Сірі кардинали виходять на світло - фото

Сірі кардинали виходять на світло

1 січня 1970, 03:00

Тіньові соратники президента і прем'єра Ігор Кононенко та Андрій Іванчук висловлюють свої версії найбільших корупційних скандалів року

.

Иванчук (слева) и Кононенко редко общаются, хотя и работают вместе – в парламенте

Иванчук (слева) и Кононенко редко общаются, хотя и работают вместе – в парламенте Фото:
Перший друг першої особи
Відео дня

Один з найвпливовіших людей в країні і близький друг президента Ігор Кононенко відповідає на звинувачення на свою адресу і розповідає, що потрібно зробити, щоб в Україну повернулися 2006-2007 роки та бізнесмени знову почали посміхатися

Олег Гавриш, Андрій Юхименко

Громадські активісти, депутати і навіть міністри називають заступника голови фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) Ігоря Кононенка сірим кардиналом нинішньої влади — разом з депутатами прем'єрської фракції Миколою Мартиненком і Андрієм Іванчуком. Їхні колеги в парламенті стверджують, що вони чинять найбільший вплив на ухвалення важливих рішень у фракціях. Навіть більше, їхні імена звучать значно частіше за інших в скандалах, пов'язаних з розподілом фінансових потоків на державних компаніях. У випадку з Кононенком ситуація ускладнюється ще й тим, що він особистий друг і бізнес-партнер президента Петра Порошенка. Вони разом служили в армії, а пізніше з Олегом Гладковським, заступником секретаря Радбезу, володіли концерном "Укрпромінвест". Тому Кононенко, на думку його опонентів, більше за інших підходить на роль одного з горезвісних трьох друзів, яких президент, згідно з методикою сінгапурського реформатор Лі Куан Ю, повинен посадити задля остаточної перемоги над корупцією.

Соратник глави держави довгий час вважав за краще триматися в тіні, намагаючись не коментувати звинувачень на свою адресу — за час свого депутатства він дав кілька інтерв'ю. Але після візиту в Україну віце-президента США Джо Байдена, який, не називаючи прізвищ, наполегливо просив офіційний Київ рішуче взятися за боротьбу з корупцією на найвищому рівні, соратник президента вирішив вийти з сірої зони і розповісти НВ свою версію подій.

.

— Сьогодні в Україні склалася унікальна ситуація, коли лідери політичних фракцій, зокрема БПП, ставлять своїх керівників на держпідприємства, після чого вони спрямовують фінансові потоки на необхідні компанії, і виникає корупційна маржа. Доки це триватиме?

— Я б говорив про інше. Держава — поганий власник і поганий менеджер. Я — прихильник радикальної приватизації та продажу максимальної кількості підприємств у приватні руки. Безумовно, на відкритих конкурсах, безумовно, за прозорою процедурою, безумовно, бажано, щоб ці конкурси були з мінімальною кількістю додаткових умов. Так, сьогодні є думки про те, що не можна продавати державну вартість, сьогодні ми перебуваємо внизу ціни. Ця риторика абсолютно не витримує критики. Коротко поясню чому. Тому що, по‑перше, на сьогоднішній день більше половини підприємств збиткові. З різних причин: через неефективний менеджмент, через можливі корупційні схеми. Друга позиція: на сьогоднішній про це мало говорять, але основні фонди 90% наших державних підприємств зношені. І говорити про те, що ціна цього підприємства зросте, коли кон'юнктура покращиться,— обман. Цього не буде.

— Лідер партії УКРОП Геннадій Корбан звинувачував вас у тому, що ви садите своїх людей на фінансові потоки держкорпорацій. Конкретно говорив про енергогенеруючу держкомпанію Центренерго, Одеський припортовий завод (ОПЗ), Укртранснафту, Укргідроенерго і Укргазвидобування. У БПП якась квота на держпідприємствах? Де сидять ваші люди?

— Щодо призначення керівників держпідприємства квотний принцип відсутній. Ба більше, призначення таких керівників — повністю прерогатива Кабміну і прем'єр-міністра. І документи за призначенням керівництва готуються в надрах Кабінету міністрів. Що ж стосується обвинувачення пана Корбана — це просто брехня. І коментувати її не має сенсу.

— Чому?

— Тому що довіра до слів головного рейдера країни має бути відповідною, тобто ніякою.

На нинішнього президента впливати досить складно

— Повертаючись до Укртранснафти. Якщо ви знаєте, її колишній керівник Олександр Лазорко, якого багато хто вважав лояльним до Ігоря Коломойського і якого, за словами самого Коломойського, змістили з посади ваші люди, зараз в Лондоні і намагається отримати політичний притулок. Ви розумієте, що якщо він його все‑таки отримає, то Захід фактично визнає, що у нас йдуть політичні переслідування в країні?

— Я не готовий коментувати. Більше того, я не знайомий з фабулою або кримінальною справою щодо Лазорко. Щодо будь-яких звинувачень і розслідувань моя позиція досить чітка. Якщо у якогось громадянина є інформація, в його обов'язки входить написати заяву про злочин, звернутися у відповідні правоохоронні органи. Далі — розслідування, суд, виявлення винних, закріплення доказів і покарання тих, хто винен. Я б дотримувався такої позиції з усіх тих чи інших порушень закону.

— І в призначення керівників Центренерго, Укртранснафти, Укргідроенерго і Укргазвидобування ви теж не брали участі?

— Я стверджую, що це неправда. Наприклад: щодо Одеського припортового, коли дійшли до якоїсь конкретики і назвали прізвище Ольги Ткаченко, за їхнім твердженням — члена наглядової ради, нібито пов'язаною зі мною,— з'ясувалося, що такої людини взагалі немає в наглядовій раді! А щодо інших об'єктів навіть прізвищ не було названо.

— Пролунали звинувачення, що на ОПЗ укладалися невигідні для держави контракти.

— Я — людина з бізнесу, довіряю цифрам та балансах. Мені так часто журналісти ставили запитання щодо Одеського припортового заводу, що мені довелося зібрати про нього певну інформацію. Так от, протягом чотирьох кварталів завод вперше за чотири останні роки став прибутковим. Після цього у мене запитань до керівника заводу не залишилося. Це при тому, що ринок хімдобрив останніми роками падає. Завод був збитковим, а став прибутковим. Що перевіряти? Де завдається шкода державі?

— Якщо на цих підприємствах немає представників БПП у керівництві і ніхто там не "пиляє" бюджет, то чому вони досі не приватизовані?

— По-перше, цей процес законодавчо досить забюрократизований. Приватний момент: тендерна процедура з вибору оцінювача, час тендеру становить 90 днів. Та існує ще ціла низка процедур. Я думаю, на цю тему докладніше можна і потрібно поспілкуватися з головою Фонду держмайна Ігорем Білоусом. Але я б поки на цьому етапі не критикував його голову, бо він тільки недавно почав працювати.

© УНІАН

ПЕРШІ З ПЕРШИХ: Голова фракції БПП Юрій Луценко (праворуч) і його формальний заступник Ігор Кононенко обговорюють роботу цієї найчисленнішої політсили Верховної ради

— Білоус в червні обіцяв, що продасть ОПЗ у вересні-жовтні. Вже грудень.

— Думаю, він поквапився — це неможливо з точки зору законодавства. Так воно у нас прописане. Так, безумовно, цю процедуру можна радикально спростити. Але тоді ми можемо наразитися на критику, що додали корупційних ризиків при поспішній приватизації. Істина, напевно, десь посередині. Я думаю, що ОПЗ можна виставити на продаж у першому кварталі 2016‑го. І наголошую: все залежить від заявок, від покупців.

— У міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, який потрапив у Кабмін за квотою БПП, системний конфлікт з ДТЕК, компанією Ріната Ахметова. І у вас, начебто, теж конфлікт з ДТЕК. Тому що останній належить компанія Нафтогазвидобування, якою колись володіли ви і Порошенко. Але її забрали у вас. І серед експертів побутує думка, що ви хочете її повернути, а ДТЕК і Ахметов не погоджуються. У вас через це йде війна, і Демчишин допомагає вам "валити" ДТЕК.

— У мене особисто немає ніяких конфліктів ані з ДТЕК, ані з ким-небудь ще.

Існують проблеми взаємодії державних структур не тільки з ДТЕК, а взагалі з великим бізнесом, який працює в паливно-енергетичному комплексі, обленерго, генеруючими компаніями. Одна з проблем — формування тарифу, яке залежить від регулятора — Нацкомісії з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ). Чому згадують Демчишина? Напевно, тому що Демчишин був головою НКРЕКУ перед тим, як перейшов у міністерство. А взагалі, міністерство якогось великого впливу на приватний бізнес не має.

— Демчишин казав нам про те, що йому не подобається, як люди Ахметова показують собівартість вугілля на шахтах ДТЕК. Він особисто вникав у цю ситуацію.

— Є позиція міністра — відповідати за політику галузі. Що стосується ДТЕК, то в попередній період були перекоси у формуванні тарифу на теплову енергетику. Зараз диспропорції відрегульовані. Я вважаю, що на сьогоднішній до ДТЕК можуть бути запитання хіба що в Антимонопольного комітету: наскільки частка, яку вони займають на ринку, відповідає законодавству. Як у генерації, так і в дистрибуції. Але це питання до Антимонопольного комітету.

— А щодо Нафтогазвидобування?

— Справді, колись давно в групі [Укрпромінвест] був такий актив. І, дійсно, його в Укрпромінвесту забрали рейдерським шляхом. Чесно кажучи, я на сьогоднішній день якоїсь судової перспективи його повернення не бачу, враховуючи, що відтоді минуо досить багато часу. Друга позиція: якщо ми цим будемо займатися, то з урахуванням політичних позицій нас з усіх боків звинуватять.

— Ви, як близька до президента людина, знаєте, як на нього впливає бізнесмен Костянтин Григоришин? Люди з галузі кажуть, що він поставив своїх людей в Укренерго, які закуповують трансформатори для держави за завищеними цінами.

— Тендер на трансформатори не відбувся. На сьогоднішній день раз тендер не відбувся, то і ціни немає. Тому фраза завищена ціна просто не відповідає дійсності. Це чутки.

— А чому не відбувся?

— Складно сказати. Це питання треба поставити менеджеру компанії. Дійсно, на вересень був призначений тендер, він не відбувся. Там були якісь причини.

— Галас зчинився в пресі, тому і не відбувся.

— Я думаю, не через галас, а з якихось процедурних причин.

— Григоришин в інтерв'ю НВ говорив про те, що буває на нарадах у президента, активно бере в них участь.

— Я не готовий коментувати переміщення і ділову активність Григоришина. Але, знаючи президента майже тридцять років, можу з упевненістю сказати: на нього впливати досить складно.

— А ви впливаєте?

— Ні, звісно.

— Вам приписують ту саму роль сірого кардинала, яку свого часу грав Віктор Балога для Віктора Ющенка чи Віктор Медведчук для Леоніда Кучми — відгородили президента від дійсності.

— Це міф, який завзято поширюють ЗМІ. Президент — публічна персона. Ви бачите його виступи, чуєте риторику. Це сильна, вольова, розумна і самодостатня людина, яка ретельно обдумує будь-яке рішення. Ви взагалі вірите, що на Петра Олексійовича Порошенка хтось може кардинально впливати? Це неможливо.

.
— Вас звинувачують ще й у тому, що ви за хитрою схемою придбали у комунальної влади Києва гектар землі в самому центрі, на Печерську, за 8 млн грн при ринковій ціні в 200 млн грн.

— Насправді мені належать 46 соток на Печерську. 2004 року був підписаний мером Олександром Олександровичем Омельченком інвестиційний договір з кооперативом з 11 чоловік. На цьому місці була напівзруйнована база Зеленбуду Печерського району. У мене навіть десь в архівах залишилися фотографії того часу. Кооператив узяв на себе зобов'язання побудувати з нуля і передати місту нову базу Зеленбуду і після виконання цих зобов'язань — це класичний інвестдоговір — отримати у власність старий майновий комплекс. Кооператив повністю виконав зобов'язання: на сьогодні біля Південного мосту стоїть нова сучасна база. У 2009 році рішенням сесії кооператив передав її місту. Вартість будівництва становила близько 27 млн грн, що за тим курсом — 1:4,7 — перевищує $5 млн. Плюс було сплачено $500 тис. ПДВ при передачі, тобто ще й бюджет отримав чималу суму.

Кооператив свої зобов'язання виконав. І коли кажуть, що ця земля дісталася безкоштовно, то це "безкоштовно" коштувало $5 млн. На це є підтверджуючі документи.

Далі кооператив на законних підставах, маючи договір і вступивши у володіння майном комплексу, приватизував цю землю. І зробив з нею те, що захотів,— роль держави закінчилася.

Тому говорити, що земля вкрадена,— значить, безсовісно брехати.

— А якою була б ринкова ціна такої ділянки?

— У 2004 році вона була значно нижче тієї, за яку вона фактично обійшлася кооперативу. Якщо вважати з 2009 року, за фактом передачі, то це було на 25% дешевше. Але для цього й існує інвестпроект, тому бізнес і вкладає гроші, несе певні ризики, відповідає за це, витрачає час на будівництво нової бази.

У мене є право пишатися цим інвестпроектом, тому що він — один з небагатьох в ті роки, який взагалі був доведений до кінця.

Тому, коли це все перекручують з точністю до навпаки, розумієш, що ми все‑таки живемо в королівстві кривих дзеркал. Я всю цю інформацію неодноразово давав ЗМІ. Але ця частина зазвичай опускається, а залишається тільки те, на чому можна зробити сенсацію... Так, 9 млн грн — це те, що у мене в документах, коли я купував на фізичну особу. Але випускається те, що за кооператив була погашена частина кредитів, які він брав під будівництво. Але це вже деталі. Тому що ключове — це те, що отримала держава. А вона отримала майно на $5 млн.

У нас критика влади набуває гіпертрофованих форм

— У вас є амбіції потрапити у Кабінет міністрів, якщо він буде переформатований, і в якій ролі?

— У мене на сьогоднішній день є амбіція дійсно створити умови для бізнесу в цій країні, які дозволять йому рости. Коли з підприємцями спілкуєшся на тему бізнесу і згадуєш 2006-2007 роки, всі одразу розслабляються, на обличчі з'являється посмішка. Бо тоді дійсно був бум інвестицій. Ми пам'ятаємо, як у нас зростали банки, за якими цінами вони продавалися. Ми пам'ятаємо ці угоди злиття/поглинання. Чергу інвесторів у країну, приплив валюти. Бажання, мрія — повернути ці умови. В принципі, це реально.

Сьогодні багато говорять про мій можливий перехід в уряд. Але конкретних пропозицій не було. Будуть конкретні пропозиції — буду визначатися. Але цікава не посада, а коло обов'язків, повноважень і те, що ти можеш зробити. Простий свіжий приклад — Валерій Вощевський, віце-прем'єр. По суті, віце-прем'єр, але повноважень не було. Раніше свого часу і Хорошковський мав обмежені повноваження. Ось це гучна посада, а немає можливості щось зробити. Безумовно, такий статус не цікавить. Якщо буде пропозиція — якесь коло обов'язків і можливість реформування... В чому я розбираюся? Це реальний сектор економіки. Якщо буде пропозиція попрацювати там, то я буду аналізувати. Це може бути цікаво.

— Щодо Петра Порошенка: його часто критикують за те, що йому належить Roshen, величезна корпорація. Критикують за те, що це не дуже схоже на сучасного політика демократичної європейської країни. У жодній іншій країні Європи немає президента, який володіє такими статками і ніяк не може їх продати. Як ви це оцінюєте?

— Владу критикувати можна. Це відбувається не тільки у нас. У всіх країнах частина населення, ЗМІ владою незадоволені. На мій погляд, у нас це набуває якихось гіпертрофованих форм. З одного боку, це теж ефективно, тому що при стагнації економіки незадоволених більше. З іншого — це стимулюється певними політичними силами і великим бізнесом. Я не люблю слово олігарх, оскільки вважаю, що воно у нас набуло спотвореного сенсу. Частина великого бізнесу, якому не подобаються ті правила гри, які декларує і намагається відстоювати президент, теж провокують або стимулюють критику влади. Щодо активів: президент прийшов з бізнесу. Про це всі знали. Народ України голосував за президента і бачив активи, бачив декларацію. Так, є зобов'язання президента продати свої активи, він про це публічно заявив. Він уклав договір з відомою компанією. На сьогоднішній день цей процес йде. Корпорація Roshen — великий бізнес. Його вартість — сотні мільйонів доларів. По-перше, такий бізнес швидко не продається в принципі, по‑друге, через нестабільність і стагнацію економіки в нашій країні будь-який бізнес продати досить складно, щоб не сказати неможливо. Але він виставлений на продаж, і цей процес триває.

— Це цікаво. Тому що державний ОПЗ намагаються продати, а його бізнес не продається.

— Одна справа, коли продається державне підприємство і є ідеологія — не продажу за супермаксимальну ціну, а передачі в руки ефективного власника, який збільшить робочі місця, сплатить податки. Це логіка держави. Логіка приватного власника інша. Приватний власник, який продає ефективний бізнес, все‑таки хоче отримати за нього максимальну ціну.

.

.

СТАРЫЕ СВЯЗИ: Скандально известный народный депутат Олесь Довгий (справа) остается соратником Игоря Кононенко с тех пор, как они вместе дебютировали в политике в команде Леонида Черновецкого в Киевсовете

СТАРЫЕ СВЯЗИ: Скандально известный народный депутат Олесь Довгий (справа) остается соратником Игоря Кононенко с тех пор, как они вместе дебютировали в политике в команде Леонида Черновецкого в Киевсовете Фото:
З'явився на світ

Близький соратник прем'єра Андрій Іванчук перервав мовчанку і розповів, що робив з Арсенієм Яценюком в минулому, що робить з держкомпаніями в сьогоденні і що зробить з Міхеілом Саакашвілі в майбутньому за те, що той звинувачує його в корупції

Христина Бердинських

.

.

Донедавна депутат Андрій Іванчук залишався невідомий широкій громадськості. Він не ходив на ток-шоу, не виступав на брифінгах, а спілкувався з пресою всього кілька разів у житті. І це притому, що 42‑річний Іванчук — заступник очільника фракції Народний фронт (НФ) і голова комітету з питань економічної політики. А ще — один із найближчих друзів прем'єра. З Арсенієм Яценюком він знайомий понад 30 років, вчився з ним в одному університеті і створював разом з ним свій перший бізнес — юридичну фірму. Коли Яценюк почав злітати по політичним сходам і займати високі посади - міністра економіки, а пізніше спікера, в держсекторі почав робити кар'єру і Іванчук. А в 2009‑му він зайнявся створенням партії Яценюка Фронт змін.

Після Євромайдану, коли його товариш очолив уряд, перед Іванчуком відкрилися блискучі перспективи. Але з легкої руки деяких політиків його регулярно почали звинувачувати в причетності до корупційних схем на держпідприємствах.

НВ навіть винесло соратника Яценюка на обкладинку — як одного з трьох сірих кардиналів нинішньої влади — в компанії з однопартійцем Миколою Мартиненком і представником Блоку Петра Порошенка (БПП) Ігорем Кононенком.

На початку грудня, напередодні візиту в Україну віце-президента США Джо Байдена, губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі вніс Іванчука в список головних корупціонерів країни.

Після цього Іванчук вирішив, що час мовчати минув.

Він дві години розмовляв з НВ на серйозні теми у приміщенні комітету економічної політики Верховної ради на Великій Житомирській, попередньо вивчивши біографію кореспондента НВ: "Треба ж знати людей, які хочуть посадити мене у в'язницю".

.

— Розпочнемо з останніх подій у парламенті. Ви досить жорстоко били нардепа від БПП Олега Барну, який спробував забрати Яценюка з трибуни [все відбулося у залі засідань Верховної ради під час виступу прем'єра за підсумками року роботи]. Ви перед Барною вибачилися?

— Я б його не бив, якби не було цього інциденту [нападу на прем'єра] — я взагалі‑то дуже спокійна людина. Що стосується моєї реакції, вважаю, що вона була адекватною у тій ситуації, в якій знаходився парламент в той день.

— Ви на Барну накинулися, коли його вже відтягли від Яценюка.

— Цього я не бачив, був біля вхідних дверей. Навіть у найстрашнішому сні не міг уявити, що таке станеться. Це був шок. Коли люди думають, що вони можуть говорити мовою м'язів, це неправильно.

— Зараз топ-тема для Ради і ЗМІ в Україні — це корупційний скандал, пов'язаний з Миколою Мартиненком, представником вашої фракції. Ви сидите поруч в парламенті і напевно цю ситуацію обговорюєте. Нещодавно Мартиненко вирішив скласти з себе депутатські повноваження через скандал. Він самостійно прийняв це рішення чи на прохання Яценюка?

— Такі люди, як Микола Володимирович [Мартиненко], рішення приймають самостійно. Це самодостатній політик, він вже багато разів демонстрував, що готовий відповідати за свої вчинки. Рішення він прийняв сам. Більше того, я, наприклад, не підтримував це рішення.

— Чому?

— Коли тебе звинувачують у ЗМІ — це не тягне за собою жодних юридичних наслідків. Потрібно, звичайно, реагувати, проходити всі слідчі дії. Чому я був проти? Тому що за регламентом у нас є механізм притягнення народного депутата до відповідальності: Генпрокуратура звертається до парламенту з поданням про зняття депутатської недоторканності, наступним кроком може бути дозвіл на арешт. Юридично всі механізми прописані. Але він прийняв рішення [про здачу мандата], тому що розумів: йде дискредитаційна війна проти НФ, проти уряду. Звинувачення ніхто не збирається доводити, вони спрямовані лише на дискредитацію.

— Швейцарська прокуратура підтвердила НВ, що у неї існує кримінальна справа, по якій підозрюється в корупції Мартиненко. Швейцарці три рази направляли листи в Генпрокуратуру, передали основні докази. Не можна говорити, що це дискредитація.

— Документи потрібно перевірити. Для цього є слідство. Але зараз події 2012 року, коли Микола Володимирович був в опозиції, стають основою публічних звинувачень. Я вважаю, що необхідно дочекатися юридичного рішення. Джерелом всього цього [справи Мартиненка] був режим Віктора Януковича і його оточення. Микола Володимирович попросив мене особисто проголосувати за [складання його мандата]. Хоча я дуже сумніваюся, що навіть після того, як буде доведена його невинність, хтось понесе за це відповідальність.

© УНІАН

ТЕОРІЯ ЗМОВИ: Андрій Іванчук (праворуч) вважає, що проти його давнього товариша Арсенія Яценюка плетуть змову

— Ви були на нещодавній зустрічі президента з фракцією НФ?

— Був.

— Що там обговорювали?

— Фракція висловила президенту свою стурбованість ситуацією в політичних елітах і тим, що останнім часом відбувається в медіапросторі і як це відбивається на єдності команди.

— Ви маєте на увазі, що партнери по коаліції критикують прем'єра?

— Критика — це нормально. Але коли звучать фейкові звинувачення, націлені на дискредитацію,— це дуже небезпечно. Ми сказали президентові, що нам як ніколи необхідні узгоджені дії двох фракцій для прийняття Податкового кодексу та бюджету на 2016 рік.

— Ви зачепили тему бюджету. Депутат від БПП Сергій Лещенко писав, що в минулому році бюджет приймався 29 грудня о 5 ранку у великому поспіху, зокрема через те, що ви летіли на відпочинок у цей день.

— Це дитяче формулювання. 450 народних депутатів враховували б, куди я хочу летіти? Були цілодобові переговори, в 5 ранку вони закінчилися, ми досягли консенсусу. Чому такий поспіх? Після прийняття бюджету країни необхідно прийняти ще місцеві бюджети. Ми дійсно тоді кілька днів вели цілодобові переговори.

— Ви знайомі з Яценюком більше 30 років. Ваші біографії нерозривно пов'язані. Коли він був міністром економіки, ви стали віце-президентом Енергетичної компанії України. Після, коли він став спікером Ради, ви очолили Укрінтеренерго — держоператора з експорту електроенергії. Чи просував вас Яценюк на ці посади?

— Це може бути темою окремого інтерв'ю. Це довга дискусія, і вона стосується минулого.

— А коротко можете відповісти? Ви потрапили на держпідприємства тоді, коли Яценюк обіймав вищі державні посади.

— Коли Арсеній Петрович був міністром економіки, у нього виникла суперечка з міністром енергетики з приводу того, чому українська електроенергія продається на експорт нижче базової ціни оптового ринку. Міністр енергетики сказав, що нічого не може зробити, там мафія. На що Арсеній Петрович відповів: якби хотіли, підняли б ціни. Міністр заявив: якщо ти такий розумний, запропонуй, хто може прийти і навести порядок. І мене покликали. Там була шалена корупція. Яценюк вивчив мою доповідну записку і підписав наказ міністра економіки, який дозволяє встановити індикативні ціни в два рази вищі, ніж були. Експорт української електроенергії став прибутковим для оптового ринку українських енергетичних компаній, а не тільки для посередників.

Я думаю, що у Саакашвілі і Григоришина є домовленість відправити Яценюка у відставку будь-якою ціною

— Вас постійно звинувачують у причетності до корупційних схем у госмонополісті — компанії Укрспирт. В інтерв'ю НВ про це говорив Ігор Швайка, колишній міністр АПК, якому формально підпорядковувалась компанія. Яка ваша роль в Укрспирті?

— Після революції Міністерство агрополітики очолив Швайка і призначив на посаду директора Укрспирту Михайла Лабутіна. Закінчилося це тим, що правоохоронні органи порушили цілу купу кримінальних справ і розкрили багато схем. Керівника Укрспирту взяли під арешт, але при дивних обставинах він був викрадений з лікарні і зараз ховається десь за кордоном. І в якості помсти за те, що МВС і прем'єр виступили з жорсткою заявою, вони у всьому звинуватили Іванчука. Якби Іванчук мав якесь відношення до Укрспирту, ми б про це почули від співробітників прокуратури, а не від чиновника, який переховується від слідства.

— Хто ж тоді кришував корупцію в Укрспирті?

— Це була квота Швайки. Він, наскільки я знаю, представник партії Свобода. Укрспиртом, координацією роботи, наведенням там якихось порядків або заворушень займалися представники цієї політичної сили. Вони звинувачують мене в тому, що я мав якусь причетність до Укрспирту не в той період, коли вони там працювали, а в часи Януковича. Я тоді був в опозиції, і все, що було пов'язано з моїм прізвищем, підлягало знищенню.

— Чому ви не подали в суд на Швайку? Ви ж на Міхеіла Саакашвілі, який публічно звинуватив вас у корупції, до суду вже подаєте?

— Зі Швайкою та Лабутіним розберуться правоохоронні органи. Після дострокових парламентських виборів змінилося керівництво міністерства і Укрспирту.

Нещодавно в Одесі на форумі губернатор Одеської області заявив, що з Укрспирту вкрали 240 млн грн, і бенефіціаром [всього цього] — Іванчук. Я був в шоці. Підходжу на раді реформ до Саакашвілі і кажу: навіщо ви так нагло брешете? А він мені: я збрехав?

По-перше, я не бенефіціар — це держпідприємство. По-друге, в публічному доступі є інформація, що Романа Іванюка [керівника Укрспирту] рекомендував на посаду глава Адміністрації президента.

Є звинувачення Швайки, Лабутіна і зараз Саакашвілі. Звичайно, після всього цього Іванчука можна запідозрити, що він має відношення до Укрспирту.

Перша реакція Свободи в мою адресу була, коли я виступив за приватизацію Укрспирту. Це не має відношення до Саакашвілі, думаю, він просто дуже хоче стати прем'єр-міністром. І все, що пов'язано з Яценюком і його оточенням, він разом з партнером по цьому проекту [працюючим в Україні російським бізнесменом Костянтином] Григоришиним нещадно критикує.

— Саакашвілі і Григоришин — партнери?

— Гадаю, так. Узгоджені їхні дії з дискредитації влади, з розхитування недовіри до уряду. Я думаю, що у них є якась домовленість відправити Яценюка у відставку будь-якою ціною. Але нехай це буде на їхній совісті.

— Так ви подали в суд на Саакашвілі?

— На Саакашвілі я подав у суд значно раніше — коли він в ефірі одного з центральних каналів в неадекватній, на мій погляд, манері кричав, що Іванчука потрібно посадити у в'язницю. Розумієте, у мене є батьки, знайомі, друзі. Існує презумпція невинності, не може людина поєднувати в собі функції генерального прокурора і верховного судді. Мені це нагадує часи Сталіна, коли будь-яку людину можна було зробити винною заочно.

— На якому етапі зараз процес?

— Минулого вівторка було перше засідання, захист Саакашвілі сказав, що вони не встигли ознайомитися з документами, тому суд перенесено на 20 січня.

— Я була на Антикорупційному форумі в Одесі, де Саакашвілі зробив низку сенсаційних заяв про корупцію національного масштабу, і там дійсно більшість звинувачень стосувалися прем'єрської команди. Вам не прикро, що Саакашвілі не згадав жодної людини з близького оточення президента? Того ж Ігоря Кононенка, депутата і колишнього бізнес-партнера Порошенка, про якого кажуть, що він впливає на деякі держпідприємства?

— Мені все одно, чиї прізвища і з чийого оточення він називає. Я вважаю, що губернатор не має права займатися звинуваченнями. Якщо у тебе є докази, береш офіційний бланк і відправляєш до генпрокурора, повідомляєш про це також журналістам, якщо не довіряєш генпрокурору. А так йде кампанія по дискредитації влади, нагнітанню істерії в суспільстві, мовляв, всі погані і все крадуть.

— Вас звинувачували в тому, що ви блокували ухвалення законопроекту, який обмежує кворум для акціонерних товариств в інтересах мільярдера Ігоря Коломойського.

— Ви, напевно, вже знайомилися з інтерв'ю, яке раніше давав я, та іншим, що давав пан Коломойський. Він сказав, що у Іванчука немає ніяких акцій та корпоративних прав [разом] з ним.

— Але він називає вас своїм партнером.

— Для мене з моєю юридичною освітою — це нонсенс. Не мати акцій та бути партнером — це як?

— Коломойський бреше?

— До нього вже зверталися за коментарями журналісти. Я говорю тільки про себе. Закон про статус народного депутата обумовлює: якщо ти є акціонером якоїсь компанії під час депутатства, ти передаєш її в управління. Не треба ховатися і боятися. Якби в мене були акції, я б від цього не відхрещувався, а навпаки, робив би цю інформацію публічною.

— Коломойський вже кілька разів про вас говорив. Спочатку він зізнався журналістам, що ви пов'язані компанією Техінсервіс. Зараз він не називає фірму, але каже, що це біоетанол. На чому ґрунтується ваше партнерство?

— Ні на чому. Не треба це ніяк називати і перекручувати. Дійсно, до нас в комітет надійшов законопроект №1.310, який у парламенті прозвали законопроектом проти Коломойського. Але цей закон називався не проти Коломойського або [держкомпанії] Укрнафти [в якій у власника Привату мажоритарний пакет]. Там було "про зменшення кворуму на загальних зборах акціонерних товариств", де кворум знижувався з 60%+1 акція до 50%+1 акція. Коли цей закон внесли, почали роздмухувати істерію. Я читав юридичне обґрунтування тексту і сказав від імені комітету, що цей закон працювати не буде. Я також заявив, що фракція НФ буде голосувати за третій законопроект [було три альтернативних законопроекти], який більш оптимальний і який уряд може реалізувати, навіть якщо виконувати завдання, про яке всі говорять. Хоча це неправильно, коли закони приймають проти персоналій. Тоді мене звинуватили, що я — партнер Коломойського, взяв у нього гроші. Ми з урядом розробили інший законопроект, комітет швидко його розглянув, і зал проголосував.

— Чому ж Коломойський продовжує називати вас партнером? Коли ви з ним познайомилися?

— Я з ним познайомився відносно недавно, в кінці 2012‑го.

Я не лізу в дискусію, коли він про мене щось говорить, тому що бачу, що відбувається. Того ж Коломойського демонізували. Всі забули, що було рік тому, і зараз всі говорять, що Коломойський — це зло, налаштовують проти нього суспільство. Я в це не граю.

— Ви були бізнес-партнером братів Келестіних?

— Був.

— Одного розшукував Інтерпол, другий теж невідомо де. Їх підозрювали в махінаціях при постачанні цукру державі. Ви знаєте, де вони і що з ними?

— До 2005-го року у нас був спільний бізнес. За той період все було нормально. Потім я продав акції, і вони займалися бізнесом самостійно. Це двоє братів з Івано-Франківської області. Я не можу коментувати їхні дії або статус, в якому вони перебувають.

— Але вони кидають тінь і на вас також.

— Чому? Мене постійно звинувачують в тому, що я маю причетність до певних бізнесів. Коли у мене є знайомі або навіть якісь друзі і вони займаються бізнесом, комусь відразу хочеться зробити мене акціонером чужого бізнесу. Я б ніколи його не ховав. З ними [Келестіними] відтоді я не маю жодних відносин. З одним з братів іноді спілкуюся. У мене навіть його дочка працювала помічницею. Відмінниця, писала дисертацію.

— Ви читали про свою причетність до портового бізнесу та Асоціації морських портів?

— Хтось колись мав до мене відношення і зараз десь працює, і у зв'язку з цим Іванчук — друг прем'єр-міністра і голова комітету — теоретично може на щось впливати. І це все пов'язується воєдино, щоб мене звинуватити. На Іванчука навішали ярликів — сірий кардинал, який займається якоюсь корупцією, але немає жодного доказу. Ви теж у своєму журналі сказали, що я входжу в топ-10 людей, яких треба посадити у в'язницю, але немає жодного документа. Тільки чутки і розмови.

— Чому я запитала про Асоціацію морських портів: сайт Наші гроші писав, що її очолює Андрій Амелін, який раніше керував Миколаївським цукровим заводом, засновником якого була ваша дружина.

— А ви прочитали, в якому році це було? Це 2007 рік. Я зайшов на реєстр, тому що сам цього не знав і не пам'ятав, але розумів, що журналісти просто так не напишуть. У 2007 році підприємство було зареєстровано і ліквідовано. Іванчук став депутатом у 2012‑му. Які до мене можуть бути питання? До діяльності Амеліна я не маю ніякого відношення. Потрібно розбирати конкретні факти. У цій статті написано про якісь зловживання [про підвищення тарифів на днопоглиблення]. Я думав навіть написати депутатський запит, але якщо цим вже займаються журналісти...

— Так напишіть. Це відразу зніме з вас всі підозри щодо цих тарифів.

— Поставте себе на моє місце: я не можу на все реагувати.

— Я б не сказала, що так вже багато інформації про ваші зв'язки.

— Її про мене взагалі нема, її вигадують. Ще два роки тому я розумів, що шила в мішку не сховаєш. Ми всі перебуваємо під великим мікроскопом.

— Ви дружите з бізнесменом Леонідом Юрушевим [якого називали спонсором НФ]? Чи ви партнери?

— Ми давно знайомі, з 1998 року. Був період, коли ми часто бачилися, але останній рік майже не спілкуємося. Це факт. Колись, у 2009-2010 роках він, коли ми були в опозиції, офіційно її підтримував. Я йому за це вдячний. Він дуже сильна і неординарна особистість, але так склалися обставини, що останній рік ми не спілкуємося.

.

ЖИЗНЬ ПОД МИКРОСКОПОМ: Андрей Иванчук, по его словам, ощущает себя объектом напряженного внимания со стороны журналистов и недоброжелателей
ЖИЗНЬ ПОД МИКРОСКОПОМ: Андрей Иванчук, по его словам, ощущает себя объектом напряженного внимания со стороны журналистов и недоброжелателей Фото:

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X