Фільм Спеціальна операція режисера Олексія Радинського і продюсерки Любові Кнорозок бере участь у конкурсній програмі Берлінале Forum Expanded. Документальна стрічка розповідає про окупацію ЧАЕС російськими військовими у лютому-березні 2022 року. В її основі сотні годин записів з камер спостереження, встановлених на Чорнобильській атомній електростанції. Ці відео, ризикуючи життя, скопіювали працівники ЧАЕС. Змонтовані режисером вони занурюють глядача в те, що відбувалося на території та за межами станції протягом п’яти тижнів від моменту захоплення станції до відступу російських військ. Глядачі бачать, що відбувається на станції ніби в режимі реального часу. Спеціальну операцію називають фільмом-доказом, адже записи з відеокамер є доказовою базою воєнного злочину РФ в Україні - окупації небезпечної зони ЧАЕС.

«Фільм, який робився зокрема і в рамках The Reckoning Project, цілковито створено на основі відео з камер спостереження.» Рафіновані берлінці питали в команди про сюрреалістичність того, що відбувається в кадрі, тоді як Олексій пояснював: куди більш сюрреалістичним є не ваше відчуття того, що відбувається в кадрі, а сам факт, що Росія окупувала ядерний обʼєкт і зараз атакує його дронами, бо поки ми тут на сцені - пожежники гасять вогонь після пʼятничної атаки, а ЗАЕС залишається окупованою. Тож це реальність", — пише журналістка Наталія Гуменюк.

У Мережі вже з’явилися рецензії кінокритиків, які подивилися стрічку Спеціальна операція.

«Використовуючи записи відеоспостереження з кількох камер, розташованих як усередині, так і ззовні будівель комплексу, Радинський створює німого свідка окупації, а також безперервності життя до, під час і після війни. Перегляд Спеціальної операції, жорстоко евфемістичної назви, яку росіяни дали своїй війні проти свого сусіда, є своєрідним випробуванням на витривалість навіть за її короткої тривалості — трохи більше години. Але коли монотонність зображень занурюється, а камери обертаються та масштабують, спостерігати за агресорами та, відверто кажучи, військовими злочинцями, які застрягають у підвішеному стані та зрештою рухаються далі, з’являється дивна надія. Рослина залишається незворушною, такою ж постійною та міцною, як природний світ, що його оточує, природний світ, який бачив набагато гірше та вижив», — зазначає у своєу рев’ю Марк Ван де Класхорст на сайті International Cinephile Society.

Він називає стрічку «журналістсько-юридичним документом», а кожен побачений у ній кадр «доказом ядерних військових злочинів, і кожного солдата, зображеного на кадрах». І по силі вражень порівнює її з фільмом Оксани Карпович Мирні люди, прем'єра якого також відбулася на Берлінале в 2024 році.

«Подібно до високо оціненого фільму Оксани Карпович Мирні люди минулого року, Спеціальна операція покладається на статичні образи без коментарів, щоб донести своє повідомлення, повідомлення, яке певним чином поділяється між двома фільмами. На перших кадрах ми бачимо, як транспортні засоби в'їжджають, а на останніх — як вони викочуються. Чи багато змінилося на їх тимчасовій основі? Ні, життя продовжується, наче їх і не було. У, мабуть, найзворушливішій сцені фільму ми бачимо двох бродячих собак, які вночі нюхають собі дорогу крізь сніг, не занепокоєні діяльністю навколо них. Це нагадування про те, що зло може прийти і піти, але природа завжди залишиться, і певною мірою залишиться Україна. Спецоперація — непростий фільм, але чим далі від нього віддаляєшся, тим більше змісту набуває фільм Радинського», — додає він.

Нагадаємо, у Основному конкурсі Берлінале 2025 бере участь документальний фільм Стрічка часу режисерки Катерини Горностай, яка розповідає про українських вчителів і учнів, які продовжуть вчити і вчитись в умовах війни.