Дешево і сердито

Renault Sandero Stepway — це вкрай демократичний за ціною і скромний за оснащенням передньопривідний хетчбек з міцною підвіскою, який намагається виглядати брутальним кросовером

Андрій Смирнов

Невибагливі машини, побудовані на базі бюджетного Logan, саме на них, якщо судити по модельному ряду, Renault робить ставку в Україні. Але не всі клієнти похмуро вибирають гаманцем — і для тих, хто в цей процес додає бодай краплину емоцій, французи пропонують Renault Sandero Stepway. Це звичайний хетчбек, якого накладки на боковинах, леєры на даху, збільшений просвіт, написи на дверях і колеса R16 зробили схожим на позашляховик. Утім, без повного приводу.

Renault озброїв цей автомобіль крім механіки ще й автоматом на чотири передачі. АКПП встановлюють на Stepway з найпотужнішим двигуном — бензиновим, на 1,6 л і 102 к. с. Для любителів "ручок" залишаються слабший двигун (80 к. с.) і дизель 1,5 л (84 к. с.)

Максимально укомплектований автоматичний Stepway і став об'єктом цього матеріалу.

Бюджетність — головне слово, необхідне для його розуміння. Хоча зовнішність завзята, але вже простенькі дверні ручки — старорежимні, які треба піднімати вгору,— дають зрозуміти: шику не буде.

Передні сидіння прості, з короткими плоскими подушками і більш-менш профільованими спинками. Кермо регулюється тільки вгору-вниз, що не дозволяє високому водієві зручно влаштуватися. Кермо традиційно для Renault завалене від водія, тож до його верхнього краю доводиться трохи тягнутися.

Підлокітники на передніх дверях кам'яні — жорсткий пластик без будь‑яких м'яких накладок.

Є центральний підлокітник (опція) — вузький, місця в ньому мало, і він заважає тягнутися до ручника і замка ременя безпеки.

Оглядовість з місця водія непогана: стійки випуклі внизу, зовнішні дзеркала середнього розміру, але правильної форми, задній отвір пристойний.

Оздоблення салону — твердий пластик і прості форми. Як і у Logan, кнопки задніх склопідйомників пішли вниз, до центрального тунелю. Там же сховалися й керівні органи круїз-контролю. А клаксон розташовується на лівому підкермовому перемикачеві — маленька кнопка на його торці: для логановодів звично, для решти — несподівано.

Підсвічування немає ані в бардачку, ані в єдиному макіяжному дзеркалі в дашку переднього пасажира.

У дверних картах гучні кишені — довгі та вузькі, пляшку 1,5 л не запхнеш.

Панель приладів виконана в стилі войовничого мінімалізму, але є віконце борткомп'ютера.

Напівдорогоцінним камінням на всьому цьому тлі виглядає 7‑дюймовий кольоровий сенсорний монітор з навігацією (опція) на центральній консолі. Простенька графіка, швидкодія — не дуже. Є роз'єми aux і usb, а також Bluetooth для підключення телефону. Навігація спілкується з водієм жіночим голосом українською мовою. На сонці монітор стає сліпою плямою.

У другому ряду відносно комфортно для двох, хоча довгоногим місця трохи не вистачає, зате по висоті все добре. Та й дверний проріз високий.

Спинка заднього дивана роздільно складається, але для цього потрібно з зусиллям продавити кнопку розблокування їх замка. Спинки укладаються на сидіння зі сходинкою і все одно добре додають обсягу.

Власне багажне відділення глибоке, з високим бортом, з категорії "мрія дачника".

Кермо з гідропідсилювачем по‑французьки тремтить в руках при проходженні передніми колесами нерівностей. У нього незвичний алгоритм роботи. Водій Sandero на парковках буде насилу обертати його на максимальні три оберти від упору до упору. Лише зі зростанням швидкості кермо скидає "гирі", і з'являється можливість нормально керувати псевдокросовером. Гостроти і точності реакцій тут немає — автомобіль прямолінійно і просто відпрацьовує завдання водія.

4‑ступінчастий автомат зірок з неба не знімає — працює більш-менш рівно, іноді спотикаючись при зміні передачі.

АКПП має і мануальний режим — в ньому коробка при розгоні вперто тримається за кожну передачу з 1-ої до 3-ої, змушуючи двигун напружуватися. Виходить псевдоспортивный режим, що лише злегка пришпорює неквапливу машину. Зате він демонструє, що двигун, навіть без натяку на вибуховий темперамент, загалом рівно тягне.

Підвіска жорсткувата — даються взнаки всілякі дрібниці під колесами. Але вона стійка перед серйозними перешкодами: по вибоїнах можна "дубасити", як на старих Жигулях. Тим більше що у версії Stepway порівняно зі звичайним Sandero є не тільки захисні накладки спереду і збоку, але і підвищений дорожній просвіт — 197 мм без навантаження.

Коротка база і пружна підвіска дають логічний ефект — машинка скаче і погойдується на всіх нерівностях. При зростанні швидкості всі ці фігури наземного пілотажу сильно знижують відчуття контрольованості руху Stepway.

Витрата не найскромніша: при середньому завантаженні міських магістралей — 9,4–10 л, в тягнучках — близько 12 л.

При цьому у Stepway дійсно скромна вартість: у цій категорії він чи не найдешевший на ринку.

В результаті машина має три сильні сторони: бадьора зовнішність, міцна підвіска і ціна. Для бюджетного автомобіля — непоганий список. У підсумку за парою Sandero/Sandero Stepway — третє місце (після Duster і Logan) за продажами Renault в Україні у 2015‑му.