Мій батько готував мене до роботи в маркетингу з дитинства, бо кожен період мого дорослішання проходив під обов’язковим слоганом:

«Нічого путнього з тебе не вийде»;

«Так учися ж, моя доню, добре та багато, бо дурепою лишишся, а я — твоїм татом» — це перефразування Руданського, якщо ви не знали;

«На кожен товар свій покупець — на фермі завжди робота буде».

Зараз мені 55, я — успішна комунікативниця, але й досі, приймаючи будь-яке рішення, чую всередині голос: «Чого від тебе чекати? Знову все спаскудиш».

Це не просто спогади. Це наслідки того, як слова, сказані в дитинстві, стають внутрішнім голосом на все життя. І сьогодні, коли наші діти й так живуть під тиском війни, наше завдання як дорослих людей — навчитися говорити так, щоб не додавати їм болю.

Проаналізувавши мій прямий і посередній досвід, я зрозуміла, що існують дві основні комунікаційні помилки, які формують у дитини глибинні переконання про себе: «я нікому не потрібен» і «я у всьому винен».

Як ми повідомляємо «ти не потрібен»

Порівняння: «А он син маминої подруги вже дві іноземні вивчив» або «Дивись, які у Марійки нігтики, а в тебе вічно обгризені та брудні!»

Чому травмує: Дитина чує не мотивацію, а повідомлення: «Ти недостатньо хороший таким, який є». Коли кожна розмова містить порівняння з кимось іншим, формується стійке переконання: «Мене любили б, якби я був іншим».

Альтернатива: Коментуйте конкретні дії, а не особистість. Замість «Чому ти не можеш бути відмінником, як Максим?» скажіть «Давай разом подумаємо, як зручніше організувати твій день, щоб ти навчався краще».

Формулювання через «не»: «Не кричи», «Не бігай», «Не плач», «Не злися».

Чому травмує: Така комунікація постійно повідомляє дитині, що її природна поведінка та емоції неприйнятні. Вона має бути іншою. Тиша між вами наповнюється невисловленим: «Будь ким завгодно, тільки не собою».

Альтернатива: Говоріть про те, що можна робити, а не лише про заборони: «Давай говорити тихіше, бо…» — замість «Не кричи». «Поясни мені, що ти відчуваєш» — замість «Не псіхуй».

Публічний сором: «Ну що ти як маленький», «Подивіться, що моя дитина виробляє», «Вибачте за нього, оце воно в нас таке уродилося».

Якщо хочете діалогу, ставте справжні запитання

Чому травмує: Приниження при свідках — це подвійний удар. Дитина отримує не лише ваше несхвалення, а й соціальний маркер «гірший за інших». Це формує хронічний страх осуду і стійке переконання у власній неповноцінності.

Альтернатива: Якщо треба скоригувати поведінку, робіть це наодинці. А публічно завжди будьте на боці своєї дитини, навіть якщо вона помилилася.

Як ми повідомляємо «ти у всьому винен»

Емоційна залежність: «Ти мене до інфаркту доведеш», «Я через тебе не сплю ночами», «Якби не ти, я б…»

Чому травмує: Дитина стає відповідальною за емоційний стан дорослого. Вона починає вірити, що контролює те, що насправді контролювати не може. Формується хронічне почуття провини й патологічна відповідальність за інших.

Альтернатива: Розділяйте свої емоції та поведінку дитини. «Я зараз стурбована, мені треба трохи часу для себе» замість «Ти мене доконав своєю поведінкою».

Риторичні запитання-звинувачення: «Ну скажи мені, що з тобою не так?», «Чому ти завжди все псуєш?», «Коли ти нарешті навчишся/зрозумієш/зможеш?»

Чому травмує: Це не справжні запитання — на них не існує правильної відповіді. Це замасковані звинувачення, які формують у дитини внутрішній діалог самобичування.

Альтернатива: Якщо хочете діалогу, ставте справжні запитання: «Що сталося?» замість «Що з тобою не так?», «Як ти думаєш, що можна зробити?» замість «Коли ти навчишся?».

Жертовність у комунікації: «Я за тебе життя віддаю», «Все тобі, лише б ти…», «Я ради тебе на все готовий».

Чому травмує: За цими словами дитина чує величезний неоплатний борг. Кожне «я для тебе» перетворюється на «ти мені винен». Формується токсична вдячність, яка паралізує власне життя дитини.

Альтернатива: «Мені приємно це для тебе робити» або просто робіть без декларацій про жертви.

Правила безпечної комунікації з дитиною

1. Говоріть про дії, а не про особистість

Травмуюче: «Ти ледачий», «Ти егоїст», «Ти безвідповідальний».

Безпечне: «Ти не виніс сміття, хоча обіцяв», «Зараз ти подумав тільки про себе», «Важливо виконувати обіцянки».

Коли ми маркуємо особистість, дитина починає ідентифікувати себе з цим ярликом. Коли говоримо про конкретну дію — даємо шанс змінити поведінку.

2. Використовуйте «Я-повідомлення»

Травмуюче: «Ти мене дістав», «Ти безглуздий», «Через тебе я спізнюся».

Безпечне: «Я стурбована, коли не знаю, де ти», «Мені важливо, щоб ми домовлялися», «Я переживаю, що можу спізнитися».

Я-повідомлення не звинувачують. Ви ділитеся своїми переживаннями, не атакуючи особистість дитини.

3. Створюйте простір для діалогу

Травмуюче: «Це остаточно», «Не смій мені заперечувати», «Я сказав — і крапка».

Безпечне: «Давай обговоримо», «Поясни мені, як ти це бачиш», «Я хочу зрозуміти твою позицію».

Навіть якщо фінальне рішення за вами, дитина має право бути почутою. Це вчить її цінувати власну думку та вміти її формулювати.

4. Визнавайте емоції

Травмуюче: «Не плач, на це немає причин», «Не злися, це дрібниці», «Чого ти боїшся? Це ж смішно».

Безпечне: «Я бачу, що ти засмучений», «Ти маєш право сердитися», «Розумію, що тобі страшно».

Коли ми визнаємо емоції дитини, ми вчимо її тому, що її почуття важливі, що емоції — це нормально, їх можна називати й з ними можна працювати.

5. Хваліть конкретно

Травмуюче: «Молодець» (без контексту).

Безпечне: «Мені подобається, як ти тут підібрав кольори», «Ти дуже старанно це виконав», «Ти був наполегливим, хоча було важко».

Абстрактна похвала не дає дитині розуміння, що саме вона зробила добре. Конкретна — формує здорову самооцінку через усвідомлення своїх сильних сторін.

Особливості комунікації у воєнний час

Зараз всі слова мають подвійну вагу. Наші діти й так травмовані ситуацією — сиренами, укриттями, страхом в очах дорослих. Тому, на мій погляд, особливо важливо:

Не транслювати дитині дорослий жах

Замість: «Боже, що ж з нами буде!», «Все, нам кінець», — говоріть: «Зараз небезпечно, тому ми йдемо в укриття. Я знаю, що робити, щоб ми були в безпеці».

Не робити дитину відповідальною за вашу тривогу

Замість: «Ти хоч розумієш, як я переживаю, коли ти надворі?», — говоріть: «Мені важливо знати, що ти в безпеці. Домовмось, як ти будеш давати мені знати, що все гаразд».

Давати право на слабкість

Замість: «Не бійся, будь сильним», «Візьми себе в руки», — говоріть: «Я теж боюся іноді. Це нормально. Ходи, обійму тебе».

Створювати острівці нормальності через мову

Обговорюйте буденні речі — що буде на вечерю, яку книжку почитати, як пройшов день. Ця нормальна комунікація про звичайне життя — як повідомлення: світ продовжує існувати, ми живемо далі.

Що робити, якщо ви вже наговорили зайвого

Найздоровіша комунікаційна практика, яку ви можете дати дитині, — це вміння визнавати помилки. «Вибач, я тільки-но сказав тобі кілька несправедливих речей. Я був злий через роботу і зірвався на тобі. Це моя відповідальність, не твоя вина».

Така комунікація вчить дитину тому, що:

• помилятися — нормально;
• за помилки треба брати відповідальність;
• просити вибачення — це не слабкість, а сила;
• батьки — теж живі люди.

Висновок

Слова — це найпотужніший інструмент впливу, який у нас є. Вони будують нейронні зв’язки в мозку дитини, формують її внутрішній голос, створюють модель спілкування з собою та світом.

Читайте також:

Світлана Ройз

Почніть із найпростішого. Як навчити дитину робити вибір

Ми не можемо бути ідеальними. Ми всі іноді кажемо не те й не так. Але ми можемо бути усвідомленими. Ми можемо вчитися говорити так, щоб наші діти чули в наших словах не зневагу чи тиск, а підтримку та віру в них.

Особливо зараз, коли весь світ навколо травмує наших дітей, наші слова мають стати їхнім безпечним місцем. Місцем, де їх приймають. Де їх чують. Де їх люблять — не за щось, а просто тому, що вони є.

Я свою доньку виростила за принципом: «Ми подруги, але поки ти на моєму утриманні, я подруга з правом прийняття фінального рішення». І знаєте що? Коли ти поважаєш дитину в комунікації, вона виростає особистістю, яка поважає себе та інших.

Тому пам’ятайте: кожне ваше слово сьогодні — це внутрішній голос вашої дитини завтра. Зробіть його добрим.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут