Оцінка роботи

Провідні західні аналітики, учасники 14-ї щорічної зустрічі YES, оцінюють три роки українських реформ

Галина Корба, Христина Бердинських

Т ри роки реформ в країні — це крок вперед чи розчарування?

Українці, як показують соцопитування, при відповіді на це питання схиляються до другого варіанту. І екстраполюють своє розчарування на ключових політиків, які є головними генераторами і реалізаторами реформ, — на президента і прем'єр-міністра. У обох зараз криза довіри: за даними опитування Центру Разумкова, Петру Порошенко не довіряє 72% респондентів, а Володимиру Гройсману — 82%.

З боку українські реформи виглядають більш привабливо: на Заході їх все ж вважають "кроком вперед". У цьому переконався НВ, поговоривши з шістьма відомими західними експертами і політиками, учасниками щорічної зустрічі Ялтинська європейська стратегія (YES), яку вже в 14-й раз організовує український бізнесмен і філантроп Віктор Пінчук. Зустріч пройде з 14 по 16 вересня в столичному Мистецькому арсеналі.

Співрозмовники НВ підкреслювали в своїх відповідях, що позитивом стали реформи в енергетичному секторі, очищення банківського сектора, макроекономічна стабілізація, створення і запуск Національного антикорупційного бюро (НАБУ), зона вільної торгівлі з ЄС. Бракує країні судової реформи, конкурентної приватизації і викорінення корупції.

Пет Кокс

екс-президент Європарламенту,
член наглядової ради
Ялтинської європейської
стратегії (YES)

М абуть, найбільш вражаюче досягнення останніх трьох років було на економічному фронті. Україна відступила від краю обриву макроекономічного краху, щоб домогтися повернення до зростання, різкого зниження темпів інфляції, стабілізації обмінного курсу і поступового відновлення від економічного шоку після втрати своїх територій на сході і російських експортних ринків.

Стабілізація повертає речі на круги своя і закладає основи для майбутнього зростання і можливостей, якщо вона буде консолідованою і стійкою. Цей процес пов'язаний з проведенням ряду структурних реформ в секторі природного газу, системи держзакупівель, оподаткування і банківського сектору, а також триваючого реформування пенсійної системи, охорони здоров'я, приватизації держактивів і земельної реформи.

Геополітика через будь-яку ескалацію напруженості в Донбасі може зірвати це відновлення. Внутрішня українська політика теж може дестабілізувати прогрес, якщо вона піде на поводу у популізму або націоналізму напередодні виборів, намічених на 2019 рік. Також сильним залишається опір могутніх зацікавлених сторін, який потенційно може перешкодити реформам.

У майбутні роки Україна зіткнеться зі значним тягарем обслуговування зовнішнього боргу, їй знадобиться добра воля міжнародних фінансових інститутів і доступ до ринку капіталу для управління своєю борговою динамікою. У цьому контексті подальші реформи не просто доцільні, вони життєво важливі.

Андерс Аслунд
старший науковий співробітник
Atlantic Council

Т ри роки реформ в Україні стали успіхом, причому вдалих реформ набагато більше, ніж невдалих.

Найголовніше — Україна провела дострокові демократичні вибори як президента, так і парламенту, отримавши уряд реформ до грудня 2014 року. В іншому випадку нічого б не вдалося досягти.

Блискучою була фінансова політика України. Державні витрати і дефіцит бюджету скоротилися до розумного рівня. Держборг було реструктуровано, а банківська система очищена.

Реформа енергетики, що зрівнює ціни на енергоносії, стала найбільшою антикорупційною реформою. Стало більше прозорості, особливо з введенням електронних декларацій для державних службовців. Глибока і всеосяжна угода про зону вільної торгівлі з Європейським союзом відкрила двері на великий ринок ЄС.

На порядку денному залишаються три найбільш важливі реформи: судова, реформа державного управління та легалізація ринку сільськогосподарських земель.

Основним недоліком більшості пострадянських економік є відсутність непорушного права власності, яке потребує сильних, незалежних судів. Три посткомуністичні країни, які були найбільш успішними в цьому відношенні, — Східна Німеччина, Естонія та Грузія. Всі вони розпустили старі органи прокуратури і суди, а потім заснували нові, хороші інститути з новими співробітниками.

Україні не вдасться домогтися успіху без надання надійних прав власності. Тому після трьох років половинчастих реформ в судовій сфері країна повинна повернутися до справжньої роботи.

Андерс Фог Расмуссен
колишній генеральний секретар
НАТО, член наглядової
ради YES

Якщо порівнювати темпи реформ в Україні з будь-якою західноєвропейською країною в останні роки, вона явно виділяється з натовпу. З 2014-го Україна здійснила енергетичну реформу, досягла лібералізації візового режиму з ЄС і угоди про вільну торгівлю як з ЄС, так і з Канадою. Вона також вжила заходів по боротьбі з корупцією, включаючи систему електронного декларування та НАБУ.

Жодна з цих реформ не далася просто. Візьміть безвізовий режим з ЄС як один з прикладів. Щоб отримати цей статус, країна повинна відповідати більш 70 різних критеріїв, встановлених Європейською комісією в таких областях, як управління міграцією, громадський порядок і безпека, а також забезпечення фундаментальних прав людини. Важка робота України окупилася, і до серпня понад 160 тис. українців змогли скористатися перевагами безвізового режиму.

Тим не менш, незважаючи на вражаючі зміни, Україні потрібно ще багато зробити, щоб виконати обіцянки Євромайдану і перетворитися на стабільну західну ринкову економіку, яка розширює можливості, добробут і свободу всіх українців. Європейським коментаторам непросто стверджувати, що процес реформ зупинився, але правда також і те, що майбутні реформи в галузі охорони здоров'я та ринку землі будуть суперечити інтересам ряду зацікавлених осіб.

Більш того, ми в ЄС часто забуваємо, що реформи в Україні — це спроби позбутися від спадщини 70 років комунізму і двох десятиліть проб і помилок. Це неможливо зробити за одну ніч навіть найбільш реформаторському уряду. Реформи потребують часу. Це ще одна причина, з якої ЄС і Захід повинні продовжувати підтримувати Україну, показуючи вигоди, які в довгостроковій перспективі винагородять важку працю нинішнього і прийдешніх поколінь українців. Це включає фінансову допомогу і можливість подальшої інтеграції з ЄС у довгостроковій перспективі, наприклад, шляхом створення митного союзу з ЄС.

Україна багато чого досягла. ЄС і Захід в ширшому сенсі не можуть відмовитися від неї зараз, але і вона сама не повинна здаватися.

Сума Чакрабарті
президент Європейського
банку реконструкції
і розвитку (ЄБРР)

Є БРР знаходиться в перших рядах тих, хто підтримує Україну в дійсно важливих питаннях, інвестувавши сюди за довгі роки більше, ніж будь-хто інший. Ми вважаємо досягнення останніх років безсумнівним успіхом, віддаючи данину енергії і винахідливості українського народу.

Проведена велика важлива робота. Наприклад, ситуацію з державними закупівлями не порівняти з тим, що було раніше. Також є вражаючі зміни в банківському і газовому секторах. Багато з цих та інших реформ сприяли скороченню потоків корумпованих грошей і зіграли важливу роль.

Щоб завершити фундамент, прокласти шлях до реального, стійкого зростання і процвітання, Україні потрібно зробити набагато більше. Зокрема, зміцнити верховенство права, домогтися дотримання прав власності, а також здійснити необхідні кроки, спрямовані на боротьбу з корупцією та залучення інвестицій.

Після багатьох успіхів останніх трьох років буде великим розчаруванням, якщо процес змін загальмується. Зокрема, терміново необхідний більший прогрес у проведенні приватизації і реформування держпідприємств.

Чим більш відчутними будуть досягнення України в проведенні і консолідації реформ, тим більше ми всі зможемо зробити, щоб інвестувати в майбутнє цієї країни.

Олександр Квасневський
президент Польщі (1995-2005),
глава наглядової ради YES

У країна стала іншою країною у порівнянні з тим, що було три роки тому. Були зроблені реальні спроби боротьби з корупцією, були прийняті відповідні закони і створені нові установи. Хотілося б сподіватися, що вони скоро будуть готові взятися за найбільш серйозні злочини. Уже розпочато справи проти високопосадовців і політиків.

Громадськість має доступ до інформації про доходи і багатство тих, хто відчуває спокусу до отримання хабарів. Все це важливо, тому що корупція, мабуть, є матір'ю всіх проблем в Україні. Інший спосіб впоратися з цими проблемами — подальша децентралізація. Це призводить до зниження інституційних проблем, спрощення правил та процедур. Багато питань можуть вирішуватися дешевше і ефективніше на місцевому, а не на державному рівні.

Що стосується економіки, уряд знаходиться в тісному контакті з Європейською комісією, МВФ і Світовим банком. Це гарант довгострокового успіху. Були здійснені деякі структурні зміни, зокрема публічні торги. Деякі зміни введуть найближчим часом — наприклад, пенсійну реформу. Але ми ще не впевнені, що українська економіка стане сучасною та інноваційною.

У громад тепер є власні бюджети і можливість приймати рішення, що відповідають потребам місцевих жителів, але реальна місцева демократія в Україні тільки зароджується. Потрібно більше рішучості для того, щоб деолігархізувати політичну систему, реформувати судову систему і дерегулювати економіку.

В цілому, я оцінюю останні три роки реформ в Україні позитивно. Я усвідомлюю, що країні довелося зіткнутися спочатку з гарячою, а потім із замороженою війною на сході. Їй також довелося мати справу з важкою економічною кризою і стабілізацією своєї фінансової системи. Але українці мають чіткі плани реформ і спроби їх реалізувати. Я впевнений, що ви на правильному шляху.

Джон Гербст
посол США в Україні (2003-2006)

П итання в тому, чи успішні реформи в Україні, дуже непросте. Найважливіше — в тому, що в країні відбулися дійсно значні зміни. Йдеться, зокрема, про одну з найбільш корумпованих сфер української економіки — про газовий сектор. Реформи тут стали величезним досягненням.

Були й інші важливі зміни — наприклад, очищення банківського сектора, включаючи те, що уряд взяв під контроль ПриватБанк — установу, сумно відому своєю корумпованістю, що представляло проблему для всієї національної безпеки.

Ми бачимо серйозну реформу в тому, що уряд запустив систему ProZorro. Все це виключно важливі речі.

У той же час ми не можемо сказати, що з реформами все прекрасно. Ми бачимо проблеми, зокрема, в прокуратурі і судах. Прогрес в цих сферах невеликий.

Проблемою залишається також корупція в Україні. Створення НАБУ дуже важливо, саме воно повинно було забезпечити реформування органів прокуратури. Але як тільки бюро було засновано, Генпрокуратура раптово перебрала на себе частину його обов'язків, що не дозволило розпочати серйозні реформи. Це велика проблема.

Втім, ми можемо сказати, що в реформуванні більшості сфер Україна зробила великий крок вперед, незважаючи на війну, яку проти неї розв'язала Росія, і те, що країна опинилася на роздоріжжі, коли одна дорога веде в минуле, а інша — в майбутнє.