Ключ до неуспіху

Б юрократизм, низькі зарплати — до такого багато реформаторів, які прийшли у владу, були готовими. Але мало хто з них усвідомлював, що доведеться ще й долати опір представників влади та їхнього близького оточення.

Колишній міністр фінансів Олександр Данилюк, який пішов із держслужби після конфлікту з прем'єром Володимиром Гройсманом, називає це "тиском олігархічних зв'язків".

Данилюк, наприклад, зумів впровадити автоматичне відшкодування ПДВ лише тому, що робив усе в форматі спецоперації, на чолі команди з трьох осіб і в закритому режимі розробляючи деталі реформи. Інакше не вдавалося — на шляху стояв Роман Насіров, на той момент — голова Державної фіскальної служби. ПДВ роками був тим полем, на якому паслися фіскальні органи, маніпулюючи бізнесменами-експортерами, і втрачати такий важіль ДФС не бажала.

Влада шукає лояльних чиновників, але очікують, що вони будуть незалежними й ефективними менеджерами
Роман Бондар,
керівний партнер Odgers Berndtson Ukraine

Лише коли Насірова заарештували за зловживання владою, спецгрупа Данилюка змогла за короткий проміжок часу провести через уряд свою ініціативу. "Це була майже шпигунська диверсія, не менше", — згадує тепер екс-міністр.

Як правило, тиск олігархічних зв'язків виявляється сильнішим від зусиль окремих топових чиновників-модернізаторів.

Показова історія з держкомпаніями, яка трапилася з екс-міністром економрозвитку Айварасом Абромавичусом. У вересні 2015 року він, ще будучи главою відомства, публічно заявив: йому понад місяць не вдається домогтися відставки глави Укртрансхімаміаку Віктора Бондика. Причина — дії Ігоря Кононенка, одного з лідерів Блоку Петра Порошенка (БПП) і близького бізнес-партнера глави держави. "Кононенко мав безпосередній інтерес у цій компанії, де, замість того, щоб допомогти мені скинути регіонала Бондика, завів своїх людей, які спільно керують цим підприємством", — пізніше пояснив міністр.

Все закінчилося тим, що Абромавичус пішов у відставку: не зміг погодитися із практикою, коли на посади в підпорядкованих йому держкомпаніях наближені до влади політики проштовхують власних претендентів.

Кононенко, який щасливо пережив цей (як і багато інших) скандал, всі звинувачення на свою адресу заперечує.

Історії Абромавичуса або Данилюка доводять ще й те, що реформатори, як правило, виявляються сам на сам зі своїми опонентами і системою чиновницьких зв'язків. І лише там, де їм стає сил і повноважень, вони проштовхують зміни.

Про це знає Вікторія Гонтарева, яка за три роки роботи на посаді голови НБУ зуміла повністю реформувати банківський сектор країни, вичистивши з нього майже сотню недієздатних або кишенькових банків олігархів. "Я чекала від президента більшої підтримки [у цій справі], — зізналася вона в інтерв'ю НВ. — Крім того, я хотіла більшої підтримки від правоохоронних органів, яким ми передали папери про всі ці банки-відмивайки і банки-зомбі".

Волеочас саме Порошенко в 2014-му запросив інвестбанкіра Гонтареву на роботу в Нацбанк.

Держслужба, на якій Гонтарева навіть не могла виспатися, виснажила її до такого рівня, що після звільнення екс-глава НБУ 21 день проходила аюрведичну практику в Індії.