Самі собі господарі

Відремонтувати парк, побудувати дитячий майданчик або літній кінотеатр? Тепер для цього не треба чекати милості влади. Досить придумати власний проект і захистити його на спецконкурсі — такі конкурси вже пройшли у 15 містах країни

Галина Корба

Близько півроку тому терпець 35‑річної львів'янки Ірини Стахури урвався: вона не захотіла більше спостерігати за тим, як парк 700‑річчя Львова біля її будинку засмічується і заростає непрохідним чагарником. Львів'янка сформувала з сусідів команду однодумців і подала придуману групою ідею реконструкції парку на конкурс Громадський проект.

Конкурс сам по собі був незвичайний для України: на ньому розподіляли муніципальні кошти на придумані самими городянами корисні починання. Канцелярською мовою це називається "бюджет участі" — коли частина місцевої скарбниці віддається на відкуп таким ось громадським діячам.

У підсумку з 16 млн грн, які мерія Львова виділила на такі цілі в нинішньому році, проект Стахури отримав 2,5 млн грн. На усі потреби парку, які фахівці оцінюють у 20 млн грн, цих грошей не вистачить. Але прокласти частину алей і встановити освітлення до кінця року цілком реально, радіє автор проекту. “Нам, простим мешканцям, більше не потрібно писати нескінченні листи і скарги,— говорить Стахура.— Тепер ми безпосередньо зустрічаємося з представниками міськради і працюємо разом над тим, щоб парк став кращим. Нас слухають, і це дійсно класно.

Подібні "бюджети участі" практикують у багатьох західних країнах — у тому числі в США, Польщі, Франції та Німеччині.

В Україні ж така програма в 2017‑му з'явилася вперше. У ній взяли участь 15 міст: від мільйонних Києва і Дніпра до невеликих Бердянська та Мелітополя. Муніципалітети виділили громадянам різні суми — від 500 тис. до 50 млн грн.

У конкурсах взяло участь майже 1.200 проектів по всій країні. З них за допомогою голосування городян відібрали 247, які муніципалітети і реалізують під контролем авторів. "Комусь потрібно відремонтувати під'їзд, комусь не вистачає місць для заняття спортом або вигулу домашніх тварин, комусь важливий комп'ютерний клас у школі,— пояснює Віктор Гурський, один з ідеологів "бюджету участі" в Україні і директор компанії SocialBoost, яка за гроші USAID розробила IT-рішення для Громадського проекту.— Люди отримали можливість вирішити термінові, щоденні проблеми на локальному рівні".

Рекордсменом щодо коштів, виділених під громадські проекти на 2017 рік, став Київ — столиця передала активістам 50 млн грн, або 0,13% своєї скарбниці. За світовими мірками — небагато: в Європі мегаполіси виділяють на проекти городян 0,5–5% від своїх бюджетів. Зокрема, Варшава у 2016 році витратила на них €4,7 млн, а Париж — €100 млн.

Конкуренція за відносно невеликий київський "бюджет участі" розгорілася неабияка. Загалом на конкурс городяни подали 495 проектів. З них 319 виставили на голосування — перемогли 62 ідеї, які й отримали фінансування. На один проект виділяли не більше 1 млн грн. Так зробили спеціально — щоб мотивувати якомога більше число активістів.

Мерія позитивно оцінила весь конкурс, і наступного року чиновники виділять громадським активістам вже 100 млн грн. Таким само чином готові вчинити і в інших містах-учасниках. "У Києві та в більшості інших населених пунктів побачили, що проекти адекватні, все детально прораховано, є навіть архітектурні плани",— говорить Гурський.

Несподіванкою і для організаторів, і для влади стало те, що киян, як виявилося, найбільше турбують не лавки і стан під'їздів, а спортивні майданчики та комп'ютерні класи. З 50 тис. городян, які взяли участь у голосуванні, більшість підтримали проекти зі сфери освіти і спорту — 25% і 20% відповідно. "Тільки люди знають, що їм насправді потрібно і важливо",— каже з цього приводу Володимир Прокопів, заступник київського міського голови і секретар Київради. Він вважає, що голосування показало: активні столичні жителі думають на перспективу, дбають про підростаюче покоління.

Одним з найяскравіших столичних освітніх проектів, які отримали фінансування у 2017 році, стала розробка Романа Саха, 26‑річного архітектора, аспіранта Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА). Ще в 2011 році він з товаришами заснував при університеті освітню платформу Острів. Приблизно тоді ж Сах задумав створити в КНУБА архітектурно-інноваційну майстерню Fab Lab за прикладом Барселони та інших європейських міст. У Fab Lab студенти та архітектори-активісти могли б слухати лекції про передові світові практики та одночасно втілювати в життя свої ідеї щодо поліпшення міського простору. Бюджет проекту, задуманого Сахом, склав 716 тис. грн — цього має вистачити хоча б на часткове оснащення виробничого блоку майстерні: на проводку, закупівлю обладнання на кшталт 3d-принтера, лазерного верстата і фрезера.

Для міста, на думку Саха, проект подвійно важливий: адже він не тільки освітній, але й соціальний. У майстерні, мовляв, будуть реалізовувати ідеї, необхідні місцевим жителям, мешканцям Солом'янського району столиці. "Ми хочемо створити повноцінну стратегію розвитку району, в тому числі на рівні районної адміністрації",— пояснює автор.

Щоб отримати від міста фінансування, хлопцям з КНУБА довелося чимало потрудитися. Інформаційне просування конкурсу в Києві виявилося одним з найгірших в Україні. “Білборди з інформацією про нього з'явилися тільки за два тижні до закінчення голосування,— докоряє Сах.— По суті, ми і просували свій проект, і пояснювали людям, як проголосувати".

У мерії проблему визнають. І до наступного конкурсу, який розпочнеться у травні, обіцяють виправитися. До того часу запрацює і спеціальна громадська бюджетна комісія, яка стане координувати відбір, супроводжувати проекти і затверджувати результати голосування.

По всій Україні до голосувань за різними "бюджетам участі" приєдналися понад 100 тис. осіб. У масштабах країни — небагато, але для першого разу цілком достатньо, вважають організатори.

Число голосуючих і учасників конкурсу могло бути більшим, якби влада присвятила більше уваги інформаційній кампанії. Активність городян знизило і те, що не всі зуміли освоїти електронну форму голосування через bank ID і електронний цифровий підпис. У маленьких містах конкурс і зовсім проводили по-старому — за допомогою паперових бюлетенів у місцевих центрах адмінпослуг.

Але саме в провінції Громадські проекти отримали найбільший відгук. Так, у Бердянську в голосуванні взяло участь 9% населення, у Мелітополі — 6%. При цьому у великих містах, як-от Києві чи Львові, ця частка в середньому становила близько 2%.

У невеликому місті влада більше уваги присвячує учасникам — готові радити і допомагати ще на етапі підготовки проектів. Про це НВ розповідає 32‑річна Ольга Звєрєва з Мелітополя. Її ідея — кінотеатр просто неба у міському парку — отримала за підсумками муніципального конкурсу фінансування в 200 тис. грн. За ці гроші, за задумом активістки, на літній сцені встановлять повноцінний екран, проектор, колонки і мікрофони для обговорення фільмів.

У невеликому Мелітополі зібрати потрібну кількість голосів під незвичайну ідею виявилося нескладно, каже Звєрєва. “Ми роздавали листівки, розповідали про конкурс друзям і просто перехожим у парку. І всюди знаходили підтримку",— розповідає вона.

Близько третини поданих проектів в Україні не пройшли навіть попередню модерацію — надто вже розігралася фантазія їхніх авторів.

Ідеї дійсно траплялися оригінальні. Наприклад, у Києві одна з команд запропонувала розробити додаток, який дозволяє резервувати місця на виступи вуличних музикантів у метро. Проект не пройшов, оскільки виступи в підземці в принципі заборонені.

А в Черкасах "зарубали" і ще більш незвичайну пропозицію — встановити шибеницю на центральній площі міста.

Та все ж більшість проектів, за словами експертів, виявилися адекватними і цілком придатними до реалізації. Практично всюди велику підтримку мали ідеї зі сфери спорту, культури та освіти.

Починання обростає послідовниками — наступного року до ініціативи приєднається ще шість десятків населених пунктів. А далі вона стане повсюдною.

"Бюджети участі" допомагають звичайним громадянам вирішувати свої прикладні проблеми незалежно від настрою міської влади. Але у них є і більш важливе завдання — навчити активістів взаємодії з іншими людьми, а також допомогти їм усвідомити суть проектного менеджменту та здобути навички контролю реалізації власних ідей. А також розібратися, як працюють бюджетні процеси. “Щоб взяти участь у конкурсі, люди не повинні бути експертами спочатку. Але в процесі підготовки проекту вони повинні ними стати,— впевнений Гурський.— Тільки в такому разі городяни самі зможуть ефективно розв'язувати свої проблеми, не чекаючи, поки це зроблять за них".