Позолотили рученьку - фото

Позолотили рученьку

19 липня 2018, 09:00

Антверпен - діамантова столиця Європи, яку наповнили новим сенсом євреї, що "понаїхали"

Антверпен — діамантова столиця Європи, яку наповнили новим змістом євреї, що "понаїхали", аби разом з такими само індусами, які "понаїхали", задовольнити непереборну тягу до розкоші американців, китайців і всього оточення

Відео дня

Шимон Бріман



У телефоні антверпенського ювеліра Йосефа Вайса — незліченна кількість фотографій діамантів, що лежать поверх гарної жіночої кисті. "Чому саме на руці?" — цікавиться журналіст НВ. "Багатим китайським покупцям більше подобається, коли красивий камінь лежить на жіночій ручці з гарним манікюром",— пояснює Вайс.

Рука — гарна і не дуже — це важливий символ Антверпена. Місцева легенда свідчить, що в давнину злий велетень Антигон грабував у цих краях кораблі та відрубував морякам руку. Але відважний римський воїн Сільвіус Брабо в поєдинку здолав лиходія, відрубав йому руку і викинув її на берег місцевої річки Шельди.

Hand werpen — у перекладі з фламандської означає кидати руку. Легенда стверджує, що так і з'явилося у цього другого за величиною бельгійського міста його ім'я — Антверпен. А фонтан з героєм Брабо, який кидає руку велетня, сьогодні прикрашає середньовічну площу перед ратушею.

Поруч з нею — знаменита вулиця Pelikaаnstraat, перша лінія діамантового кварталу Антверпена. Вона притягує як заїжджих роззяв, так і місцевих завсідників. Діаманти білі, блакитні, рожеві, в золоті і без, великі, середні і малі. “Ціна діаманта не завжди визначається його розміром,— повчає Вайс.— Іноді рідкісний рожевий або блакитний діамант — наприклад, рівня Fancy або Vivid Blue — може піти на аукціоні $2,5–3 млн за карат". Йосеф Вайс, для близьких просто Йоссі,— продовжувач однієї з найстарших у світі династії ювелірів алмазної індустрії бельгійського Антверпена.

Тут, на площі трохи менше 1 кв. км, розміщені основні ювелірні майстерні та крамнички. І золоті руки таких фахівців, як Вайс, забезпечують 5% бельгійського експорту. Це чимало. Бельгія експортує близько 80% від свого ВВП. А ВВП Бельгії, країни розміром з Київську область, вчетверо вищий, ніж український.

Всередині всієї цієї антверпенської розкоші кипить інтернаціоналізм. За даними Антверпенського світового алмазного центру (AWDC), представники понад 70 національностей працюють на цій багатоголосій діамантової біржі світу. Між різноманітними європейськими та азіатськими мовами досить виразно пробивається Близький Схід у вигляді івриту і Західна Україна у вигляді ідишу.

— Основна частка торговців на Антверпенській біржі — це євреї,— каже Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Atlantic Council.
— Ба більше, з 20 тис. євреїв, які живуть в Антверпені, 16 тис. залучені в цей бізнес,— підкреслює НВ.
— Я не здивований,— спокійно реагує шведський економіст.

НЕБО В АЛМАЗАХ: Тим, кому не по кишені діаманти Антверпена, дозволено безкоштовно облизуватися біля розкішних вітрин ювелірних магазинів

Діамантова рука

За даними De Beers, міжнародної корпорації, яка займається видобутком, обробкою і продажем природних алмазів, світовий попит на діамантові ювелірні прикраси у 2015‑му сповз з $81 млрд до $79 млрд. Хоча до поточного моменту він п'ять років безперервно зростав. Однак Вайс перебуває у прекрасному настрої: нинішнього жовтня на аукціоні в Гонконгу його сімейна фабрика продала декілька 30‑каратних діамантів — $174 тис. за кожен карат вищої чистоти.

Те, що у Йоссі немає причин посипати голову попелом, видно зі звіту вже згаданого De Beers. Незначне ущільнення ювелірного ринку сталося через зміцнення американського долара та уповільнення темпів економічного зростання Китаю та інших ринків, що розвиваються. Що дуже важливо для антверпенських ювелірів, позаяк третина їхнього експорту коштовностей припадає на США і Гонконг. Вони ж поряд з індійським і японським ринками — ключові місця збуту для всіх 30 алмазних бірж світу, серед яких антверпенська — найпомітніша.

Діаманти не роблять фінансової погоди в державному гаманці країни, але і відкидати їх участь у національному багатстві не можна. У жовтні AWDC опублікував статистику бельгійської алмазно-діамантової торгівлі за дев'ять місяців 2016 року. Експорт діамантів та алмазів (необроблений камінь) у зазначений період перевищив $19 млрд. Це означає, що ринок пішов у зростання.

За свою 550‑річну історію алмазна біржа Антверпена ставала свідком трендів найрізноманітніших напрямів і амплітуд, але зрештою все завжди закінчувалося повною перемогою прихильників розкоші.

Сьогодні в цьому світовому центрі торгівлі діамантами і алмазами так само, як і в попередні століття, кипить робота. AWDC представляє інтереси понад 1,7 тис. компаній, що дають 6,6 тис. прямих і 26 тис. непрямих робочих місць у Бельгії і сотні тисяч — за її межами. Крім того, бельгійські ювеліри надають мільйонам землян ще один інструмент для збереження своїх капіталів. “Люди не гуляють з таким камінням,— пояснює Експерт.— Їх купують для інвестицій".

Єврейське питання

Знаменитий Diamantkwartier — діамантовий квартал Антверпена — це перш за все його творці, ортодоксальні іудеї з галицьких містечок, тобто з нинішньої України. Поважні хасиди, дітлахи з пейсами за вухами на пошарпаних велосипедах — все це біля діамантових вітрин. Стандартний будинок на Pelikаanstraat виглядає так: перший поверх відданий під магазин, другий — гранувальна майстерня, третій — житло власників двох нижніх поверхів. Тож якщо ви хочете побачити, як виглядали приблизно деякі західноукраїнські містечка в XVIII столітті, їдьте в Антверпен. Ні, ви поїдьте і запитайте: ким були всі ці люди до свого вимушеного переїзду? І Вайс розповість вам історію своєї родини.

Для початку він згадає, що наприкінці XV століття з Іспанії і Португалії в один не дуже прекрасний момент були насильно виселені всі євреї. І ті, хто вже тоді займалися ювелірною справою, перенесли свої крамнички до Нідерландів, де тільки-но зароджувався європейський капіталізм. На виході з глухого кута Середньовіччя єврейські біженці утворили в Амстердамі центр ограновування коштовностей. Але потім чере високі податки шліфувальники та ювеліри переїхали до сусіднього Антверпена.

СПРИТНІСТЬ РУК: Йосеф Вайс досяг досконалості в ювелірній майстерності — у справі свого батька і діда, які стояли біля витоків новітньої діамантової історії Антверпена

Вже в кінці XIX століття погроми і переслідування спровокували наступну масову хвилю мігрантів з маленьких містечок Східної Європи. З порту Антверпена великі кораблі везли біженців далі до Північної Америки. Але багато з них вирішили залишатися тут, оскільки досить швидко знайшли собі роботу в діамантовій галузі.

Друга світова війна і гітлерівська окупація завдали страшного удару по "алмазних євреях". У великоднє свято 14 квітня 1941 року спалахнув антверпенський погром: подивившись фільм нацистської пропаганди Вічний жид, натовп фламандських націоналістів розбив безліч єврейських магазинів і спалив дві синагоги.

До кінця 1941 року з Антверпена тікали 15 найбільших алмазних дилерів, які зуміли вивезти 13,6 тис. каратів діамантів. Німеччина відчула нестачу алмазів для військової індустрії і оптики. Нацисти створили спецпідрозділ з метою повного вилучення усіх дорогоцінних каменів і ліквідації євреїв "діамантового міста". З 35 тис. євреїв Антверпена 25 тис. чоловік були знищені.

Після війни ті, хто вижили під час Голокосту, повернулися в Антверпен. Серед них був Шмуель Вайс, дід Йоссі. Як посередник між ювелірами він почав працювати в алмазній справі. Він добре знав усіх майстрів, всі майстри добре знали Вайса, вони один одному довіряли — а що ще треба, щоб зустріти ситість?

І якщо сьогодні Pelikaаnstraat — це туристична вітрина діамантового кварталу, то зигзаг двох вуличок Hovenierstraat і Schupstraat — це вже серце ділової активності майстрів діамантових справ. Тут в офісній тиші працюють кращі шліфувальники, включно з фабрикою Вайсів. Але Вайс-молодший не сидить на місці. Він літає по світу — в Ботсвану, Анголу, ПАР, Китай і Росію.

Іноді прямо на рудниках закуповує свіжовидобуті алмази або консультує тих, чиє бажання купити-продати великі камені збігається з їхніми можливостями. Зрештою ювеліри Антверпена відродили алмазно-гранувальну індустрію міста. В їх числі були і вихідці із Західної України і Підкарпатської Польщі. Сьогодні в Антверпені вже більше 30 синагог, причому деякі з них носять дивні для бельгійського і зрозумілі для українського вуха назви — Belz, Chortkov, Skvira, Vizhnitz, Makhnovka. Парафіяни цих синагог і стали основою процвітання Антверпена.

“Фламандці — не ті люди, які завойовують світ, ну немає у них цього в крові,— підкреслює Експерт.— А євреї були готові йти за камінням хоч у Конго. Вони розвивали зв'язки по всьому світу, і тому стали ключем до всієї алмазної індустрії". Але не вони одні.

СИМВОЛІЧНИЙ ЖЕСТ: Постать легендарного римського легіонера Сільвіуса Брабо, який кидає відрубану руку велетня-лиходія, прикрашає головну площу Антверпена

Дружба народів

Ідіш — мова єврейських містечок Східної Європи — залишається однією з важливих мов, якими говорить діамантова біржа. Цю мову довелося опанувати навіть індусам, які з 1970‑х років активно проникають у дорогоцінну галузь. В Антверпені оселилися сповідувачі джайнізму — миролюбне віровчення з акцентом на сімейні цінності. Антверпен став, мабуть, єдиним містом світу, де єврейська шестикутна зірка Давида мирно сусідить зі свастикою — давнім символом індійського джайнізму.

На входах в офіси індійських ювелірів можна побачити традиційні скарбнички для збору пожертв для єврейських благодійних установ. А коли в 2001 році стався руйнівний землетрус, який вдарив по індійському штату Гуджарат, єврейські алмазні торговці зібрали чималі суми для допомоги постраждалим. Ну де б ще могли зустрітися євреї і індуси, як не в Бельгії? Дві безмежно далекі одна від одної культури знайшли спільну мову, спільну кишеню і навіть замахнулися на спільну кулінарію.

Єврейські дилери перейняли в індусів чаювання з молоком. Індійці давно влаштовують на своїх весіллях кошерні секції для єврейських бізнес-партнерів, а євреї своєю чергою готують на хасидських весіллях спеціальні столи для колег-джайністів, багато з яких є вегетаріанцями.

Індійці м'яко, але наполегливо проникають у "святая святих", займаючи вже майже половину місць у керівництві діамантової біржі. Один із секретів індійського успіху — дешевизна робочої сили. Огранувальник, який сидить в Індії, візьме за свою роботу в п'ять-сім разів менше, ніж шліфувальник в Антверпені. Чи посунуть індуси "корінне" населення діамантової біржі або ж квартал все-таки збереже іудейське обличчя? На це питання НВ спробував відповісти бельгійський рабин Менахем Марголін — генеральний директор Союзу рабинів Європи: "Навіть якщо частина євреїв і підуть з алмазного бізнесу, то вони знайдуть себе в іншій сфері". Якою б малою не була Бельгія, а тут знайдеться місце для всіх.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X