заклади: вищі політехнічні школи Лозанни і Цюріха. Цюріхська політехніка завжди перебувала в ТОП-10 кращих університетів світу, випустивши більше 20 лауреатів Нобелівської премії (Альберт Ейнштейн навчався, досліджував і викладав у Вищій технічній школі в Цюріху), Лозанна — завжди в ТОП-15. Вони — безперечні лідери швейцарських інновацій. Ці вузи підтримуються державою, але мають досить велику автономію. Це важливо. Однак повернемося до витоків, адже все починається з початкової школи. У нас хороші і високооплачувані вчителя. Людина повинна живити пристрасть до викладання, до виховання дітей, тінейджерів.

— Яка середня зарплата у шкільного вчителя у Швейцарії?

— Скажу чесно, не знаю. Середня школа — це компетенція кантонів. Наприклад, у кантоні Женева зарплата вчителя буде вищою, ніж в іншому кантоні. У нас є 26 різних рівнів зарплат по кантонам. Але, думаю, коливається на рівні 6-8 тис. швейцарських франків ($ 5,8–7,8 тис., при середній зарплаті в країні $6,1 тис.). Але це мало що скаже українським читачам, оскільки вартість життя в Швейцарії також є досить недешевою. Але в будь-якому разі це хороша зарплата.

Ще в контексті освіти хотілося б звернути увагу на існуючу в німецькомовному світі цікаву модель: професійне навчання (vocational education). Суть його в тому, що шлях до успіху в 14-16 років лежить не тільки і не завжди через університет. Можна отримати практичну освіту, яка безпосередньо пов'язана з виробництвом.

Відсоток безробіття, зокрема серед молоді, у Швейцарії дуже низький.

В інших країнах я бачу колосальну проблему в перевипуску кадрів з вищою освітою, але без практики і досвіду. Такі фахівці нікому не потрібні.

— Ви нерідко відвідуєте українські вузи. На чому робите акценти в лекціях для українських студентів?

— На зустрічах зі студентами я насамперед прагну подарувати їм інший погляд на Україну. Молоде освічене покоління українців відкрите для світу. Вони глобалізовані, користуються тими самими інструментами, що й їхні однолітки, наприклад, у Швейцарії. Ми активно співпрацювали з покійним нині громадським діячем, професором Богданом Гаврилишиним, з благодійним фондом. Кожен рік він відправляв до Швейцарії групи молодих українців для вивчення досвіду федеративної, децентралізованої європейської держави, яка поважає і дотримується закону. Головне, що є у працелюбної української молоді,— це амбіції і бажання змінювати країну на краще. Ваша молодь не потребує моїх порад.