Легалізація зради чи свобода? Що варто знати про поліаморію

Про поліаморію зазвичай ставлять запитання на кшталт: «То що, тепер ходити наліво — можна?» І тут одразу хочеться довго говорити про те, скільки нам ще треба пізнавати і про скільки речей варто хотіти дізнатися, аби не застрягати в шаблонах і стереотипах минулих поколінь.

Спочатку зазначу: поліаморія — не тренд, отже, ніхто не має її «сповідувати», аби відповідати вимогам часу.

Друге: поліаморія — це поведінковий вибір, тобто це не орієнтація, з якою ви народилися і яка є частиною вашої природи. Ви можете бути поліамором у 25, а потім стати відданим однолюбом у 40, а на пенсії знову перейти до поліаморної моделі.

Зрозуміти поліаморію важливо, оскільки, чим більше ми знаємо (а отже і приймаємо) про інших людей, у тим толерантнішому суспільстві живемо.

Поліаморія: легалізація зради — чи свобода?

Чому «поліаморія» — це не про «наліво»

Поліаморія — це той вид стосунків, коли їх учасники домовилися, що окрім один одного вони можуть любити інших людей. Домовилися. Тобто фактор «хтось когось зрадив» виключений.

Важливо. Секс — частина стосунків, але не визначальна їх характеристика. У фокусі поліаморів все ж таки кохання. Романтика. Емоційне єднання. Ну а секс… куди ж без нього.

Поліаморія — це типу «відкриті стосунки»?

Не зовсім. У відкритих стосунках партнери домовляються, що можуть займатися сексом з іншими людьми й будуть ставитися до таких-от «пригод» партнера спокійно.

Любові не буває забагато

Поліамори ж домовляються про взаємне право любити інших — а це ж не тільки секс. Це і, скажімо, доглядати, коли захворів. Проводити разом вихідні. Піклуватися про дитину коханої. Ділитися думками та планами. І ще багато іншого.

Чесність — в пріоритеті

Будь-яка людина, перебуваючи у стосунках, може відчувати романтичний потяг до інших людей — поліамори це усвідомили й вирішили, що замість того, щоб тихенько собі переживати, або тихенько собі розвивати паралельні стосунки, вони гратимуть у відкриту.

Поліамори — різні

Психологи, які досліджують нові формати стосунків, виділяють три типи поліаморних союзів.

Перший тип — це де є стосунки, які домінують над усіма іншими: припустимо, поліамори Оля і Сашко багато років живуть разом, втім, мають інші романтичні історії.

Другий варіант поліаморних стосунків — коли усі твої партнери рівні за правами, немає одного «головнішого».

Третій варіант — коли усі учасники усіх стосунків не просто знають один одного, а й живуть разом.

Перш ніж втрачати свідомість або хреститися, варто задуматися над тим, що усі ці стосунки — добровільні. Умовний «ви» добровільно і спокійно погоджуєтеся з тим, що ваш партнер може закохатися в іншу людину і, продовжуючи бути з вами, розвивати стосунки з нею. І у вас теж є таке право — ваш партнер не буде влаштовувати вам скандал, якщо одного разу ввечері ви зізнаєтеся, що закохалися.

Звісно, це про свободу — втім, не сексуальну свободу, а свободу бути собою. Любов до інших людей, бажання обміну енергією, почуттями, думками, бажання піклуватися і наповнюватися іншими — все це цілком природне, і поліамори вважають, що ці бажання не мають обмежуватися одним партнером.

Любові не буває забагато.

З мого професійного досвіду, рідко буває таке, що два поліамора знайомляться і закохуються. Частіше хтось один вже визначив для себе поліаморію як найкомфортніший формат і декларує його тому, з ким починає стосунки.

Втім, є випадки, коли поліаморія протипоказана:

1. Якщо ви ревнива людина, поліаморні стосунки завдаватимуть вам страждання. Є гіпотеза, що поліаморія типу лікує ревнощі. Я не бачила її підтвердження: якщо для вас болісна навіть думка, що ви у свого партнера не одні, до наочної демонстрації цього страху неможливо «призвичаїтися».

Читайте також:

Ерін Леонард

Два простих запитання, які можуть врятувати стосунки

2. Якщо ви погоджуєтеся на поліаморність, аби зберегти партнера і ваші стосунки. Але самі маєте інші цінності та потреби у парі. Це шлях в нікуди. Побачення з іншими людьми не повернуть любов вашого партнера до вас. Воно так не працює.

3. Якщо ви зраджуєте і втомилися почувати себе винними. Поліаморія — не спосіб легалізувати зраду. Поліаморія — це чесне бажання відкрито любити більше, ніж одну людину. Ви не можете, в один день перетворившись на поліамора, стати хорошим і «змити» той факт, що ви зраджували. Це різне.

Сподіваюся, стало зрозуміліше — і спокійніше. Бажаю нам жити в толерантному суспільстві, де у кожного виходить любити саме так, як йому треба, а у інших — насолоджуватися тією любов’ю, яка на них спрямована.

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут