Часто люди хочуть бути більш продуктивними і щосили прагнуть до цього. Докладають більше зусиль, виконують усі пункти зі списку завдань, відповідають на всі накопичені листи, живуть, не шкодуючи себе.

Проблема в тому, що це позбавляє нас людяності. Ми намагаємося стати роботами з високою продуктивністю, але як щодо того, щоб жити щасливо?

Інша крайність — люди, часом готові цілковито відмовитися від продуктивності заради комфорту. У цьому разі ми отримуємо ухиляння від справ і, можливо, життя, позбавлене активності та креативності. Тому, хоч мені і здається, що «продуктивність» — це неправильна мета, я не вважаю, що бути діяльними — погано.

Як же знайти баланс між прагненням діяти і бажанням залишатися людиною та жити добре?