Як думаєте, в синдрому самозванця, який часто спостерігається у жінок, ростуть ноги лише з батьківської сімʼї? А чи чули ви термін «доброзичливий сексизм» (benevolent sexism)?

Вперше з’явився він у науковій психології в 1996 році. Його ввели Пітер Ґлік і Сьюзен Фіск — американські соціальні психологи, які досліджували подвійні стандарти у ставленні до жінок.

Ґлік і Фіск помітили, що сексизм не завжди проявляється у відкритій, ворожій формі (наприклад, як зневага, дискримінація, приниження). Існує також «мʼяка», нібито позитивна його форма, коли жінок ідеалізують як «чистих», «ніжних», «берегинь», «слабких, які потребують захисту», «тих, кого має забезпечувати чоловік» тощо.

Це створює ілюзію поваги, але фактично підкріплює патріархальні ролі та обмежує свободу вибору жінки. На перший погляд, все виглядає лагідно, проте ця форма сексизму особливо підступна, бо підтримує нерівність через турботу.

Найсолодша форма контролю

1. У професійній діяльності

Приклади висловлювань і поведінки в стилі доброзичливого сексизму:

• «Не хочу доручати їй цей проєкт, там стрес, а вона ж така ніжна, жіночна, навіщо їй це?»
• «Жінкам легше знайти роботу, бо вони більш покладливі та викликають симпатію»
• «Ми доручили б їй керівництво проєктом, але вона ж, мабуть, скоро в декрет»
• «Я завжди допомагаю своїм колегам-жінкам! Не личить дамі перевантажуватися!»
• «Жінки краще працюють у сервісі, вони ж уважніші, турботливіші»

До чого це призводить:

Професійне знецінення. Жінкам не дають складних чи відповідальних завдань, тому вони менше ростуть.

Турбота стає формою контролю

Пастка «теплих ролей». Їх частіше бачать у допоміжних позиціях (HR, асистентка, менеджерка по комунікаціях), але не в стратегічних.

Внутрішній конфлікт. З одного боку приємно, коли тебе «оберігають», з іншого виникає відчуття, що тебе не сприймають серйозно.

Синдром самозванки. Коли жінка починає сумніватися у власних компетенціях, бо їй постійно натякають, що її сила у привабливості, а не у професіоналізмі.

2. У сім'ї та родинних стосунках:

• «Я просто хочу, щоб ти ні в чому не мала відмови! Не працюй, я все забезпечу»
• «Справжня жінка має берегти домашнє вогнище, а не ганятися за кар'єрою»
• «Ти не мусиш нічого вирішувати, я все зроблю, я ж чоловік»
• «Не переймайся, тобі не треба розбиратися у фінансах, це не жіноча справа»
• «Ти моя принцеса, твоє місце вдома, щоб я мав куди повертатися»

До чого це призводить:

Втрати автономії. Турбота стає формою контролю. Жінка позбавляється права на самостійність і фінансову незалежність.

Формування «дитячої позиції». Відчуття, що її роль — «бути хорошою, зручною», а не суб'єктом рішень.

Пасивна агресія в парі. Коли турбота насправді приховує бажання підпорядкувати або уникнути рівноправного діалогу.

Відтворення патернів. Діти, які бачать таку модель, часто або копіюють її, або впадають у протилежний полюс будь-якої турботи.

Доброзичливий сексизм «солодкий на смак, але отруйний на ділі». Він створює ілюзію гармонії, мовляв, чоловік дбає, а жінка вдячна. Але під цією «гармонією» ховається нерівність ролей, влади та вибору.

Доброзичливий сексизм, якщо йдеться про особисті стосунки, небезпечний ще й тим, що його легко сплутати з любов’ю. Але любов не робить когось «слабким», вона створює простір для сили обох.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут